Постанова

від 29.07.2015 по справі 2а-15551/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2015 року №2а-15551/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.10.2010 №0000932330/0 та №0000942330/0 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.10.2010 №0000932330/0 та №0000942330/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 №К/9991/7543/11 задоволено частково касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл», скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 №2а-15551/10/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 №2а-15551/10/2670, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено і не надана належна оцінка доказам позивача щодо його взаємовідносин із контрагентами, висновки судів зроблено без дослідження господарських операцій та первинних документів по них.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва сторін зобов'язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 №К/9991/7543/11 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 №К/9991/7543/11.

Проте сторонами вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва не виконано, письмових пояснень з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 №К/9991/7543/11, суду не надано.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл»:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 116 528,00 гривень, у тому числі по періодам: за ІІ квартал 2009 року на суму 66 478,00 гривень; за ІІІ квартал 2009 року на суму 36 233,00 гривень; за IV квартал 2009 року на суму 10 109,00 гривень; за І квартал 2010 року на суму 3 438,00 гривень;

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 79 898,00 гривень, у тому числі по періодам: в травні 2009 року на суму 27 873,00 гривень; в червні 2009 року на суму 13 453,00 гривень; в жовтні 2009 року на суму 17 140,00 гривень; в січні 2010 року на суму 5 501,00 гривень; в лютому 2010 року на суму 15 931,00 гривень;

підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено р.22.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на загальну суму 1073,00 гривень.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 14.09.2010 №798/1-23-30-30778152 та прийнято податкові повідомлення-рішенні від 01.10.2010 №0000942330/0, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 174 387,00 гривень у тому числі: 116 258,00 гривень - основний платіж, 58 129,00 гривень - штрафні (фінансові) санкції та №0000932330/0, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 847,00 гривень у тому числі: 79 898,00 гривень - основний платіж, 39 949,00 гривень - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» до суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дат а виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ);

2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 14.09.2010 №798/1-23-30-30778152 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл» та його контрагентами: суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, товариством з обмеженою відповідальністю «Стамір», товариством з обмеженою відповідальністю «Рк-спектр», товариством з обмеженою відповідальністю «Аметт».

За посиланням позивача, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 04.11.2009 №41, за умовами якого перевізник зобов'язується доставити довірені йому замовником нафтопродукти. Умовами названої поставки передбачені такі документи як - чинний таріровочний паспорт на автоцистерну, заявки на перевезення нафтопродуктів, акти виконаних робіт, рахунок на оплату, реєстр перевезень вантажу.

Разом з тим, позивачем на обґрунтування реальності господарських взаємовідносин із названим контрагентом надано суду лише копію договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 04.11.2009, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, виписку по рахунку банку (яку суд не приймає в якості належного доказу через відсутність печатки банку та підпису повноваженої особи).

Слід зазначити, що акти виконаних робіт та податкові накладні містять найменування послуги як «послуги по перевезенню», при цьому будь-яких ідентифіцірующих ці послуги документів позивачем суду не надано.

Так, матеріали справи не містять чинного таріровочного паспорту на автоцистерну, заявок на перевезення нафтопродуктів, рахунків на оплату, реєстрів перевезень вантажу, які передбачені умовами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 04.11.2009 №41 та які б відображали дійсний рух активів в процесі здійснення господарської операції, зокрема, пункт призначення вантажу, його отримання перевізником та передача поставщику, дотримання умов перевезення спеціального вантажу (нафтопродуктів) тощо.

Відтак, реальність господарських взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, позивачем суду не доведено.

Щодо взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Стамір» (перевізник), то з матеріалів справи вбачається, що з даним контрагентом позивачем укладено договори про надання транспортних послуг від 01.01.2009 №РО-09-1-Д та №РО-10-1-Д, відповідно до умов яких перевізник бере на себе зобов'язання за плату доставити визначений замовником вантаж (товар) та передати його особі, яка має відповідні повноваження, що надані замовником, а замовник зобов'язується сплатити за таке перевезення перевізникові встановлену договором плату.

Умовами названих перевезень передбачені такі документи як - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти приймання-передачі, дозвіл на перевезення, заявки на перевезення.

Разом з тим, позивачем на обґрунтування реальності господарських взаємовідносин із названим контрагентом надано суду лише копії договорів про надання транспортних послуг від 01.01.2009 №РО-09-1-Д та №РО-10-1-Д, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактури, виписку по рахунку банку (яку суд не приймає в якості належного доказу через відсутність печатки банку та підпису повноваженої особи).

Акти виконаних робіт, рахунки-фактури та податкові накладні містять найменування послуги як «послуги перевезення», при цьому будь-яких ідентифіцірующих ці послуги документів позивачем суду не надано.

Матеріали справи не містять видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожних листів, актів приймання-передачі вантажу від перевізника до одержувача, дозвільної документації на перевезення нафтопродуктів, заявок на перевезення, які передбачені умовами договорів про надання транспортних послуг від 01.01.2009 №РО-09-1-Д та №РО-10-1-Д, та які б відображали дійсний рух активів в процесі здійснення господарської операції, зокрема, пункт призначення вантажу, його отримання перевізником та передача поставщику, дотримання умов перевезення спеціального вантажу (нафтопродуктів) тощо.

Відтак, реальність господарських товариством з обмеженою відповідальністю «Стамір», позивачем суду також не доведено.

Отже судом встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Стамір», оскільки зазначені послуги не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення податкового обліку (відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного транспорту), що не дає можливість підтвердити їх використання у господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл».

Щодо взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Рк-спектр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аметт», суд наголошує на наступному.

За посиланням позивача, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рк-спектр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аметт» (виконавці) було укладено типові договори рекламного обслуговування від 03.11.2008 №РК/2008/3-49 та 02.03.2009 №-0903/01, відповідно до яких замовник замовляє виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню рекламних послуг.

Умовами названих договорів передбачено затвердження зразків рекламної продукції, наявність оригінал-макету рекламної продукції, актів наданих послуг, замовлень на розміщення реклами, рахунків-фактури тощо.

Позивачем на підтвердження виконання умов договорів від 03.11.2008 №РК/2008/3-49 та 02.03.2009 №-0903/01 надано суду копії цих договорів, акти здачі-прийомки виконаних робіт, медіа-плани, податкові накладні, копії газетних шпальт.

Проте з названих документів не вбачається руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю-ойл», товариством з обмеженою відповідальністю «Рк-спектр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аметт», оскільки найменування послуг в цих документах значиться як «послуги по розміщенню реклами в пресі», проте будь-яка погоджувальна документація щодо змісту цих послуг, змісту реклами, документи не відображають.

Так, відсутні докази затвердження зразків рекламної продукції, відсутні оригінал-макети рекламної продукції, замовлення на розміщення реклами, рахунки-фактури, обґрунтування вартості послуг.

З матеріалів справи не вбачається, що реклама в пресі була розміщена саме товариством з обмеженою відповідальністю «Рк-спектр» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аметт». Отже не можливо встановити яку рекламну компанію проведено, зміст реклами, також не надано підтверджуючих документів (носіїв інформації), що не дає можливості встановити зв'язок понесених витрат по рекламній компанії з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується із доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту за завищення валових витрат з метою заниження податкового навантаження юридичної особи, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Отже податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 01.10.2010 №0000932330/0 та №0000942330/0 є обґрунтованими, а позов про їх скасування таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.