Постанова

від 03.08.2015 по справі 813/2950/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року № 813/2950/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електро» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Електро» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2013 року та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 05.04.2013 року в частині визначення платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 669 000 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів Львівської області задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 813/2950/13-а скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № НОМЕР_1, а справу в цій частині скеровано на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2013 року підтримали. Додатково пояснили, що позивачем правомірно включено до складу витрат земельний податок та орендну плату за оренду майна. Щодо витрат по орендній платі за оренду майна вказали, що позивач уклав договори суборенди майна, яке використовується в господарській діяльності юридичної особи через її структурні підрозділи, поніс витрати на оплату суборенди та правомірно відніс до складу витрат підприємства суму суборендної плати відобразивши її як інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати. Щодо витрат земельного податку зазначили, що відповідач неправомірно вказує в акті перевірки, що ЗАТ «Електро» володіло земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування землею 1-ЛВ № 004166 від 04.04.2000 року. В свою чергу позивач лише користувався цією земельною ділянкою, за яку сплачував земельний податок. І лише на підставі заяви-згоди від 26.09.2013 року на вилучення земельної ділянки із постійного користування таку знято з обліку і бази даних платника земельного податку у зв'язку зі зміною користувача на ТзОВ «ЛК СТРОЙ». Вказали, що право на включення земельного податку до витрат підприємства залежить лише від обов'язку платника щодо нарахування і сплати цього податку, а цей обов'язок, у свою чергу залежить від того, чи є платник землекористувачем на підставі правовстановлючих документів, а не від того, чия нерухомість розміщена на земельній ділянці, за яку землекористувач сплачує земельний податок. Тому вважають безпідставними висновки відповідача про неправомірність включення сум земельного податку до витрат та формування податку на прибуток.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, вказав, що долучені позивачем письмові пояснення на зауваження викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 року, а також додаткові докази не спростовують виявлені під час перевірки порушення. В свою чергу зазначив, що Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі чітко вказав про протиправність віднесення позивачем до інших витрат сум земельного податку у зв'язку з тим, що на наданій у постійне користування земельній ділянці позивача знаходиться нерухомість (нежитлові приміщення), яка не належить позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За наслідком проведеної перевірки складено акт № 438/22-20/00132486.

Перевіркою відображених у рядку 06.5 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» показників за перевірений період у загальній сумі 1 330 426,00 грн. встановлено, що на формування зазначених показників рядка декларації мало вплив сплачений податок за землю, оренда приміщення та пільгові пенсії. Щодо відображених сум пільгових пенсій 4 455,00 грн. (в тому числі в 4 кварталі 2011 року в сумі 2 259,00 грн., в 1 кварталі 2012 року в сумі 1 745,00 грн., в 2 кварталі 2012 року в сумі 451,00 грн.) у податкового органу зауважень не виникло. У свою чергу щодо інших витрат з податку на землю в сумі 83 329,00 грн. (в тому числі в 4 кварталі 2011 року в сумі 9 592,00 грн., в 1 кварталі 2012 року в сумі 8 565,00 грн., в 2 кварталі 2012 року в сумі 43 700,00 грн., в 3 кварталі 2012 року в сумі 10 219,00 грн., в 4 кварталі 2012 року в сумі 10 218,00 грн.) та за оренду приміщення в сумі 1 237 090,00 грн. (в тому числі в 4 кварталі 2011 року в сумі 1 060 000,00 грн., в 3 кварталі 2012 року в сумі 177 090,00 грн.) встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 1 325 971,00 грн.

У зв'язку з порушенням позивачем підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено ЗАТ «Електро» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 313 306,00 грн. (в т.ч. основний платіж 299 846,00 грн., штрафна санкція 13 460,00 грн.)

Так, перевіркою встановлено, що ЗАТ «Електро» володіло земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування землею 1-ЛВ № 004166 від 04.04.2000 року площею 12500 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Пимоненка, 3. Однак, згідно з договором купівлі продажу між позивачем та ТзОВ «ЮКАНТ ТРЕЙД» в 4 кварталі 2011 року реалізовано основні засоби 1 групи (будівлі) на загальну суму 1 678 271,68 грн.

Тому, відповідачем зроблено висновок про протиправне включення позивачем до складу витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток, сум податку за землю, сплачених за земельні ділянки, на яких розташовані відчужені у 4 кварталі 2011 року ЗАТ «Електро» нежитлові приміщення.

Перевіркою також встановлено, що позивачем до складу витрат віднесено вартість наданих послуг від ТзОВ «Сустр-19» в сумі 500000,00 грн. за 4 квартал 2011 року згідно з договором суборенди майна за адресою м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 9 від 30.10.2011 році та 177 090,00 грн. за 3 квартали 2012 року; а також 560000,00 грн. за оренду у 4 кварталі 2011 року, майна за адресою м. Львів, вул. Пимоненка, 3.

У зв'язку з тим, що приміщення на думку відповідача, не використовувалися позивачем у його господарській діяльності, відповідачем донараховано суму податку на прибуток та на додану вартість.

В свою чергу оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання ЗАТ «Електро» з податку на додану вартість на суму 669000,00 грн. (в т.ч. основний платіж 446000,00 грн. та штрафні санкції 223000,00 грн.) в судовому порядку скасоване.

Згідно з статтею 138 ПК України витрати на оперативну оренду основних засобів належать до категорії загальновиробничих витрат (підпункт «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8), а також до адміністративних витрат, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (підпункт «в» пункту 138.10.2 пункту 138.10).

Відповідно до пунктів 138.2, 138.5 статті 138 ПК України такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вищий адміністративний суд України при розгляді касаційної скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, прийшов до висновку, що суди, встановивши реальність понесення позивачем розглядуваних витрат та їх підтвердженість необхідними первинними документами (договорами суборенди, актами приймання-передачі тощо), цілком об'єктивно визнали право позивача на врахування цих витрат у податковому обліку. Також касаційний суд зробив висновок, що суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на те, що орендовані приміщення фактично використовувалися у господарській діяльності відокремлених підрозділів (філій) Товариства, які є самостійними платниками. Оскільки спірні договори суборенди укладалися саме позивачем, витрати за цими операціями були понесені Товариством безпосередньо; подвійного відображення розглядуваних витрат у податковому обліку Товариства та його відокремлених підрозділів Інспекцією виявлено не було, тому витрати платника, понесені у зв'язку з організацією виробничої діяльності його відокремлених підрозділів, не можуть розглядатися як такі, що понесені поза межами господарської діяльності платника.

Щодо включення позивачем до складу витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток, суми податку за землю, сплачені за земельні ділянки, на яких розташовані відчужені у 4 кварталі 2011 року ЗАТ «Електро» нежитлові приміщення, суд касаційної інстанції зазначив наступне.

Відповідно до підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті ПК України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються інші операційні витрати у вигляді, зокрема, сум нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 296.1 статті 269, пунктом 270.1 статті 270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею 120 Земельного кодексу України, в силу якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга).

Враховуючи викладені вище положення обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування, а тому з моменту переходу до інших осіб права власності на нерухомі об'єкти, що розташовані на спірній земельній ділянці, обов'язок позивача зі сплати земельного податку за пропорційні частки земельної ділянки припинився.

Зазначене відповідає принципу економічної обґрунтованості справляння земельного податку як майнового податку, який полягає у покладенні обов'язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати економічний ефект від використання землі.

Тому Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що перераховані позивачем суми земельного податку за спірну земельну ділянку після відчуження нежитлових будівель є надміру внесеним податком, який не підлягає врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Однак, оскільки не було розмежовано оспорюване грошове зобов'язання з податку на прибуток за окремими епізодами, що унеможливило виокремити законну суму нарахування від протиправної, Вищий адміністративний суд України скерував справу у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції з метою визначення суми правомірно нарахованого ЗАТ «Електро» податку на прибуток (а саме - по епізоду, пов'язаному з протиправним відображенням платником у складі витрат сум безпідставно земельного податку) від решти донарахування.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 7 КАС України однією з основних засад здійснення правосуддя є забезпечення касаційного оскарження рішення суду. За загальними положеннями адміністративного судочинства вказівки суду касаційної інстанції є обов'язковими для виконання адміністративними судами нижчих інстанцій у відповідній справі.

З наданого відповідачем розрахунку грошового зобов'язання з податку на прибуток за окремими епізодами, що визначене спірним податковим повідомленням-рішенням встановлене наступне. Контролюючим органом у зв'язку з завищенням позивачем інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат по податку за землю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 33 432,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 7 807,00 грн. Внаслідок встановлення завищення інших витрат по оренді приміщення контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 266 414,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 5 653,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.04.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 272 067,00 грн. (в тому числі за основним платежем 266 414,00 та штрафної санкції в сумі 5 653,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС № НОМЕР_1 від 05.04.2013 року в частині збільшення ЗАТ «Електро» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 272 067,00 грн. (в тому числі за основним платежем 266 414,00 та штрафної санкції в сумі 5 653,00 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2015 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.