Постанова

від 05.10.2011 по справі 20/5025/1175/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року Справа № 20/5025/1175/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Дужич С.П. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Ткач Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.07.11 р. у справі № 20/5025/1175/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райські сади Проскурова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро- ТІМ-Проскурів" с. Розсоша, Хмельницька область

про стягнення 351828,0 грн. з яких 284760,0 грн. - основний борг, 52277 грн. - інфляційні, 14791,0 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. 31/02 від 04.07.11р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 04.10.10 р.)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова»(надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-3) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро -ТІМ -Проскурів»(надалі -Відповідач), в які просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 284 760 грн. 00 коп. основного боргу, 52 277 грн. 00 коп. інфляційних, 14 791 грн. 00 коп. 3% річних.

25 липня 2011 року позивачем подано заяву про уточнення суми позову (а.с. 70-71), в якій Позивач просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 282 760 грн. заборгованості, 14 974 грн. 44 коп. 3% річних, 53 611 грн. 30 коп. інфляційних

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2011 року (а.с. 77-78) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 88-93) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у даній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2011 року у справі № 20/5025/1175/11 скасувати та постановити нове, яким Позивачу в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд не дослідивши в повному обсязі надані Відповідачем в обгрунтування своїх заперечень (що наявні в матеріалах справи), під час ухвалення оспорюваного рішення прийшов до висновків, які суперечать наявним в справі доказам та не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, та вказав, що рішення місцевого суду є обгрунтованим, підставним та законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах даної судової справи знаходяться письмові пояснення Відповідача (а.с. 47-49) та ряд доказів, які на підтвердження своїх заперечень подав Відповідач (а.с. 50-73)... Суд, в оскарженому рішенні, в описовій частині вказав про те, що Відповідач заперечує у письмових поясненнях проти позову... Водночас, в мотивувальній частині рішення судом жодним реченням не відображено, з яких підстав ним спростовується (не беруться до уваги) доводи Відповідача.

Дане, на думку колегії апеляційного господарського суду, свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи. В свою чергу у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, неповне з'ясування всіх обставин справи є підставою для скасування (зміни) рішення суду першої інстанції...

З огляду на усе вищевказане, колегія суду прийшла до висновку про необхідність скасування спірного рішення.

Також, Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 1 липня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі - продажу (а.с.7-8; надалі -Договір), згідно пункту 1 якого: Позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язався передати у власність Відповідачу, а Відповідач в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити посіви озимого ріпаку 2008 року площею 80 га.

Відповідно до пункту 2.1 Договору: Позивач зобов'язаний не пізніше 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Договором передати Покупцю товар.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що: Відповідач зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 90 календарних днів.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме видаткову накладну № РН-0000094 від 1 липня 2009 року (а.с. 10) та акт приймання -передачі від 1 липня 2009 року (а.с. 9), колегія суду приходить до висновку, що Позивач передав Відповідачу посіви озимого ріпаку 2008 року на загальній площі 80 га на загальну суму 284 760 грн., чим виконав свої зобов'язання зо Договором.

В подальшому, після обробки зібраного зерна ріпаку, якісне зерно у кількості 186 тон було реалізовано і проведено Відповідачем через податкову накладну № 9 від 20 серпня 2009 року (а.с. 63)...

Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Відповідач з Позивачем за отриманий ріпак розрахувався частково, його заборгованість на час розгляду справи в суді першої інстанції становить 282 760 грн. 00 коп..

Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію (а.с. 53) з вимогою сплатити борг, котра залишена Відповідачем без задоволення.

Суд зауважує, що не погоджуючись з даною претензією, Відповідач направляв на адресу Позивача акт звірки розрахунків між Позивачем та Відповідачем за період з 1 лютого 2009 року по 21 березня 2011 року (а.с.46), що підтверджується квитанцією № 7963 від 25 березня 2011 року (а.с. 46 - звороті). В даному акті визначено загальну суму заборгованості в розмірі 267 174 грн. 34 коп.. Серед підстав виникнення якої вказується спірна сума 282 760 грн. 00 коп.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту статей 173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до статті 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Слід зауважити, що 1 липня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі - продажу №б/н, зазначений договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 3 статті 3, статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено умову за якою: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України визначається, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому судом враховується, що згідно статей 655, 692 Цивільного кодексу України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов даного договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 284760 грн., підтвердженням чого є видаткова накладна № РН-0000094 від 1 липня 2009 року та акт передачі від 1 липня 2009 року.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару Відповідач не виконав.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару Відповідач не виконав, допустивши виникнення заборгованості в сумі 282760 грн. 00 коп.. До доказів погашення боргу суду подано не було.

З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові колегія суду приходить до висновку про підставність та обгрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 284 760 грн. 00 коп., а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

При цьому колегія суду відхиляє доводи Відповідача висвітлені у поясненні (а.с. 47-49) та апеляційній скарзі (а.с. 88-93), як безпідставні з огляду на таке...

Одним із доказів, що свідчить на його користь, Відповідач визначає акт перевірки діяльності Відповідача (а.с. 140-141)... Дослідивши даний акт, колегія суду зауважує, що в ньому (абзац 3 даного акту) вказано про витрати на посів озимого ріпаку 2009 року 539 894 грн...

Водночас, суд зауважує, що даний посів був вирощений та зібраний у 2010 році... Предметом ж стягнення у справі № 20/5025/1175/11 є стягнення заборгованості куплений Відповідачем у 2009 році ріпак, який був посіяний у 2008 році (а не в 2009 році)... Відповідно, в даному акті відсутні відомості про посів Відповідачем у 2008 році ріпаку (з огляду на те, що юридичну особу Відповідача зареєстровано після дати посіву ріпаку в 2008 році -апріорі абсурдно казати, що даний посів здійснено Відповідачем)...

Також, суд критично оцінює доводи та докази надані Відповідачем якими останній доводить, що позивачем не продавався йому спірний ріпак, оскільки ріпак після 20 серпня 2009 року продано самим Відповідачем (що на думку апелянта стверджує податкова накладна № 9 від 20 серпня 2009 року та інші докази...)...

Колегія суду дослідивши дані докази звертає увагу на те, що продажу Відповідачем ріпаку вчинено ним після продажу ріпаку за Договором Позивачем Відповідачу... Відповідно, дані докази жодним чином не спростовують факту продажу даного ріпаку по Договору Позивачем Відповідачу...

Що ж до решти доводів та доказів, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування по справі про стягнення заборгованості, а можуть бути предметом доказування по справі про визнання (договору (договорів)) недійсними... Також, при вирішенні даного спору колегія бере до уваги те, що вищеописані договори ніким в судовому порядку не оспорювалися...

Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 284 760 грн. боргу за Договором, а тому задовольняє позов у цій частині.

Колегія суд зауважує, що згідно статті 625 Цивільного кодексу України: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

На підставі вищевказаної норми права, Позивачем від простроченої суми заявлено до стягнення з відповідача 53 611 грн. 30 коп. нарахувань інфляції та 14 974,44 грн. трьох процентів річних.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки річних та інфляційних, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з вірністю даного розрахунків.

Враховуючи вищевказане, суд задовольняє позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 14 974 грн. 44 коп. річних та 53 611 грн. 30 коп. інфляційних. Судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ТІМ - Проскурів" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.07.11 р. у справі № 20/5025/1175/11- скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ТІМ - Проскурів" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша, вул. Леніна, 6, код 36195942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райські сади Проскурова" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша, код 36016591) - 252 760 грн. 00 коп. основного боргу, 53 611 грн. 30 коп. інфляційних, 14 974 грн. 44 коп. річних, 3 513 грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.