Рішення

від 08.07.2009 по справі 2/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.09                                                                                           Справа№ 2/96

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагросервіс”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехів-Цукор”, м. Радехів про стягнення 185434 грн. 34 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімагросервіс”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехів-Цукор”, м. Радехів про стягнення 185434 грн. 34 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 12.05.2009р. призначив розгляд справи на 23.06.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 08.07.2009р.

В судове засідання 23.06.2009р. з'явився представник позивача, позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 95826 грн. 82 коп. Представником позивача було подано уточнення до позовної заяви в частині нарахування санкцій та 3% річних, згідно якого, у зв'язку з порушенням строків оплати товару, відповідачу нараховано штраф в сумі 52704 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 866 грн. 23 коп., а також клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахунковий рахунок відповідача.

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач визнав позов в частині основного боргу, заперечує проти нарахування штрафу в сумі 88160 грн. 37 коп. та 3% річних в сумі 1447 грн. 48 коп. В своїх запереченнях посилається на п. 6.2. договору, яким встановлено, що штраф нараховується у випадку затримки оплати за товар згідно графіку платежів, однак таких графіків між сторонами укладено не було. Таким чином, на думку позивача, нарахування штрафу є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

11 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №МЛВ/12, а також додатки №1, 2, 3, 4, 6, 7, 10 до даного договору .

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався постачати товар покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язувався приймати цей товар та здійснювати його оплату, на умовах і в порядку, викладеними в цьому договорі.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 20.05.2008р. по 20.10.2008р. поставив відповідачу по накладних (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 1402472 грн. 24 коп.

Пунктом 5.2. договору поставки №МЛВ/12 від 11.04.2008р. передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити вартість замовленого товару згідно додатку, який є невід'ємною частиною цього договору.

Додатками №1, 2, 3, 4, 6, 7, 10 до договору поставки №МЛВ/12 від 11.04.2008р. встановлено строки оплати партій товару, зокрема згідно додатку №1 покупець сплачує 30% вартості замовленого товару до 20.08.2008р., інші 70% покупець зобов'язаний оплатити згідно графіку платежів, але у будь-якому випадку не пізніше 30.09.2009р.; згідно додатку №2 - 20% вартості замовленого товару до 15.07.2008р., інші 80% не пізніше 25.12.2008р.; згідно додатку №3 - 20% вартості замовленого товару до 15.07.2008р., інші 80% не пізніше 25.12.2008р.; згідно додатку №4 - 20% вартості замовленого товару до 01.08.2008р., інші 80% не пізніше 25.12.2008р.; згідно додатку №6 - сплата до 01.12.2008р., згідно додатку №10 - сплата до 25.07.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснення представника позивача та пояснень відповідача,  викладених у відзиві, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 95826 грн. 49 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.2. договору поставки №МЛВ/12 від 11.04.2008р., у випадку затримки оплати за товар згідно графіку платежів, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати, коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано штраф в розмірі 52704 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 866 грн. 23 коп.

Відповідач не погоджується з нарахуваннями штрафу та 3% річних, на обґрунтування цих заперечень посилається на відсутність погоджених сторонами графіків платежів. Проте, як встановлено судом, строки оплати визначені в додатках до договору поставки №МЛВ/12 від 11.04.2008р., вказані додатки підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені відтиском його печатки, що свідчить про безпідставність доводів відповідача.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд може зменшити розмір штрафних санкцій за наявності істотних обставин. Беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання (поставка товару здійснена на загальну суму 1402472 грн. 24 коп., розмір заборгованості на дату розгляду справи становить 95826 грн. 82 коп.), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50%.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 95826 грн. 82 коп. основного боргу, 26352 грн. 28 коп. штрафу та 866 грн. 23 коп. 3% річних.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Радехів -Цукор”, с. Павлів, вул. Юності, 39, Радехівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32656212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагросервіс”, м. Київ, вул. Горького, 97 (ідентифікаційний код 33295318) 95826 грн. 82 коп. основного боргу, 26352 грн. 28 коп. штрафу, 866 грн. 23 коп. 3% річних, 1493 грн. 97 коп. державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати довідку про повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 161 грн. 03 коп.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя