Рішення

від 17.08.2009 по справі 12/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/8

17.08.09

За позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Градекс»

До                                        Приватного підприємства «Роса»

Про                                        стягнення 23 542, 23 грн.

та

за зустрічним позовом          Приватного підприємства «Роса»

До                                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Градекс»

Про                                        повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 1 000 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача              Поліщук Т.А. –предст. (дов. від 12.01.2009 р.)

Від відповідача          Рибчинчук Д.А. –предст. (дов. від 14.07.2009 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в розмірі 22 342,88 грн., 3% річних в розмірі 234,02 грн. та пені в розмірі 965,33 грн. у зв'язку з невиконання м ПП «Роса»зобов'язань з оплати поставленого у липні 2008 р. товару.

Ухвалою суду від 19.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.01.2009 р.

Ухвалою суду від 14.01.2009 р. розгляд справи відкладений у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 24 230,2 грн., 3% річних в розмірі 424,96 грн., пеню в розмірі 1 752,97 грн.

Пізніше позивач відмовився від стягнення пені, заявивши вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 24 939,61 грн., 3% річних в розмірі 523,69 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2009 р. розгляд справи повторно відкладено у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 06.03.2009 р. відповідачу повернуто апеляційну скаргу на ухвалу суду про порушення провадження по справі.

В судовому засіданні 29.04.2009 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

13.05.2009 р. відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 1 000 грн., яка ухвалою суду від 13.05.2009 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 23.06.2009 р.

Ухвалою заступника Голови суду від 24.06.2009 р. в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення колегії суддів для розгляду справи відмовлено.

13.07.2009 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме: позивач просить суд стягнути з відповідача 25 567,24 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції , а також 3% річних в розмірі 661,87 грн.

В судовому засіданні 15.07.2009 р. оголошено перерву до 17.07.2009 р.

В судовому засіданні 17.07.2009 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2008 р. ТОВ «Градекс»(позивач) відвантажило ПП «Роса»(відповідач) на підставі рахунку-фактури № 07/02-13 від 02.07.2008 р. та видаткової накладної № 07/02-09 від 02.07.2008 р. на загальну суму 16 089,38 грн.

Пізніше 04.07.2008 р. позивач згідно рахунку-фактури № 07/04-22 від 04.07.2008 р. та видаткової накладної № 07/04-15 від 04.07.2008 р. відвантажив відповідачу продукцію на суму 7 010,4 грн.

Таким чином, позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 23 099,78 грн.

Станом на 05.11.2008 р. відповідач частково оплатив продукцію в розмірі 1000 грн. за рахунком №07/02-13, що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, станом на день звернення до суду сума боргу відповідача становить 22 099, 78 грн.

Оплата товару згідно примітки у рахунку-фактурі № 07/02-13 від 02.07.2008 р. повинна була здійснюватися відповідачем у термін не пізніше 05.07.2008 р., а згідно рахунку-фактури № 07/04-22 від 04.07.2008 р. –не пізніше 07.07.2008 р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням терміново вжити заходів щодо погашення заборгованості, зокрема, 26.09.2008 р. позивачу скеровано претензію № 146 та № 147, однак вони залишилися без відповіді та задоволення.

Крім суми боргу в розмірі 22 099,78 грн., позивач заявив вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 661,87 грн. та інфляційні витрати в розмірі 3 467,46 грн. (згідно остаточної редакції позовних вимог).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, заявивши зустрічний позов про стягнення з позивача 1 000 грн. безпідставно отриманих коштів, а також 144,3 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 22,5 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступним.

При здійсненні поставки товару за видатковими накладними сторонами не дотримано вимог ст. ст. 180, 265 ГК України, оскільки при оформленні договірних відносин сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах. Крім того, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

У наданих рахунках, а також у видаткових накладних не було вказано про умови поставки товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно, неукладений договір не може бути підставою для отримання коштів.

Натомість, позивачем на підставі рахунку  № 07/02-13 та накладної  № 07/02-09 отримано 1 000 грн.

Оскільки вказана сума отримана безпідставно, відповідач з посиланням на ст. 1212 ЦК України просить стягнути вказану суму як безпідставно отриману.

В доповненні до зустрічного позову відповідач також просить суд стягнути також 144,4 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 22,5 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Незважаючи на те, що договірні відносини між сторонами не оформлені у письмовому вигляді, між ними укладено договір купівлі-продажу товару згідно вимог законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо.

Згідно наданих суду документів:

-          рахунку-фактури № 07/02-13 від 02.07.2008 р., довіреності на отримання ТМЦ серія ЯПЕ № 562447 від 02.07.2008 р., видаткової накладної № 07/02-09 від 02.07.2008 р.;

-          рахунку-фактури № 07/04-22 від 04.07.2008 р., довіреності на отримання ТМЦ серія ЯПЕ № 562447 від 02.07.2008 р., видаткової накладеної № 07/04-15 від 04.07.2008 р. -

суду надано достатньо доказів досягнення між сторонами домовленості щодо купівлі-продажу товарів, в тому числі, всіх істотних умов.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

З врахуванням положень ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно змісту вказаних документів сторони погодили предмет (вказаний у рахунках-фактурах та видаткових накладних), в тому числі, найменування та кількість товару, ціну (вказана у рахунках-фактурах та видаткових накладних), строк дії договорів (згідно приміток у рахунках-фактурах –до 05.07.2008 р. та 07.07.2008 р. відповідно).

Видаткові накладні підписані представниками сторін, зокрема, від імені відповідача вони підписані особою, на ім'я якої видано довіреність на отримання ТМЦ).

За таких обставин суд вважає, що між сторонами укладено згідно вимог законодавства договори купівлі-продажу, у зв'язку з чим визнає безпідставними твердження відповідача про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договорів.

Щодо твердження відповідача про необхідність дотримання вимог ч. 4 ст. 265 ГК України щодо відповідності умов договору поставки вимогам Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», суд зазначає наступне.

Згідно змісту ст. 712 ЦК України та ст. 264 ГК України за загальними вимогами договір поставки не відрізняється від договору купівлі-продажу і регулюється відповідними положеннями ЦК України про договір купівлі-продажу.

Основними рисами, що відрізняють договір купівлі-продажу від договору поставки можна виділити такі як періодичність поставки на відміну від разового характеру купівлі-продажу, та суб'єктний склад –укладення договору поставки можлива лише між суб'єктами підприємницької діяльності, тоді як договір купівлі-продажу можливо укласти і з негосподарюючими суб'єктами.

В даному випадку товар згідно видаткових накладних отриманий представником відповідача безпосередньо в день укладення договорів, відносини мають разовий характер, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати укладені договори договорами поставки.

У зв'язку з наведеним дотримання вимог ст. 264 ГК України не є обов'язковим для сторін.

Оскільки підставою для отримання позивачем коштів є укладені договори купівлі-продажу, то 1 000 грн. на підставі рахунку № 07/02-13 та накладної № 07/02-09 отримані позивачем на законній підставі, і положення ст. 1212 ЦК України не можуть бути застосовані.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем фактично отримано товар згідно вищеперерахованих видаткових накладних, про що свідчать підписи представників сторін на видаткових накладних.

Крім того, відповідач під час розгляду справи і не заперечував факт отримання ним товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Строк виконання зобов'язань з оплати товару також настав згідно вимог ст. 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги).

26.09.2008 р. відповідачу скеровувалися претензії щодо оплати товару, які фактично є вимогами про виконання зобов'язання в розумінні ст. 530 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 22 099,78 грн. підлягають до задоволення.

Також підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 3 467,46 грн. та 661,87 грн. відповідно, оскільки право позивача як кредитора на їх стягнення прямо передбачена ст. 625 ЦК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 638 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Роса»(03083, м. Київ, пр-т Науки, 119/Б, код ЄДРПОУ 21521174, п/р 26001307 у Райффайзен Банк Аваль м. Києва, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градекс»(02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, код ЄДРПОУ 25196079, п/р 26003028185621 у Київській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 22 099, 78 грн. основного боргу, 3 467, 46 грн. інфляційних витрат та 661, 87 грн. 3% річних, 262, 29 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

   Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко