Рішення

від 12.08.2009 по справі 12/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/139

12.08.09

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю  «СД ЛТД»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»

Про                              стягнення 6 271,81 грн.

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    не з»явився

Від відповідача                         не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «МД Рітейл»про стягнення заборгованості у розмірі 6 271,81 грн. (6 130,79 грн. - основного боргу, 141,02 грн. - пені), що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання від 19.06.2008 р.

Ухвалою суду від 20.03.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/139 та призначено розгляд справи на 22.04.2009 р.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду від 20.03.2009 р. про надання документів не виконано.

Ухвалою суду від 22.04.2009 р. відкладено розгляд справи на 23.06.2009 р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та неповним поданням витребуваних доказів.

23.06.2009 р. судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.06.2009 р. призначено розгляд справи на 21.07.2009 р.

21.07.2009 р. судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 27.07.2009 розгляд справи призначено на 12.08.2009.

Представник сторін  судове засідання 12.08.2009 р. не з'явились

Сторони належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників сторін  суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін  не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2008 р. між сторонами укладено договір постачання з протоколом розбіжностей до нього (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався передати,  а відповідач зобов'язувався прийняти й оплатити товар відповідно до поданого відповідачем замовлення.

Згідно п. 2.1 Договору позивач зобов»язується прийняти від відповідача замовлення та здійснити постачання товару за вказаною у замовленні адресою своїми транспортними засобами та за власний рахунок.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що ціна, асортимент та інші характеристики товару визначаються у товариних (товарно-транспортних накладних), які повинні відповідати замовленню відповідача.

За період з 23.07.2008 р по 22.11.2008 р позивачем поставлено відповідачу згідно накладних товару на загальну суму 42 696,08 грн.

Відповідно до п.4.2. договору, у разі виявлення при одержанні, підготовці до реалізації чи реалізації  товару невідповідності  його якості, кількості, комплектності, маркування товару, тари або упаковки відповідач припиняє приймання товару чи його реалізацію та викликає представника позивача для складання відповідного акту.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку повернення товару відповідачем, позивач зобов»язаний забрати товар протягом 7 днів з моменту одержання повідомлення про повернення товару. Відповідач оформлює накладну на повернення товару.

Частина поставленого товару була повернута відповідачем позивачу згідно накладних на повернення товару № 00176Р від 19.08.2008 р, № 00348Р від 09.09.2008 р, № 00234Р від 15.10.2008 р, № 00303Р від 23.10.2008 р на загальну суму 1 083,23 грн.

Згідно п. 5.5 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем на умовах відстрочки платежу на  10 календарних днів з дня кожної поставки.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем оплачена не в повному обсязі.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 6 130,79  грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 141,02 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 6 130,79 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені,  то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 141,02 грн., (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунки пені та штрафу відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 141,02 грн.  підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, код 34482413, р/р 26005013000433 в філії КРД ВАТ «ВТБ банк», МФО 380195, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «СД ЛТД»(25006, м. Кіровоград, вул..Володарського, 76/46, код 20632943, р/р 26007080687084 в філії АКБ «Імексбанк»м.Кіровограда, МФО 323798) 6 130 (шість тисяч сто тридцять) грн.. 79 коп. основного боргу, 141 (сто сорок одну) грн. 02 коп. пені,  102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

        Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко