Постанова

від 27.07.2015 по справі 824/997/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р. м. Чернівці справа № 824/997/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Анісімова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

представника позивача - Малишевої І.В.,

представника відповідача - Фуштея М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Путильського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Путильське районне споживче товариства (далі - позивач або Путильське РСТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправними дії щодо визнання фінансових санкцій в сумі 1046763,00 грн. податковим боргом за узгодженим грошовим зобов'язанням та скасування податкової вимоги від 24.04.2015 р., №215-25.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ визнано податковим боргом суму фінансових санкцій у розмірі 1046763,00 грн. за порушення ним у 2008 році вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р., №265/95-ВР (далі - Закон №265) та виставлено на цю суму податкову вимогу відповідно до положень Податкового кодексу України. Вважає такі дії ДПІ протиправними, оскільки на момент вчинення порушення фінансові санкції за порушень вимог Закону №265 не були податковим зобов'язанням, а отже не є і не можуть бути віднесені до податкового боргу. По своїй правовій природі це адміністративно-господарська санкція і порядок її адміністрування не може бути врегульовано Податковим кодексом України, оскільки на момент вчинення правопорушення він не діяв. У зв'язку із зазначеним позивач просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила наступне.

Так, ДПІ визнано податковим боргом суму фінансових санкцій у розмірі 1046763,00 грн. за порушення позивачем у 2008 році вимог Закону №265 та виставлено на цю суму податкову вимогу від 24.04.2015 р., №215-25 відповідно до положень Податкового кодексу України.

Вважає такі дії ДПІ протиправними, оскільки порушення за яке на позивача накладено фінансові санкції у розмірі 1046763,00 грн. мало місце у 2008 році і на той час фінансові санкції накладені за порушення вимог Закону №265 не відносились до податкового зобов'язання, а відносились до адміністративно-господарських санкцій. У зв'язку із зазначеним вважає, що ДПІ не могло їх відносити до податкового боргу та відповідно виставляти на зазначену суму податкову вимогу. Такий механізм, який використало ДПІ для адміністрування зазначеної заборгованості, передбачений Податковим кодексом України, який у 2008 році не діяв.

За таких обставин, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

На уточнююче запитання суду, чому Путильське РСТ не сплачує зазначену заборгованість, представник позивача суду пояснила, що при наявності коштів наявна заборгованість буде погашена.

Представник ДПІ суду пояснив наступне.

Так, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 р., №0000242300 до позивача за порушення ним вимог Закону №265 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1046763,00 грн. Зазначене рішення ним оскаржувалось у судовому порядку і постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 р., №К/9991/10650/12 залишено в силі.

Тобто, днем узгодження зазначеної суми заборгованості є день набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 р., №К/9991/10650/12. Відповідно до положень Податкового кодексу України зазначена заборгованість відноситься до грошового зобов'язання, яке, у разі його несвоєчасної сплати, набуває статус податкового боргу. Відповідачем грошове зобов'язання у сумі 1046763,00 грн. не сплачено, а тому воно набуло статус податкового боргу та на суму цього боргу виставлено податкову вимогу від 24.04.2015 р., №215-25, як то передбачено Податковим кодексом України.

За таких обставин, вважає, що у даному разі ДПІ вимог чинного законодавства України не порушило, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, 19.06.2008 р. органом державної податкової служби проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, якою в діяльності Путильського РСТ виявлені порушення вимог Закону №265. Перевірка документована актом перевірки №003635.

У зв'язку із виявленими порушеннями ДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 р., №0000242300, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1046763,00 грн.

Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем оскаржувалось у судовому порядку і постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 р., №К/9991/10650/12 залишено в силі.

24.04.2015 р., ДПІ, керуючись положеннями Податкового кодексу України, винесено податкову вимогу форми «Ю» №215-25.

Позивач вважає протиправними дії ДПІ щодо визнання фінансових санкцій в сумі 1046763,00 грн. податковим боргом за узгодженим грошовим зобов'язанням та просить скасувати податкову вимогу від 24.04.2015 р., №215-25.

Суд вважає, позовні вимоги Путильського РСТ обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. При цьому, враховуючи положення ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з метою надання повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог, та надати оцінку оскаржуваній податкові вимозі на предмет її правомірності.

До зазначеного суд прийшов виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому під визначенням "на підставі" необхідно розуміти, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; під визначанням "у межах повноважень" необхідно розуміти, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; а під визначенням "у спосіб" необхідно розуміти, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Так, ДПІ у розумінні КАС України є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки посадових осіб контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Вище судом встановлено, що у 2008 році відповідачем до позивача за порушення вимог Закону №265, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 р., №0000242300, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1046763,00 грн., які на день розгляду справі у суді є несплаченими.

З метою стягнення цієї суми штрафних санкцій, відповідач, до правовідносин, які склалися у 2008 р., застосував механізм передбачений главою 9 «Погашення податкового боргу платників податків» розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а саме визнав зазначену заборгованість податковим боргом та на її розмір виставив податкову вимогу.

Для надання оцінки зазначеним правовідносинам суд вважає за необхідним визначити правову природу штрафних (фінансових) санкцій застосованих до позивача рішенням ДПІ від 15.07.2008 р., №0000242300.

Так, зазначена санкція, застосована до позивача за порушенням ним вимог Закону №265 і у 2008 році, не відносилась до податкових зобов'язань. По своїй правовій природі дана штрафна (фінансова) санкція відносилась до адміністративно-господарської санкції та на неї не поширювались норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181. Зазначена позиція суду підтверджується усталеною судовою практикою щодо цих правовідносин, а також листом ДПА України від 06.07.2009 р., №14083/7/23-7017/572.

У зв'язку із відмінністю у 2008 р. по правовій природі штрафної (фінансової) санкції, застосованої за порушення вимог Закону №265, від податкового зобов'язання є відмінним і порядок її адміністрування, у т.ч. і порядок її стягнення. Податкове зобов'язання адмініструвалось згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181, а штрафна (фінансова) санкція згідно Закону №265 та Господарського кодексу України.

Штрафна (фінансова) санкція не підлягала узгодженню у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 та Податкового кодексу України, вона не визнавалася податковим боргом та на її суму не виставлялася податкова вимога. При цьому суд зазначає, що механізм адміністрування податкових зобов'язань передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 з незначним доопрацюванням знайшов своє відображення в Податковому кодексі України.

Разом з цим, ДПІ у зазначених правовідносинах застосував до адміністративно-господарської санкції положення чинного Податкового кодексу України, надавши санкції статус податкового боргу, що суперечить загальнотеоретичним правилам правозастосування (дія закону в часі).

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р., №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)", ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Чинний Податковий кодекс України не містить прямої вказівки про надання зворотної дії в часі його положенням до аналізованих у цій справі правовідносинам.

Отже у даному разі ДПІ надавши адміністративно-господарській санкції статус податкового боргу діяла протиправно. При цьому ці протиправні дії жодним чином не сприяли наповненню Державного бюджету, оскільки для стягнення в дохід Держави податкового боргу згідно положень ст.95 Податкового кодексу України необхідно дотриматись обов'язкової процедури, яка в часі триває понад 60 днів, чого не потрібно при стягнені адміністративно-господарської санкції, яку за можливо стягнути одразу після набрання сили рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в порядку скорочення провадження в рамках адміністративного судочинства.

Щодо правомірності податкової вимоги.

Відповідно до п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платників щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.2.2 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 р., №576 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 р., №1840/24372), умовами формування податкової вимоги є: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Податковим кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

У даному разі у зв'язку із тим, що сума адміністративно-господарської санкції, застосована до позивача рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 р., №0000242300, не є податковим боргом і на його адресу податкові повідомлення-рішення не надсилались, неправомірним є і виставлення на цю суму податкової вимоги від 24.04.2015 р., №215-25, яка підлягає скасуванню.

При прийнятті цього рішення суд виходив з того, що позивач зобов'язаний сплатити до Державного бюджету штрафні (фінансові) санкції застосовані до нього рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 р., №0000242300, однак порядок адміністрування таких санкцій не врегульовано положеннями Податкового кодексу України, які застосовані ДПІ до даних правовідносин. Неправомірне переведення ДПІ адміністративно-господарської санкції в податковий борг обумовило виникнення податкової застави, що передчасно обмежило позивача у вільному користуванні його майном.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги, а ДПІ не надала суду докази, які б свідчили про правомірність її дій.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Путильського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними дії щодо визнання фінансових санкцій в сумі 1046763,00 грн. податковим боргом за узгодженим грошовим зобов'язанням та скасування податкової вимоги від 24.04.2015 р., №215-25 - підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із тим, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а саме стягує на користь позивача судовий збір у розмірі 487,20 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Путильського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо визнання фінансових санкцій в сумі 1046763,00 грн. податковим боргом за узгодженим грошовим зобов'язанням.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 24.04.2015 р., №215-25.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Путильського районного споживчого товариства (код ЄДРПОУ 30149932) документально підтвердженні судові витрати у вигляді сплаченого платіжними дорученнями №148 від 19.05.2015 р., №165 від 27.05.2015 р. судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В. Анісімов

Постанова в повному обсязі складена 31 липня 2015 р.