Рішення

від 30.09.2009 по справі 3/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09                                                                                           Справа№ 3/168

Суддя Н.Березяк  при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи  

За позовом: ТзОВ „Союз –Віктан Трейд”, м. Київ

До відповідача: ПП „Абрикос –ВДС”, м. Львів

Про стягнення 5 159,42 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Корецька Н.І. - представник

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Союз –Віктан Трейд” до ПП „Абрикос –ВДС” про стягнення 5 159,42 грн.

В судовому засіданні 09.09.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2009 року позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в жодне судове засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 30.09.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

02.11.2006 року між ТзОВ „Союз –Віктан Трейд” (Постачальник) та ПП „Абрикос –ВДС” (Покупець) було укладено договір №ДТ-32-002041 про поставку товару.

На виконання умов договору 29.09.08 р. та 14.10.08 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 023,06 грн. за який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання не виконав.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 4 023,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 559,69 грн. та три відсотки річних в сумі 101,88 грн. Крім цього, відповідно до п.3.3 та Договору №ДТ-32-002041 позивачем нарахована пеня в розмірі 474,79 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №ДТ-32-002041 відповідач 29.09.2008 р. та 14.10.2008 року отримав від позивача товар на загальну суму 4 023,06 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-32-062508 від 29.09.2008 р., №РН-32-062509 від 29.09.2008 р. та  №РН-32-066205 від 14.10.2008 р.

Відповідно п. 2.4 Договору №ДТ-32-002041 покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або сплачує товар будь-яким іншим способом передбаченим чинним законодавством (готівкові чи безготівкові розрахунки). Підставою для оплати отриманої продукції Покупцем є видаткова (товарна, товарно - транспортна) накладна та даний договір.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 4 023,06 грн. за отриманий товар.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 101,88 грн. та інфляційні втрати  в сумі 559,69 грн. підлягають до стягнення в повному обсязі.

Пунктом 3.3 Договору №ДТ-32-002041 передбачено, що у випадку неотримання термінів оплати продукції, вказаних у п. п. 2.4. даного Договору, покупець оплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. Нарахована позивачем в межах строку позовної давності пеня не перевищує подвійної обілкової ставки НБУ і підлягає до стягнення в сумі 474,79 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи  відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Абрикос –ВДС” (79000, м. Львів, вул.Коперніка, 28/10, код ЄДРПОУ 34606089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз –Віктан Трейд” (04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, код ЄДРПОУ 33643230) –4 023,06 грн. основного боргу, 559,69 грн. –інфляційних втрат, 101,88 грн. –трьох відсотків річних, 474,79 грн. –пені, 102, 00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.10.2009 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.