Постанова

від 31.08.2011 по справі 15/262-07

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 року Справа № 15/262-07

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача 1: ОСОБА_1 (довіреність в справі)

від відповідача 2: ОСОБА_2 (довіреність в справі)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.06.11 р. у справі № 15/262-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра"

до відповідача 1: Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський"

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"

про про визнання недійсним договору оренди № 3-є від 29 червня 2005 року. та виселення з приміщень пташників № 1, № 4, № 5, які знаходяться за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Леніна, 1.

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-4) до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" (надалі Відповідача 1) та Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (надалі Відповідача 2) в якій просить: визнати недійсним договір оренди споруд № 3-Є від 29 червня 2005 року (т.1, а.с. 11-13) та припинити права і обов'язки сторін на майбутнє; виселення Відповідача 2 з приміщень пташників №№ 1, 2, 3, які знаходяться за адресою Вінницька обл., Тульчинський район, смт. Кирсанівка, вул. Набережна.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 червня 2011 року по даній справі (т. 1, а.с. 277-280) позов задоволено частково, з підстав вказаних у даному рішенні. Визнано недійсним договір оренди № 3-Є від 29 червня 2005 року, укладений між Позивачем та Відповідачем 2. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою (т.2, а.с. 3-6) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 30 червня 2011 року по справі № 15/262-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що при прийнятті даного рішення місцевим господарським судом було неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що дане Рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що Договір від 29 березня 2002 року укладений всупереч нормам чинного законодавства, а тому є нікчемним.

Також апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, щодо застосування позовної давності. Апелянт вважає, що трирічний строк позовної давності у справі № 15/262-07 закінчується 1 квітня 2006 року.

Крім того, Відповідач 2 стверджує, що Позивач вже звертався до суду з вимогою щодо стягнення штрафу саме за порушення умови договору, а відповідно до статті 61 Конституції України: ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Апелянт вважає позовні вимоги Позивача безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та доводи викладені в ній.

Відповідач 1 підтримує доводи апелянта і просить скасувати вищеописане рішення господарського суду Вінницької області від 9 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області в іншій редакції... При цьому колегія апеляційного господарського суду виходила з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26 березня 2002 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено договір кредитної лінії № 80 (т.1, а.с. 5-6) за яким Позивач відкрив Відповідачу 1 кредитну лінію в сумі 85 000 грн. 00 коп дол. США терміном до 26 серпня 2003 року. В подальшому термін надання кредитної лінії було продовжено до 16 серпня 2004 року додатковою угодою від 25 червня 2003 року (т.1, а.с. 7).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вищевказаним договором, 29 березня 2002 року між Позивачем і Відповідачем 1 було укладено договір застави (т.1, а.с. 8-10), згідно до пункту 1.1 якого: Відповідач 1, в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 80 від 26 березня 2002 року (т.1, а.с.5), укладеного між Відповідачем 1 і Позивачем, передав в заставу Позивачу належні йому на праві колективної власності частину майнового комплексу з обладнанням, яка знаходиться за адресою смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, по вулиці Леніна, 1 і складається з - центрального відділення по вирощуванню м'яса бройлерів (прохідної № 9, пташників № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8), загальною 11 499 метрів квадратних, з комплектом обладнання для вирощування ремонтного молодняку курей БКМ - ЗД, комплект - 5, пташник № 8 (центральне відділення по отриманню товарного яйця), загальною площею 1 627,9 метрів квадратних, з комплектом обладнання для вирощення ремонтного молодняку курей БКМ-ЗД.

Вищевказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу ОСОБА_3 (реєстровий № 12, 1553) 29 березня 2002 року.

29 червня 2005 року між Відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір № 3-є оренди споруд (т.1, а.с.11-13). Відповідно до умов даного договору: Відповідач 1 передав в оренду Відповідачу 2 пташник № 1 площею 1646, 8 метрів квадратних, пташник № 4 площею 1645,0 метрів квадратних, пташник № 5 площею 1635,6 метрів квадратних в смт. Кирнасівці, вул. Леніна, 1, Тульчинського району терміном на десять місяців з правом пролонгації.

На виконання умов спірного договору № 3-є оренди споруд 1 липня 2005 року між Відповідачами складено акт здачі - приймання орендованого майна (т.1, а.с.14).

В матеріалах справи міститься клопотання Відповідача 2 про застосування строків позовної давності.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує, що згідно статті 257 Цивільного кодексу України: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України: позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Колегія суду зауважує, що предметом даного позову є визнання недійсним договору оренди № 3-Є від 29 червня 2005 року. Водночас, з позовом до господарського суду Позивач згідно календарному штемпелю на конверті звернувся 29 травня 2007 року (т.1 а.с. 30), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевказане колегія суддів наголошує на тому, що строк позовної давності Позивачем не пропущено, а тому не задовольняє клопотання Відповідача 2, щодо застосування строків позовної давності.

Дослідивши умови вищеописаних Договорів, колегія суддів прийшла до висновку про те, що в оренду за Договором № 3-є було передано нерухоме майно, яке вже на той час було передане Відповідачем 1 Позивачеві в заставу по договору застави від 29 березня 2002 року (т.1, а.с. 8-10).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про заставу": Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Водночас, в силу дії частини 2 статті 586 Цивільного кодексу України: заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б вказували б на отримання Відповідачем 1 згоди Позивача на передачу предмету договору оренди в користування Відповідача 2 (оренду)...

Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір оренди між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено без згоди Позивача.

Колегія суду також наголошує, що відповідно до підпункту «а" пункту 3.1 договору застави від 29березня 2002 року: Відповідач 1 зобов'язаний отримати письмову згоду Позивача на вчинення дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави, а також на здачу його в оренду, суборенду, користування, тощо.

Зі змісту вищеописаної норми законодавства та договору застави вбачається, що Відповідач 1 своїми діями (бездіяльністю в частині погодження передачі в оренду заставлених Позивачу приміщень порушив як умови Договору застави, так і норми чинного законодавства України. Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу дії частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Все вищеописане у даній постанові приводить апеляційний господарський суд до висновку, про недійсність спірного договору оренди.

Водночас, дослідивши рішення місцевого господарського суду, Рівненським апеляційним господарським судом виявлено, що в своїй резолютивній частині суд не вказав з якого часу ним визнано недійсним договір оренди...

Разом з тим, Позивач просить господарський суд Вінницької області визнати недійсним даний договір та припинити права та обов'язки сторін на майбутнє ... За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що пункт 2 резолютивної частини Рішення господарського суду Вінницької області від 30 червня 2011 року у справі № 15/262-07 змінити та викласти його в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Визнати недійсним договір оренди № 3-Є від 29 червня 2005 року, укладений між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Птахокомбінат Тульчинський" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" з моменту набрання рішення законної сили. В решті позовних вимог відмовити".

Що ж до доводів апелянта, то колегія суду зауважує, що Закон України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (в тому числі й стаття 13 цього Закону) не містить імперативних норм про заборону укладення договорів застави майна боржника під час провадження справи про банкрутство.

Крім того апеляційний господарський суд, наголошує на тому, що згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України: факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд зауважує, що ухвалою від 1 листопада 2011 року заяву ініціюючого кредитора в справі про банкрутство Відповідача 1 залишено без розгляду. За таких обставин Позивач, як заставодержатель, не позбавлений права в порядку визначеному чинним законодавством України звертати стягнення на заставлене майно.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що доводи апелянта в недійсності (нікчемності) кредитного договору не стосуються предмету доказування у справі № 15/262-07 про визнання недійсним договору оренди № 3-є від 29 червня 2005 року.

Колегія суддів погоджується з прийнятим рішенням місцевого господарського суду в частині відмови Позивачу щодо вимоги про виселення Відповідача 2.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України: лише власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Колегія суддів зауважує, що Позивач не являється власником спірного майна, а тому у нього відсутнє право вимагати виселення Відповідача 2 із належних Відповідачу 1 приміщень пташників № 1, № 4, № 5.

Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" слід задоволити частково, змінивши його та виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції... В решті рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" задоволити частково.

Пункт 2 резолютивної частини Рішення господарського суду Вінницької області від 30 червня 2011 року у справі № 15/262-07 змінити та викласти його в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Визнати недійсним договір оренди № 3-Є від 29 червня 2005 року, укладений між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Птахокомбінат Тульчинський" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" з моменту набрання рішення законної сили. В решті позовних вимог відмовити".

В решті рішення залишити без змін.

Справу №15/262-07 повернути господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.