Постанова

від 05.04.2007 по справі 20-12/070

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/070

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 20-12/070

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: Байрамова К.В., дов. № б/н від 09.04.2007 р.;

відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА");

відповідача: не з'явився (приватне підприємство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб");

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА" та приватного підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб"  на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 06 березня 2007 року у справі №20-12/070

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" (вул. Колгоспна, 7,Севастополь,99005)

до           1) товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА" (Фіолентовське шосе, 9а,Севастополь,99053)

2) приватного підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" (Фіолентовське шосе, 9-а,Севастополь,99014)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності

                                                            ВСТАНОВИВ:

                   Рішення господарського суду  міста Севастополя від  06 березня 2007 року у справі № 20-12/070 (суддя Харченко І.А.) позов задоволено повністю.

        Судом визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 02 березня 2006 року (реєстровий номер 675), нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Фіолентовське  шосе  9-А,  укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА" та приватним  підприємством "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб", сторони повернути у первісний стан.

        Судом за товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму"  визнано право власності на об'єкт нерухомого майна: приміщення, що складаються із торговельної площі 1-18 магазину "Усе для дому" загальною  площею 466 кв.м та адміністративних приміщень, загальною площею 165,8 кв.м, які складаються із коридору 1-6 - 32 кв.м, кабінету 1-7 -12,6 кв.м., кабінету 1-8 -12,8 кв.м, кабінету 1-9 -12,8 кв.м., кабінету 1-10 -11 кв.м., коридору 1-11 -15,5 кв.м., туалету 1-12-2,8 кв.м.,  комори 1-13-3 кв.м., комори 1-14 -3,1 кв.м., коридору 1-15-18,6 кв.м,  підсобних приміщень 1-16-38 кв.м., умивальника 1-17-2,7 кв.м., розташований в місті Севастополі по вул. Фіолентовське шосе 9-А.

        Суд стягнув з товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" державне мито у сумі 85,00 грн.,  витрати по інформіційно -технічному забезпеченню судового процесу у сумі 59,00 грн.

        Суд скасував заходи щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке належить приватному  підприємству "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб", вжиті ухвалою від 07 квітня 2006 року.

        Не погодившись з цим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА" та приватне підприємство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами,  в яких просять рішення господарського суду міста Севастополя  від 06 березня 2007 року у справі №20-12/070 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

        Заявники апеляційних скарг вважають, що судом першої інстанції в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України не прийнято до уваги постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року, якою договір оренди визнаний неукладеним, що привело к прийняттю неправомірного рішення.  

        В судове засідання представники товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА"  та приватного підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" не з'явились, про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.

        Повторно розглянувши в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини справи.

        20 березня 2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ВЛАНА” (відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" (позивач) був укладений договір оренди від 20.03.2002 р.  з правом викупу приміщень, що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „ВЛАНА”, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Фіолентовське  шосе  9-А, та складаються із торговельної площі 1-18 магазину "Усе для дому", загальною  площею 466 кв.м., та адміністративних приміщень, загальною площею 165,8 кв.м., які складаються із коридору 1-6 - 32 кв.м., кабінету 1-7 -12,6 кв.м., кабінету 1-8 -12,8 кв.м., кабінету 1-9 -12,8 кв.м., кабінету 1-10 -11 кв.м., коридору 1-11 -15,5 кв.м., туалету 1-12-2,8 кв.м.,  комори 1-13-3 кв.м., комори 1-14 -3,1 кв.м., коридору 1-15-18,6 кв.м.,  підсобних приміщень 1-16-38 кв.м., умивальника 1-17-2,7 кв.м.

        На виконання умов пункту 2 договору оренди від 20.03.2002 р. (далі –Договір) вказані приміщення були передані у користування товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" по акту прийому-передачі від 20.03.2002, підписаного сторонами.

        Відповідно пункту 5.4 Договору позивач має право придбати орендовані  площі у власність у будь-який час, сплатив за них орендодавцю (власнику) суму, що еквівалентна 60 000 тисяч доларів США, яка на момент укладення договору склала 317400 грн. за курсом валют НБУ.

        Пункт 9 договору передбачає строк дії договору до 31.12.2002 р., але при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (а.с. 17-18, т.1).

        Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму", починаючи з 21.03.2002 р., щодня протягом двох років перераховувала товариству з обмеженою відповідальністю „ВЛАНА” орендну плату та грошові кошти  на сплату вартості вказаних приміщень.

        Як свідчать обставини справи, до теперішнього часу договір оренди від 20.03.2002 р. розірваний не був, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" продовжує використовувати передані приміщення.

        02.03.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „ВЛАНА” та приватним підприємством "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" укладений договір купівлі-продажу приміщень, які були передані позивачу в оренду.

        У зв'язку з вказаними обставинами, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеного договору купівлі-продажу недійсним та признати за ним право власності на спірне майно. Позов мотивовано посиланнями на частину 1 статті 203, частини 1,3 статті 215, частини 1,2 статті 216, статті 316, 317, 319, 328, 392, 629, 659, 759, 760, 777 Цивільного кодексу України  та статті 283, 284, 289, Господарського кодексу України (а.с. 2-3, т.1).

        Рішенням господарського суду першої інстанції від 06 березня 2007 року позов задоволено на підставі вищевказаних норм законодавства (а.с. 47-49, т. 2).

        Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню виходячи з наступного.

        Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини.

        Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

        Позивач заявляв позов про визнання за ним права власності на спірне майно, вважає, що це право виникло у нього з договору оренди від 20.03.2002, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю „ВЛАНА” (а.с. 2-3, т.1).

        Однак, даний договір був предметом дослідження судом при розгляді справи № 20-1/027 за позовом приватного підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" до товариства з обмеженою відповідальністю „ВЛАНА” та товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" про визнання договору оренди недійсним.

        Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. у даній справі (а.с. 12-17, т.2) змінена мотивувальна частина рішення суду першої інстанції від 11.08.2006 р. по вказаній справі, якою в позові відмовлено. Правовою підставою для відмови у позові апеляційна інстанція вказала на ту обставину що спірний договір оренди є неукладеним через відсутність у нього всіх істотних умов.

        Дана постанова апеляційної інстанції у касаційному порядку оскаржено не було.

        В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України постанова вступила у закону силу 05.09.2006 р. і, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою на всій території України.

        Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори ) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

        Однак, при прийняті рішення по даній справі суд першої інстанції вказану норму Закону до уваги не прийняв.

        При цьому, суд в рішенні вказав, що спірний договір оренди ніким не розірвано, недіючим або неукладеним у встановленому законом порядку не визнано, а тому, в силу статті 204 Цивільного кодексу України, цей правочин є правомірним.

        Судова колегія вважає необхідним відзначити, що чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту прав, як звернення до суду з позовом про визнання договору неукладеним, а недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами у потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

        Таким чином, оскільки судом спірний договір оренди визнаний неукладеним, тобто таким, що не породжує будь-яких цивільних прав та обов'язків для сторін, у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання за ним право власності, яке ґрунтується на договорі оренди.

        Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, крім контрагентів за договором, позивачем у справі про визнання угод недійсними може бути будь-яке підприємство, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

        Оскільки у позивача із договору оренди не виникли права на спірне майно, тому укладений між відповідачами договір купівлі-продажу не порушує його прав. У зв'язку з вказаним, позовні вимоги у вказаній частині також задоволенню не підлягають.

        Враховуючи вищевикладені обставини, рішення господарського суду міста Севастополя від 06 березня 2007 року у справі №20-12/070 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційні скарги підлягають задоволенню.  

        Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1, пункти 1,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

         1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАНА" та приватного підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Автоснаб" задовольнити.

        2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 березня 2007 року у справі №20-12/070 скасувати.

        3. В позові товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності відмовити.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Г.К. Прокопанич