Рішення

від 06.03.2007 по справі 20-12/070

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/070

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" березня 2007 р. справа № 20-12/070

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 33)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАНА” (99053, м. Севастополь,  Фіолентовське шосе, 9-а)

       Приватного підприємства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 9-а)  

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності,

                                                                                                                         Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача  –Байрамова К.В. довіреність  б/н від 31.05.2006, представник;

Від відповідача ТОВ “Влана”  - Мартиновський Р.Ю., довіреність б/н від 04.12.2006, адвокат;

Від відповідача ПП “ПМТЗ “Автоснаб” –не з'явився;

Суть спору:

06.04.06р. (вх. № 763) Товариство з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму” звернулось  до суду з позовною заявою  до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАНА“, Приватного підприємства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб” про визнання договору купівлі-продажу від 02.03.06р. недійсним, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою від 07.04.06 порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму”.

Ухвалою від 07.04.06 задоволено клопотання позивача, заявлене у порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів щодо забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно, яке належить відповідачу Приватному підприємству “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб”, а саме: приміщення, що розташовані за адресою м. Севастополь, вул. Фіолентовське шосе 9-а та складаються із торговельної площі 1-18 магазину “Усе для дому” загальною площею 466 кв.м та адміністративних приміщень, загальної площею 165,8 кв.м, які складаються із коридору 1-6 –32 кв.м, кабінету 1-7 –12,6 кв.м, кабінету 1-8 –12,8 кв.м, кабінету 1-9 –12,8 кв.м, кабінету 1-10 –11 кв.м, коридору 1-11 –15,5 кв.м,  туалету 1-12 –2,8 кв.м, комори 1-13 –3 кв.м, комори 1-14 –3,1 кв.м, коридору 1-15 –18,6 кв.м, підсобних приміщень 1-16 - 38 кв.м, умивальника 1-17 –2,7 кв.м.

Ухвалою від 05.05.2006 зупинено  провадження у справі  №20-12/070 до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного підприємства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб" на ухвалу господарського суду м. Севастополя від 07.04.06 по справі № 20-12/070.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.06 апеляційна скарга Приватного підприємства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб” залишена без задоволення, ухвала господарського суду м. Севастополя від 07.04.06 –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.06 касаційна скарга Приватного підприємства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб”   залишена без задоволення, ухвала господарського суду м. Севастополя від 07.04.06 та  постанова  Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.06 –без змін.

Ухвалою від 15.11.2006 поновлено провадження у справі № 20-12/070.

Ухвалою від 28.11.2006 зупинено  провадження у справі  №20-12/070 до розгляду Верховним судом України касаційної скарги Приватного підприємства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Автоснаб" на постанову Вищого господарського суду України від 12.10.2006 по справі № 20-12/070.

Ухвалою Верхового суду України від 14.12.2006 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2006 по справі № 20-12/070.

Ухвалою від 16.01.2007 поновлено провадження у справі № 20-12/070.

Відповідач ПП “ПМТЗ “Автоснаб” явку повноважних представників до судового засідання не забезпечило, про дату, місце та час засідання повідомлено належним чином –рекомендованою кореспонденцією.

Справа розглядається за наявними в неї матеріалам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, так як представлених позивачем доказів достатнє для прийняття  рішення.

Відповідачі згідно відзивам на позов (вх. №2425, від 25.01.2007, №3295 від 01.02.2007) просять у задоволенні позову відмовити, пояснили що договір оренди, на який посилається позивач є неукладеним, тобто таким, що не породжує для сторін цивільних прав та обов'язків, а тому у позивача відсутні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Строк вирішення спору продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно  статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в :

20 березня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Влана” (Надалі ТОВ «Влана») та Товариством з обмеженою відповідальністю „Перлина Криму” (Надалі ТОВ «Перлина Криму») був укладений договір оренди (Надалі Договір) з правом викупу ТОВ «Перлина Криму»приміщень, які належать на праві власності  ТОВ «Влана»які розташовано за адресою: місто Севастополь, вул. Фіолентовське шосе 9-А, та складаються із торговельної площі 1-18 магазину «Усе для дому»загальною площею 466 кв.м. та  адміністративних приміщень, загальною площею 165,8 кв.м., які складаються із коридору 1-6 –32 кв.м., кабінету 1-7 –12,6 кв.м., кабінету 1-8 –12,8 кв.м.,  кабінету 1-9 –12,8 кв.м., кабінету 1-10 –11 кв.м., коридору 1-11 –15,5 кв.м., туалету 1-12 –2,8 кв.м., комори 1-13 –3кв.м., комори 1-14 –3,1 кв.м., коридору 1-15 –18,6 кв.м., підсобних приміщень 1-16 –38 кв.м., умивальника 1-17 –2,7 кв.м.

На виконання умов пункту 2 Договору від 20.03.2002 вказані приміщення були передані у користування ТОВ «Перлина Криму»по акту  прийому-передачі від 20.03.2002, підписаного сторонами.

Відповідно пункту 5.4 Договору Орендатор – ТОВ «Перлина Криму»має право придбати орендовані площі у власність у будь-який час, сплатив за них Орендодавцю (власнику) суму, що еквівалентна 60 000 тисяч доларів США, яка на момент укладення договору складала 317400 грн. за курсом валют НБУ. Тобто, безпосередньо договором, та у відповідності з частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України позивач має переважне право на викуп переданих йому у оренду приміщень.

Пункт 9 Договору передбачає строк дії договору до 31 грудня 2002 року, але при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Виконуючи зобов'язання згідно Договору оренди, ТОВ «Перлина Криму»починаючи з 21.03.2002 щодня протягом двох років перераховувала ТОВ «Влана»орендну плату та грошові кошті на сплату вартості (викупу відповідно до ст.289 Господарського кодексу України) вказаних приміщень. Тобто фактично ТОВ «Влана», не враховуючи орендну плату, отримала від ТОВ «Перлина Криму»у рахунок викупу спірних приміщень всю грошову суму відповідно до договору.

Як свідчать обставини справи, до дотеперішнього часу Договір оренди від 20.03.2002 розірваний не був, у зв'язку з чим ТОВ «Перлина Криму»продовжує використовувати переданні приміщення.

Разом з цим, 02 березня 2006 року між ТОВ «Влана»та Приватним підприємством «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Автоснаб»укладений договір купівлі-продажу приміщень, яки були передані позивачу в оренду.

Статтями 759, 760, 777 Цивільного кодексу України, статтями 283, 284, 289 Господарського кодексу України встановлене, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). При цьому, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 659 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар, а саме: продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

В той же час, згідно вказаного Договору від 02.03.06 продавець –ТОВ «Влана»гарантує, що відчужуване майно, яке є предметом договору оренди, не є проданим, переданим у користування,  заставленим, під арештом (забороною) та податковою заставою не знаходиться, не пред'явлені позови, пов'язані з вилученням або обмеженням прав відносно відчужуваного нерухомого майна.

Таким чином, вказані затвердження відповідача ТОВ «Влана»свідчать про навмисність приховування відомого йому факту про те, що на спірне майно заявлені вимоги третіх осіб, яки мають переважне право на покупку майна, в зв'язку з чим при укладені договору купівлі-продажу від 02.03.2006р., безпосередньо, були порушені вимоги Цивільного та Господарського законодавства щодо недодержання вимог, які передбачають неможливість заперечення змісту договору купівлі-продажу цим кодексам та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України передбачене, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно частинам 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачене, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, статтями 316, 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст.30 Закону України «Про власність»встановлене, що правом власності, яке набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а саме: володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Посилання відповідача на мотивувальну частину постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року по справі №20-1/027, про те що договір ніби-то є не укладеним - є безпідставним.

Рішенням, яке набрало чинності, по цій справі від 11 серпня 2006 року в позові про визнання договору оренди від 20 березня 2002 року між ТОВ «Влана»та ТОВ «Перлина Криму»відмовлено.

Згідно вимог статті 204 Цивільного кодексу України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до          частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто договір оренди від 20 березня 2002 року між ТОВ «Влана»та ТОВ «Перлина Криму» ніким не розірвано, недіючим або неукладеним в встановленому законом порядку не визнано.

При таких обставинах суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.   

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідачів солідарно витрати позивача по сплаті в дохід Державного бюджету України державного мита в сумі 170,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 204, 215, 216, 316, 317, 319, 328, 392, 629, 659, 759, 760, 777 Цивільного кодексу України, ст. 283, 284, 289 Господарського кодексу України, ст. 49, 69, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України,   суд –

В и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати  договір купівлі-продажу від 02 березня 2006 року (реєстровий номер 675), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Влана»та Приватним підприємством «Предприятие материально-технического обеспечения «Автоснаб», нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Фіолентовське шосе 9-А, недійсним та повернути сторони у первісний стан.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму»право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення, що складаються із торговельної площі 1-18 магазину «Усе для дому»загальною площею 466кв.м. та адміністративних приміщень, загальною площею 165,8кв.м., яки складаються із коридору 1-6 –32кв.м., кабінету 1-7 –12,6кв.м., кабінету 1-8 –12,8кв.м.,  кабінету 1-9 –12,8кв.м., кабінету 1-10 –11кв.м., коридору 1-11 –15,5кв.м., туалету 1-12 –2,8кв.м., комори 1-13 –3кв.м., комори 1-14 –3,1кв.м., коридору 1-15 –18,6кв.м., підсобних приміщень 1-16 – 38кв.м., умивальника 1-17 –2,7кв.м., розташований в місті Севастополі по вул. Фіолентовське шосе 9-А.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЛАНА” (99053, м. Севастополь,  Фіолентовське шосе, 9-а, ідентифікаційній код 24691871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму” (99905, м. Севастополь, вул. Колхозна, 7, ідентифікаційний код 31600719)  державне мито у сумі  85,00 грн.,  витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 59,00 грн.

   Видати наказ після набрання рішенням  законної сили.

5.          Стягнути з Приватного підприємства “Предприятие материально-технического обеспечения “Автоснаб” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 9-а, ідентифікаційній код 30328612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму” (99905, м. Севастополь, вул. Колхозна, 7, ідентифікаційний код 31600719)  державне мито у сумі  85,00 грн.,  витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 59,00 грн.

   Видати наказ після набрання  рішенням  законної сили.

6.          Скасувати заходи щодо забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно, яке належить Приватному підприємству “Предприятие материально-технического обеспечения “Автоснаб”, вжити ухвалою від 07.04.06.

Примірники рішення надіслати на адресу сторін  рекомендованою кореспонденцією.

Суддя                                                                                                                              І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

12.03.2007.