Рішення

від 16.07.2009 по справі 2/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                                           Справа№ 2/129

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Цаля В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг Віст” м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, м. Трускавець про стягнення 16998 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг Віст” м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, м. Трускавець про стягнення 16998 грн. 36 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.07.2009р. призначив розгляд справи на 16.07.2009р.

В судове засідання з'явився представник позивача, позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар та виконав роботи на загальну суму 32600 грн. 57 коп., які останнім оплачено частково. У зв'язку з цим відповідачу було надіслано претензію, яка залишена без розгляду. Просить стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару,  а також виконаних робіт в сумі 15600 грн. 57 коп., 3% річних в сумі 244 грн. 91 коп. та інфляційні втрати в сумі 1152 грн. 88 грн.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 03.07.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Позивач 9 та 10 грудня 2008р. поставив і передав у власність відповідачу обладнання для відеоспостереження на загальну суму 21178 грн. 57 коп., що підтверджується видатковими накладними №СВ-0000619 від 09.12.2008р., №СВ-0000600 від 10.12.2008р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 25.11.2008р. Позивачем також було виконано монтажно-інсталяційні роботи, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №СВ-0000332 від 02.12.2008р. та №СВ-0000341 від 09.12.2008р. та  на загальну суму 11442 грн. 00 коп.

25 травня 2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №1, в якій вимагав оплатити вартість поставленого товару та виконаних робіт в сумі 15600 грн. 57 коп. Відповідач отримав вказану претензію 01.06.2009р., відповіді не надав, суму коштів не оплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 15600 грн. 57 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.   

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими накладними та довіреністю, а також виконав роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, виконав обумовлені роботи, а відповідач прийняв товар та роботи, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на актах, накладних, та передачею довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу претензію (вимогу) про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 09.12.2008р. по 01.07.2009р. втрати від інфляції в сумі 1152 грн. 88 коп. та 3% річних в сумі 244 грн. 91 коп.

Оскільки у зобов'язанні між сторонами не було встановлено строку оплати вартості товару, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, претензія (вимога) була отримана відповідачем 01.06.2009р. У зв'язку з цим право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред'явлення такої претензії (вимоги), тобто з 08.06.2009р. Позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 09.12.2008р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати після заявленої претензії (вимоги). Відповідно до проведеного перерахунку, розмір втрат від інфляції повинен становити 171 грн. 60 коп., 3% річних –30 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 15600 грн. 57 коп. основного боргу, 171 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 30 грн. 77 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 598, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, м. Трускавець, вул. Суховоля, 50, Львівська область (ідентифікаційний код 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг Віст”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 33 (ідентифікаційний код 19332064) 15600 грн. 57 коп. основного боргу, 171 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 30 грн. 77 коп. 3% річних, 158 грн. 01 коп. державного мита та 290 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя