Рішення

від 04.08.2015 по справі 5011-1/5679-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №5011-1/5679-2012

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна" доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Компанія "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S." простягнення 2 155 853 євро 45 центів Представники від позивача:Захаров О.В. - представник за довіреністю від відповідача:Кучма О.В. - представник за довіреністю від третьої особи:Захаров О.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.04.2012 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна" з вимогами до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 2 015 089 євро 39 євроцентів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договорів страхування фінансового ризику № 100706/1S від 18.11.2006 та № 11/07S від 27.11.2007, у урахуванням договорів про відступлення права вимоги № 05-122 та № 05-121 від 05.03.2015не виконав зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування за страховим випадком у розмірі 2 010 132 євро 90 центів, крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 106 719 євро 79 центів

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 позов задоволено повністю, з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна" стягнуто 30 292 702 грн 80 коп. страхового відшкодування, що еквівалентно 2 010 132 євро 90 центів (по офіційному курсу НБУ станом на 31.03.2014 - 15,07 грн.), 1 608 417 грн 94 коп. 3% річних, що еквівалентно 106 719 євро 79 центів (по офіційному курсу НБУ станом на 31.03.2014 - 15,07 грн.) та 65 640 грн 00 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 5011-1/5679-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у справі № 5011-1/5679-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі № 5011-1/5679-2012 скасовано, а справу № 5011-1/5679-2012 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі №5011-1/5679-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 у справі №5011-1/5679-2012 рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № 5011-1/5679-2012 скасовано, а справу № 5011-1/5679-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 справу № 5011-1/5679-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.08.2015.

03.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про збільшення розміру позовних вимог.

03.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення за матеріалами справи.

03.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 04.08.2015 з'явились представники сторін та третьої особи та надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 2 010 132 євро 90 євроцентів страхового відшкодування та 204537 євро 90 євроцентів 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача з відповідача 2 010 132 євро 90 євроцентів страхового відшкодування та 204537 євро 90 євроцентів 3 % річних.

У судовому засіданні 04.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною компаніє «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» (продавець) та Приватною компанія з обмеженою відповідальністю «Discovery Digital Limited» (покупець) укладено контракти поставки № 100706 від 10.07.2006 та № 11/07S від 22.11.2007, відповідно до умов яких продавець продає, а покупець купує торгові морозильні ларі класу «Б» виробництва Турецької фірми Klimasan (надалі - товар).

Згідно з пунктів 2.1. контрактів продавець постачає товар на умовах CIF, Одеса, Україна (далі - «Точка Доставки») у відповідності до Інкотермс-2000.

Відповідно до пункту 2.3. контрактів право власності та ризики випадкового знищення та пошкодження товару (партії товару) переходять від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику.

Загальна сума контракту № 100706 складає 2 098 701,00 євро, контракту № 11/07S - 1 110 500,00 євро (пункт 3.2. контрактів).

У відповідності до положень пункту 4.1 контрактів сторони погодили графіки проведення платежів за товар.

Пунктом 5.2.1 контрактів визначено, що покупець зобов'язується здійснювати оплату товару відповідно до пунктів 3 та 4 контрактів з пред'явленням продавцю підтверджуючих проведення оплати документів.

Покупець зобов'язаний прийняти кожну партію товару по кількості протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару в точку поставки (пункту 5.3.2 контрактів).

Згідно з пунктом 6.1. контрактів товар повинен бути доставлений в порт Одеса в кількості та в строки, погоджені сторонами в Графіку відвантажень (додаток 1). При цьому, сторони контрактів умовами п. 6.2. погодили, що датою поставки вважається дата доставки товару перевізником в точку доставки.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2007 до контракту поставки № 11/07S в частині строку оплати (пункт 4 контракту) внесено зміни, якими неоплачена частина ціни збільшена, а її оплата - відстрочена. З урахуванням вказаних змін покупець зобов'язаний розрахуватись з продавцем за контрактом поставки № 100706 не пізніше 30.09.2011 - 874829 євро, а за контрактом поставки № 11/07S - згідно з таким графіком: не пізніше 30.09.2010 - 250000 євро, не пізніше 30.09.2011 - 108652 євро, не пізніше 30.09.2012 - 1000000 євро. При цьому, неоплачена частина ціни товару сторонами збільшена на суму 250000 євро.

Продавцем направлено на адресу покупця вимогу № 601 від 07.12.2011 про оплату заборгованості за контрактом № 11/07S в сумі 1358652,00 євро до 15.12.2011. Вказана вимога отримана 12.12.2011 та 14.12.2011, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами державного службовця виконавчої служби на ім'я Семюєль Костело, підтвердженими апостилем. Проте покупцем зобов'язання за вимогою не виконано.

16.11.2006 між Акціонерною компанією «Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.» (страховик за договором) та Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» (страхувальник за договором) укладено договори страхування фінансового ризику № 100706 по контракту № 100706 від 10.06.2006. А також, 27.12.2007 - договір страхування фінансового ризику № 11/07S по контракту № 11/07S від 22.07.2007.

Відповідно до пункту 1.4. договорів страхування об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням йому шкоди, заподіяного внаслідок невиконання чи неналежного виконання покупцем умов контракту поставки щодо оплати поставленого страхувальником згідно контракту товару. Копії контрактів поставки і доповнень до них є невід'ємною частиною договорів страхування.

Згідно із пунктом 1.6. договорів страхування під страховим випадком розуміється несплата покупцем поставлених страхувальником товарів в сумі і строки, передбачені контрактом поставки і додатками до нього, в тому числі (відповідно до змін, внесених пунктом 1 додаткової угоди № 5 від 22.12.2009 та пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 22.12.2009 - внаслідок припинення покупця.

Пунктом 1.7 договорів страхування визначено, що страховик несе відповідальність за пряму матеріальну застраховану шкоду, заподіяну страхувальнику, під якою розуміється фактична сума поставленого згідно контракту поставки, але неоплаченого в строк товару. Страхова сума, встановлена договорами страхування, визначена у сталому показнику і залишається незмінною протягом всього строку дії відповідного договору страхування.

Відповідно до пункту 1.12 договорів страхування безумовна франшиза становить 10% від будь-якої і всякої шкоди, що мав місце у зв'язку з несплатою кожного платежу, розмір і строки оплати якого передбачені контрактом поставки, але не може бути менше за 50 000,00 євро.

До договорів страхування вносились зміни щодо розміру страхової суми, розміру страхової премії, строку дії договору страхування. Страхова сума встановлювалась на весь період дії договору, і з урахуванням змін становить: за договором страхування № 100706 - 1 184 829,00 євро (в редакції п. 1 додаткової угоди № 4 на період з 18.07.2006 до 30.11.2011 (в редакції пункту 3 додаткова угода № 5 від 22.12.2009 до договору страхування № 100706).

За договором страхування № 11/07S - 1 358 652,00 євро на період з 27.12.2007 до 30.11.2012 (в редакції пунктів 3 та 4 додаткової угоди № 2 від 22.12.2009 ).

У зв'язку з несплатою платежу, Акціонерна компанія "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S." звернулася до страхувальника із заявою про настання страхового випадку від 24.11.2010, яка отримана страхувальником 26.11.2010, що підтверджується квитанцією кур'єрської служби.

Листом № 08-02-11/29464 від 24.12.2010 Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страхувальник) повідомило Акціонерну компанію "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S." (страховик), що через ненадання заяви про настання страхового випадку та недоведеність настання страхового випадку страхувальник не може розпочати процедуру врегулювання даної події як страхового випадку.

Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" (страхувальник) отримано лист від Акціонерної компанії "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S." №13217 від 28.12.2010 про розгляд попереднього листа в якості заяви про настання страхового випадку.

У відповідь на вказаний лист відповідачем листом №01-01/321 від 12.01.2011 відмовлено у виплаті страхового відшкодування Акціонерній компанії "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S.", зважаючи на те, що фінансовий ризик не застраховано.

Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Discovery Digital Limited" (покупцем) 30.09.2011 не сплачено черговий платіж в сумі 108 652,00 євро за контрактом №11/07S з урахуванням змін, а також - в сумі 874 829,00 євро за контрактом №100706.

Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S" заявами повідомлено відповідача про настання страхового випадку від 28.11.2011 на суму 108 652,00 євро за договором № 11/07S та на суму 874 829,00 євро за договором № 100706/18.

Листами від 02.12.2011 вих. 308-02/33383 та від 02.12.2011 вих. №08-02/33384 Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" (страхувальник) відмовлено у виплаті страхового відшкодування за заявленими подіями.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою, страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою внормовано, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 982 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У статті 983 Цивільного кодексу України врегульовано, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

05.03.2012 між Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна" (новий кредитор) укладено договори № 05-122 та № 05-121 про відступлення права вимоги, відповідно до умов яких первісний кредитор передає належне йому право вимоги за договором страхування фінансового ризику № 10706/15 від 16.07.2006 з урахуванням додаткових угод до нього та право вимоги за договором страхування фінансового ризику № 11/07S від 22.11.2007, з урахуванням додаткових угод до нього, а новий кредитор приймає це право вимоги і зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну права вимоги.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 12.04.2012 вих. № 578/42/09-8 щодо сплати страхового відшкодування за договорами страхування № 100706 та № 11/07S, повідомляючи про те, що він є новим кредитором. Вказану вимогу отримано відповідачем 13.04.2012 з вх. №1-03/711.

Нормами статті 512 Цивільного Кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини 1 статті 516 Цивільного Кодексу України.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 3-43гс15 від 15.04.2015.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.1.4 договорів страхування сторонами визначено, що без попередньої письмової згоди страховика страхувальник не має права затверджувати будь-яку відстрочку оплати товару або змінювати умови контракту, а також передати свої права за контрактом третім особам.

Згідно з пунктом 2.2.4. договорів страхування договорів страхування страхувальник має право вносити доповнення та/або зміни в умови цього договору після попередньої письмової згоди з страховиком і покупцем.

Таким чином, договори страхування фінансового ризику № 100706/15 від 18.06.2006 та № 11/07S від 27.12.2007 передбачають наявність обов'язкової письмової згоди страховика на відступлення прав вимоги за договором та на внесення доповнень та/або зміни в умови договору, в тому числі і щодо зміни страхувальника за договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного Кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи те, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів належного узгодження з страховиком відступлення права вимоги та внесення зміни в умови договору, щодо зміни страхувальника за договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсними на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договорів про відступлення права вимоги № 05-122 та № 05-121 від 05.03.2015, укладених між Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна", оскільки вони суперечить вимогам частини 1 статті 516 Цивільного Кодексу України.

За змістом норм частини 1 статті 216 та частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, договори про відступлення права вимоги № 05-122 та № 05-121 від 05.03.2015, укладені між Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна", з моменту їх укладення не є належною підставою для набуття його сторонами прав та обов'язків згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України, зокрема - права позивача вимагати виконання обов'язку із сплати відповідачем страхового відшкодування за договорами страхування фінансового ризику № 10706/15 від 16.07.2006 та № 11/07S від 22.11.2007, стороною яких не є позивач, у зв'язку з недійсність договорів відступлення права вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем не надано будь-яких допустимих доказів того, що відповідачем було порушено право позивача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що якщо у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Окрім того, положеннями пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 11.10.2010 N 2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що порядок і розміри справляння судового збору із заяв про перегляд судових рішень, а також повернення сплачених сум судового збору з цих заяв визначено Законом України "Про судовий збір", зокрема, абзацом третім частини першої, пунктом 1 частини другої статті 3, пунктом 11 частини другої статті 4, статтею 5, пунктами 2 і 4 частини першої статті 7 цього Закону. Розподіл зазначених сум між сторонами здійснюється за загальними правилами частин першої - четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а повернення їх у передбачених названим Законом випадках - у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, яким є Міністерство фінансів України".

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.

Нормами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, стосовно того, що якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), у зв'язку з чим несплачена сума судового збору підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України в установленому порядку та розмірі.

Керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.2015, укладений між Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна".

3. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 05-121 від 05.03.2015, укладений між Акціонерною компанією "Klimasan Klima Sanayi ve Ticaret A.S" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, ідентифікаційний код 32955448) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. судового збору за розгляд заяви про збільшення позовних вимог № 312/ООП-3 від 03.08.2015.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімасан Україна" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, ідентифікаційний код 32955448) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2015

Суддя Н.Б. Плотницька