Постанова

від 26.01.2011 по справі 11/122-08

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2011 р. Справа № 11/122-08

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мельник О.В.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 районне споживче товариство на рішення господарського суду Вінницької області від 18.11.10 р. по справі № 11/122-08 (суддя Говор Н.Д. )

за позовом Крижопільського районного споживчого товариства

до споживчого товариства "Лев"

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення неустойки в сумі 12 961 грн. 29 коп.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2008 року ОСОБА_1 районне споживче товариство звернулось з позовом до Споживчого товариства «Лев» ( з урахуванням зміни підстав позову) про усунення перешкод в користуванні позивача приміщенням (частина) площею 733 м2, що знаходиться за адресою: вул. К.Маркса, 53а, смт. Крижопіль, Вінницької обл., шляхом виселення відповідача із зазначеного приміщення і передачі його позивачу, стягнення неустойки за прострочення зобов'язання по поверненню майна в сумі 12961 грн. 29 коп..

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2010 року у справі № 11/122-08 (суддя Говор Н.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що з боку відповідача не було допущено порушень в частині сплати орендної плати за договором операційної оренди від 10.10.2005 року в частині несплати протягом трьох місяців підряд, а саме за грудень 2006, р., січень, лютий 2007 р. орендної плати у порядку та розмірі, встановленому договором, у зв'язку з чим підстав для відмови наймодавця від договору найму на підставі ст.782 Цивільного кодексу України та підстав вимагати повернення речі у позивача немає. При цьому, судом першої інстанції дано оцінку квитанції до прибуткового касового ордеру, яка датована груднем 2006 р. на одержання ОСОБА_1 РСТ від СТ «Лев» готівкових коштів у сумі 700 грн. із зазначенням «внутрішньогосподарських» платежів, як належному та допустимому доказу сплати відповідачем орендної плати за грудень 2006 року. З підстав не доведення позивачем факту не внесення СТ «Лев» орендної плати протягом трьох місяців підряд, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, що випливають з вимог ст. 782 ЦК України.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Апелянт зокрема вказує, що 10.10.2005 року позивач, як орендодавець та відповідач, як орендар уклали договір здачі в оренду основних засобів. Згідно п. 3.1. договору, розмір орендної плати дорівнює 700 гривень на місяць з урахуванням ПДВ. Відповідно до п. 4.1.2. договору, орендар зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату. Пунктом 6.7 договору сторони встановили, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення орендованого об'єкта, якщо наймач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд. СТ «Лев» не внесло орендну плату протягом трьох місяців підряд, а саме, грудень 2006 p., січень 2007 p., лютий 2007 р., тому на підставі ст. 782 ЦК України вважає, що як наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі. Вважає невірною надану судом оцінку належним та допустимим доказом квитанції до прибуткового касового ордеру, від 29.12.2006 р. із зазначенням в графі підстава платежу «внутрігосподарські» у підтвердження сплати відповідачем орендної плати за грудень 2006 р.. Крім того, відповідно до п. 3.10 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 у касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. В квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.12.2006 р. не зазначено підставу як сплата орендної плати, не вказано дату та номер договору, згідно якого вноситься плата, не зазначено календарний місяць та рік за який вноситься плата.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість рішення, відповідність його нормам матеріального та процесуального права. Вважає, що судом були належним чином з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу вказує, що документ, про прийняття орендної плати в розмірі 700 грн. за грудень 2006 року був виписаний та виданий самим позивачем, тому й вказівка в квитанції «внутрігосподарські відрахування» була зроблена Крижопільским РСТ. Твердження апелянта про те, що сплата орендної плати не передбачена у вигляді «внутрігосподарських відрахувань», спростовується ним же виданим документом № 301/2 від 15.11.2005 р. На початку дії договору оренди від 10.10.2005 р. самим апелянтом було прийняте рішення про те, що в загальну суму щомісячної орендної плати розміром 700 грн., входять 30-00 грн. внутрігосподарських відрахувань до Крижопільського РСТ, та 60-00 грн. внутрігосподарських відрахувань до Вінницької ОСС, про що свідчить наданий ним лист № 301/2 від 15.11.2005 p. Вважає, що саме бухгалтер підприємства (апелянта) зобов'язаний заповнювати прибуткові касові ордери і квитанції до них, та зазначати підставу для їх складання. Оскаржуваний апелянтом орендний платіж у розмірі 700 грн. був сплачений відповідачем саме у грудні 2006 року, тобто в той період часу, коли апелянт не був власником майно, відтак вважає сумнівним право апелянта на оспорювання названого платежу.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.11.2010 року у даній справі слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 10.10.2005 ОСОБА_1 РСТ, як орендодавець та Споживче товариство «Лев» орендар уклали договір здачі в операційну оренду основних засобів, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду основні засоби приміщення (частина), що знаходиться за адресою смт. Крижопіль, вул. К.Маркса, 53, загальною площею 733,0 кв.м., склад і вартість яких визначена за даними балансу орендодавця станом на 10.10.2005р., згідно з актом приймання-передачі основних засобів в оренду, що є невід'ємною частиною цього договору (т.1, а.с.19-22).

Згідно довідки №2512 від 19.06.2008р., виданої виконкомом ОСОБА_1 селищної ради, адресу приміщення магазину «Гастроном» було змінено з вул. К. Маркса, 53 в смт. Крижопіль на вул. К. Маркса, 53а, смт. Крижопіль (т.1, а.с.15).

В силу положень ст. 317, 319 ЦК України, право власності включає в себе право власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Указані норми узгоджуються з положенням ч. 1 ст. 761 ЦК України про те, що правом передання майна у найм володіє лише власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №169459 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14142800 від 04.04.2007р. нежитлова будівля магазину "Гастроном" площею 1263,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., ОСОБА_1 рн., смт. Крижопіль, вул. К. Маркса, буд. 53а, належить Крижопільському районному споживчому товариству на праві колективної власності на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради № 56 від 21.03.2007 року (т.1, а.с.13,14).

Отже, на момент укладення договору здачі в операційну оренду основних засобів, станом на 10 жовтня 2005 року, та станом на період з грудня 2006 року по березень 2007 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, позивач не був наділений правами власника щодо предмета оренди, й відповідно, в розумінні ч.2, ч.3 ст. 386,391,782 ЦК України, в нього відсутні підстави стверджувати щодо допущення з боку орендаря порушення його прав власника та орендодавця.

Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Рівненської області без змін, суд вважає за необхідне, окрім вказаного вище, зазначити наступне.

Сторонами за договором оренди (п.3.1) було визначено розмір орендної плати в сумі 700 грн. за місяць з урахуванням ПДВ та поквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Відповідно до п. 4.1.2 договору орендар зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Пунктом 6.7 Договору сторони встановили, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення орендованого об'єкта, якщо наймач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 10.10.2005р. до 10.09.2006р., а в частині обов'язків по розрахунку у разі невиконання орендарем та нанесенні збитків орендодавцю до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

Отже, сторонами було погоджено строк оренди, який кожного разу, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного місяця вважався продовженим (п. 6.1, п. 6.5 договору).

При цьому, апеляційним судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з письмовими заявами про відмову від договору оренди та вимогою про повернення майна 09.04.2009 року та 09.02.2010 року, в той час, як строк договору був продовжений в черговий раз з 10.07.2008 року до 10.06.2009 року та з 10.06.2009 року до 10.05.2010 року, відповідно.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно дано оцінку фактичним даним, що містяться в квитанції до прибуткового касового ордеру, датованій груднем 2006 року про внесення СТ «Лев» в касу Крижопільського РСТ готівкових коштів в сумі 700 гривень в якості орендної плати (т. 4 а.с. 39).

Такий висновок суд першої інстанції обґрунтовано зробив на підставі оцінки письмових доказів, зокрема протоколу №2 розширеного засідання правління Крижопільського РСТ від 21.02.2005 р. правління РСТ, яким СТ «Лев» прийняте до складу районного споживчого товариства.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів також вірно встановлено факт відсутності договору про господарсько - правові взаємовідносини між правлінням Вінницької ОСС, Крижопільського РСТ та СТ «Лев», необхідність укладення якого була визначена протоколом № 2 розширеного засідання Курижопільського РСТ. ( т.4 а.с.12) та вірно надано оцінку копії постанови правління Крижопільського РСТ від 26.07.2004 р. про внутрішньогосподарські відрахування з додатками розрахунків. ( т.4 а.с.41-42), яка не містить вказівок щодо СТ «Лев», однак із змісту додатків якої вбачається, що до складу внутрішньогосподарських відрахувань ОСОБА_1 РСТ включені всі платежі споживчих товариств, такі як плата за землю, внутрігосподарські платежі Вінницькому ОСС, плата за оренду приміщення, плата за транспорт.

Проаналізувавши подані документи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що платежі з орендної плати за договорами оренди, укладеними із Споживчими товариствами, що входять до складу Крижопільського РСТ, ототожнюються із внутрішньогосподарськими витратами, що узгоджується з фактичними даними, що містяться в квитанціях до прибуткових касових ордерів Крижопільського РСТ, виданих СТ «Лев» на прийняття внутрігосподарських відрахувань у грудні 2005 - червні 2006 р. р., (т.4 а.с. 14-32) та розрахунками заборгованості з орендної плати, здійсненими ОСОБА_1 РСТ за вказані періоди, що включають ці платежі як сплачену орендну плату. (т.4, а.с. 33-34).

Крім того, суд приймає до уваги те, що зі змісту п. 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, обов'язок по заповненню прибуткових касових ордерів і квитанцій до них покладено саме на бухгалтера відповідача, що узгоджується з запереченнями на позов відповідача.

Отже, квитанція до прибуткового касового ордеру, датована груднем 2006 року, на одержання ОСОБА_1 РСТ від СТ «Лев» готівкових коштів у сумі 700 грн. з вказівкою на «внутрішньогосподарський платіж», є належним та допустимим доказом у підтвердження сплати відповідачем орендної плати у грудні 2006 року відповідно до умов договору від 10.10.2005 року.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що у порушення обов'язку, визначеного ст. 33 ГПК України позивач не довів, що відповідач не вносив орендну плату протягом трьох місяців підряд, а саме : грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року, у зв'язку з чим на підставі ст. 782 ЦК України відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку обставинам справи, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції допущено не було, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.11.2010 року по справі № 11/122-08 залишити без змін, апеляційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.