Рішення

від 11.01.2010 по справі 2-133-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-133-10

2-133-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді: Кормана О.В.

при секретарі: Приходченко Н.П.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Уманського державного аграрного університету про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Уманського міськрайонного суду з позовною заявою до Уманського державного аграрного університету, у якій зазначила, що працювала на посаді доцента кафедри садово-паркового господарства Уманського державного аграрного університету до 30 червня 2009 року. Переведена на посаду згідно наказу № 51-К від 02.07. 2007 року, до цього працювала на посаді доцента кафедри біології цього ж університету. Наказом №78-К від 30 червня 2009 року її було звільнено з посади, як необрану за конкурсом. Цим же наказом відмінено наказ № 158-А від 12.06. 2009 року, яким позивачці надано відпустку. Вважає наказ про звільнення її з посади незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає діючому законодавству з наступних підстав: у наказі про звільнення з посади не вказана підстава звільнення відповідно до Кодексу законів про працю України; підставою про звільнення вказано - не обрання на посаду доцента кафедри за конкурсом, в той час, як вона вже працювала на вказаній посаді протягом майже двох років (з 02.07.2007 року до 30.06.2009 року), займаній посаді відповідала, про що Вченій раді факультету надано мотивувальний висновок кафедри садово-паркового господарства; відповідно до п. 2 Положення про обрання на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього - четвертого рівня акредитації, до якого відноситься Уманський державний аграрний університет, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 744 від 24.12. 2003 року, конкурс проводиться на заміщення вакантної посади; у відповідності до п. З вищевказаного "положення" посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу; конкурс на заміщення вакантної посади доцента оголошено 27 травня 2009 року, про що розміщено оголошення в газеті "Уманська зоря". Посада ж, на заміщення якої оголошено конкурс, в цей час не була вакантною, оскільки на ній на законній підставі працювала позивачка; оголошуючи конкурс, курівництвом УДАУ порушено вимоги "Положення про обрання на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього - четвертого рівня акредитації", яке затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 744 від 24.12.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 року за № 600/7921. Таким чином, позивач вважає, що керівництвом університету конкурс на заміщення посади проведено незаконно, оскільки позивач не була звільнена з посади доцента, на заміщення якої оголошено конкурс. Звільняючи позивача з посади як необрану за конкурсом, керівництво університету мало б вказати підставу для звільнення відповідно до ст. 40 КЗпП України. Пунктом 2 ст. 40 КЗпП передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника при виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, а будь-які з цих підстав відсутні. Таким чином, наказ № 78-К від 30.06.2009 року про звільнення позивача з посади доцента кафедри садово-паркового господарства, як вказує позивач, є незаконним та підлягає скасуванню, а вона підлягає поновленню на посаді. Копію наказу про звільнення отримала 31.08. 2009 року, а копію трудової книжки отримала 03.09.2009 року. При проведенні розрахунку з позивачем їй виплачено компенсацію за невикористану відпустку, без нарахування додаткових виплат, передбачених законом. Різниця між отриманими нею коштами, та заробітною платою, яку вона мала б отримати за час вимушеного прогулу, склала 1586 грн.

Просить скасувати наказ ректора Уманського державного аграрного університету № 78-К від 30 червня 2009 року в частині звільнення позивача з посади та поновити її на роботі на посаді доцента кафедри садово-паркового господарства Уманського державного аграрного університету з 30.06.2009 року, зобов'язати Уманський державний аграрний університет виплатити різницю між її заробітною платою за час вимушеного прогулу та отриманою компенсацією, яка склала 1586 грн.

Під час судового розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій вона зазначила, що відповідно до ст.39-1 Кодексу Законів про працю України, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків зазначених у частині другій ст. 23, вважаються укладеними на невизначений строк. Її трудовий договір з Уманським державним аграрним університетом про виконання трудових обов'язків на посаді доцента кафедри садово-паркового господарства з 21.07.2007 року до 31.01.2009 року за її заявою було продовжено до 30.06.2009 року і в такому випадку договір є безстроковим і не міг бути припиненим на підставі п. 2 ст.36 КЗПП України. Незаконним звільненням з посади, на якій позивач пропрацювала тривалий час, їй завдано значних моральних страждань. Вона вимушена була докладати значних зусиль для організації свого життя, хоч ніяких підстав для таких різких змін в її житті до наказу про звільнення не було і вона не могла їх передбачити, так як добросовісно виконувала покладені на неї обов'язки, що підтверджено мотивованим висновком кафедри щодо продовження строку роботи від 11.06.2009 року (протокол №9 засідання кафедри). Після того, як дізналась про те, що не переобрана на посаді, позивач зазнала тяжких душевних страждань, які пов'язані з тим, що вона, особа з вищою освітою, кандидат наук, без ніяких передумов для цього залишилась без роботи та без засобів для існування. Така ситуація підірвала її душевну рівновагу, вона не могла спати, переживала за своє майбутнє, адже незаконним рішенням про її звільнення було принижено її ділову репутацію, честь і гідність, виникли проблеми з подальшим працевлаштуванням. Все це привело до того , що позивач вимушена була звертатись за медичною допомогою до лікарів. Свої душевні страждання, викликані протиправним звільненням з посади керівництвом Уманського державного аграрного університету, оцінює в 10000 (десять тисяч гривень). Такий розмір шкоди визначає, прирівнюючи його до заробітної плати за три місяці, яку отримувала на посаді, з якої незаконно звільнена.

Просить зобов'язати Уманський державний аграрний університет виплатити їй компенсацію за моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням з посади в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

У судовому засіданні позивач та її представник адвокат ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримали повністю, додатково зазначивши, що строки звернення до суду з позовною заявою дотримані.

Представник Уманського державного аграрного університету ОСОБА_3, проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що переведення та призначення позивача на посади здійснювались за погодженням сторін і за заявою ОСОБА_2 за її згодою, при цьому строк дії договору визначався шляхом зазначення його загальної тривалості чи граничної дати до якої він діє. Такий договір є строковим і після закінчення його строку працівник може бути звільнений роботодавцем автоматично без будь-яких підстав та пояснень (на відміну від безстрокового трудового договору, який може бути розірваний роботодавцем лише з підстав визначених в законі). Про строковий характер трудового договору зазначено в наказі про прийняття на роботу. Звільнення Позивача було здійснено в останній день строку трудового договору, 30.06.2009 року згідно п.2 ст.36 КЗпП України. На підставі п.2 ст.23 КЗпП України з позивачем укладались строкові трудові договори на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, згідно його заяв. Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП трудові договори, які було переукладено один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (саме частина друга статті 23 КЗпП визначає зазначені вище випадки). Тому переукладений за погодженням сторін і за заявою Позивача строковий договір не повинен вважатися продовженим на невизначений строк. Закон не виділяє особливих обставин, які потрібно враховувати в подібних випадках; не визначається і необхідність надання документів, які підтверджують зазначене. Заздалегідь, ще 29.04.2009 року Відповідач письмово попередив Позивача під розпис, що термін її роботи закінчується 30.06.2009 року, а тому твердження Позивача в позовній заяві, що вона дізналась про звільнення після того як необрана за конкурсом, не відповідає дійсності, фактичним обставинам справи і наданим документам як докази. Позивач в позовній заяві не навів правові аргументації та інших доказів незаконного звільнення, приниження її ділової репутації, честі і гідності, та в чому проявились її моральні страждання, для поновлення на роботі, оплати вимушеного прогулу в сумі 1586 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 10 тис. грн. Адміністрацією Відповідача неодноразово пропонувалась Позивачу після її звільнення посада доцента кафедри лісового господарства, від якої вона відмовилась про що складений акт від 02.09.2009 року. 09.07.2009 року за № 646 і 24.07.2009 року за № 179 Позивачу були направлені рекомендаційні листи з проханням зайти у відділ кадрів університету для отримання трудової книжки, але вона не з'явилась. Позивачем не надано розрахунку заробітної плати в сумі 1586 грн. та розміру моральної шкоди в сумі 10 тис. грн., на підставі яких документів визначена дана сума. В позовній заяві не надано доказів, що зі сторони Відповідача були протиправні дії, відсутній причинний зв'язок між діями і такою шкодою, не встановлена вина Відповідача, не вказано, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Позивач працює в Уманському державному педагогічному університеті, тобто він працевлаштований і має самостійний заробіток. З урахуванням викладеного, Відповідач вважає, що моральна шкода не доказана і позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строки звернення з позовом до суду.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані докази, матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Зокрема, підлягає задоволенню вимога позивача про скасування наказу ректора Уманського державного аграрного університету №78-к від 30 червня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри садово-паркового господарства з 30 червня 2009 року як необрану за конкурсом. Приймаючи таке рішення суд вважає, що при оскарженні наказу №78-к від 30.06.2009 року позивачем не порушено строки звернення до суду, передбачені ч.І ст.233 КЗпП України, так як у судовому засіданні встановлено, що копію вказаного наказу позивач отримала на її запит 31.08.2009 року, а позовну заяву до суду подала 09.09.2009 року, не порушуючи місячний термін. Відповідачем не доведено той факт, що позивач отримав копію наказу №78-к від 30.06.2009 року або ж трудову книжку, раніше ніж 31.08.2009 року.

Згідно статті 5-1 КЗпП України Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення.

Стаття 36 КЗпП України передбачає вичерпний перелік підстав припинення трудового договору.

Згідно наказу №78-к від 30.06.2009 року ректора Уманського державного аграрного університету ОСОБА_2 звільнено з посади доцента кафедри садово-паркового господарства з 30.06.2009 року як необрану за конкурсом. Наказом №79-к від 30.06.2009 року ректора Уманського державного аграрного університету наказ №78-к від 30.06.2009 року доповнено наступними положеннями: в зв'язку із не обранням за конкурсом доцента кафедри садово-паркового господарства ОСОБА_2 надії Петрівни звільнити із займаної посади з ЗО червня 2009 року по закінченні терміну роботи п.2 ст.36 КЗпП України.

Положення наказу №78-к від 30.06.2009 року щодо такої підстави звільнення позивача як необрана за конкурсом, не відповідає діючому законодавству України, тому підлягає скасуванню. В іншій частині наказ №78-К від 30.06.2009 року з доповненнями, внесеними наказом №79-К від 30.06.2009 року, що стосується підстав звільнення позивача з посади, скасуванню не підлягає.

Пункт 2 статті 36 КЗпП України, на який є посилання у наказі №78-к від 30.06.2009 року (згідно доповнень, внесених наказом №79-К від 30.06.2009 року), передбачає, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно п.2 ч.І статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Частина 2 статті 23 КЗпП України передбачає, що трудовий договір укладається, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно статті 24 КЗпП України трудовий договір може бути укладеним як у письмовій, так і в усній формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у визначених випадках. В такому переліку відсутнє обов'язкове дотримання письмової форми при укладенні трудових договорів Позивача з Відповідачем.

Тобто трудовий договір міг бути укладеним в усній формі, у т.ч. шляхом написання працівником, який претендує на прийняття на роботу, відповідної заяви, з виданням в послідуючому роботодавцем відповідного наказу.

Судом встановлено, що 20.01.2006 року ОСОБА_4, яка на той час займала посаду старшого викладача кафедри біології, на ім'я ректора Уманського державного аграрного університету була подана заява з проханням перевести її на посаду доцента кафедри біології. Наказом ректораУманського державного аграрного університету №42-к від 7 лютого 2006 року ОСОБА_2 переведено на посаду доцента кафедри біології з 1 лютого 2006 року по 31 січня 2009 року. З наказом ОСОБА_2 була ознайомлена під розпис і приступила до фактичного виконання своїх обов'язків.

Згідно наказу ректора Уманського державного аграрного університету №51-к від 02.07.2007 року ОСОБА_2 переведено на посаду доцента кафедри садово-паркового господарства з 2 липня 2007 року із збереженням попередньо укладеного строку роботи. Враховуючи те, що попередньо строк роботи визначався наказом №42-к від 7 лютого 2006 року, такий строк визначався до 31 січня 2009 року. Як зазначила позивач у судовому засіданні вона була згідна з наказом №51-к від 2 липня 2007 року, так як він її влаштовував, тому фактично приступила до виконання своїх обов'язків на новій посаді.

23 грудня 2008 року доцентом кафедри садово-паркового господарства ОСОБА_2 на ім'я ректора Уманського державного аграрного університету була подана заява з проханням продовжити термін роботи на посаді доцента кафедри з першого лютого 2009 року. Наказом ректора Уманського державного аграрного університету №9-к від 22.01.2009 року ОСОБА_2 продовжено строк роботи на посаді доцента кафедри садово-паркового господарства з 1 лютого 2009 року по 30 червня 2009 року.

У вказаних вище випадках переведення ОСОБА_2 на інші посади в межах одного учбового закладу, проводилась з укладанням договорів на визначений строк. З боку ОСОБА_2 заперечень щодо таких умов укладення трудового договору не поступало, у зв'язку з чим суд вважає, що трудові договори були укладені з урахуванням інтересів працівника, що передбачає ч.2 ст.23 КЗпП України, тому давало змогу для визначення строку роботи.

Посилання позивача на статтю 39-1 КЗпП України не обґрунтоване. Трудовий договір Відповідачем був припинений в день закінчення строку, передбаченого трудовим договором, тобто трудові відносини після закінчення трудового договору не продовжувалась, і такий договір не міг вважатись продовженим на невизначений строк. Переукладення в даному випадку трудових договорів, не може бути підставою для визнання їх укладеними на невизначений строк, так як трудові договори з ОСОБА_2 були укладені згідно частини 2 статті 23 КЗпП України (з урахуванням її інтересів).

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування наказу ректора Уманського державного аграрного університету №78-к від 30.06.2009 року що стосується підстав звільнення ОСОБА_2, які були доповнені наказом ректора Уманського державного аграрного університету №79-к від 30.06.2009 року, а саме на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_5 в частині поновлення її на роботі на посаді доцента кафедри садово-паркового господарства Уманського державного аграрного університету, зобов'язання Уманського державного аграрного університету виплатити різницю між її заробітноюплатою за час вимушеного прогулу та отриманою компенсацією, яка склала 1586 грн., зобов'язання Уманського державного аграрного університету виплатити їй компенсацію за моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням з посади в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213-215, 218 ЦПК України, ст. 36 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати наказ ректора Уманського державного аграрного університету №78-к від 30 червня 2009 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади доцента кафедри садово-паркового господарства з 30 червня 2009 року як необрану за конкурсом.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду Черкаської області.

Головуючий О.В. Корман