Рішення

від 05.08.2015 по справі 922/3089/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р.Справа № 922/3089/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Теплоремонт", м. Харків до 1. Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", м. Одеса , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд", м. Харків про стягнення 1 058 606,67 грн. за участю представників:

позивача - Машир В.О. (дов. № б/н від 02.03.2015 р.)

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Теплоремонт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (надалі - 1-й Відповідач) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" (надалі - 2-й Відповідач) основного боргу у розмірі 858 418,72 грн.; 3% річних - 3 809,97 грн.; пені - 76 199,36 грн.; втрат від інфляції - 120 178,62 грн. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідачів.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. Підтримує заяву від 20.07.2015 р. про забезпечення позову. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від 1-го Відповідача заяв та клопотань не надійшло. Проти заяви Позивача про забезпечення позову заперечує.

Представник 2-го Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.02.2015 року, між ТОВ "Схід-Теплоремонт" та КП "ТМО" було укладено договір підряду № ТГО-98/15 (далі - Договір). Відповідно до умов даного договору, п.п. 1.1, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник бере на себе зобов`язання виконати і здати у встановлений Договором строк комплекс робіт з проектування, монтажу та пусконалагоджування вузлів обліку теплової енергії на об`єктах Замовника, а замовник зобов`язується прийняти і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 3.1 Договору вартість робіт, які доручаються Підряднику, зазначених у пункті 1.1 цього Договору становить 913 859,00грн., в т. ч. ПДВ - 152 309,83грн.

Відповідно до п.п. 3.4 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником не пізніше 15 банківських днів після прийняття об`єкта і підписання актів форми КБ-3 вартості виконаних робіт та актів приймання-передавання проектної документації.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Теплоремонт" виконало роботи в рамках Договору підряду № ТГО-98/15 від 27.02.2015р. загалом на суму 908 418,72грн. Факт виконаних робіт підтверджується актами приймання-передачі робіт від 27.02.2015 року та від 02.03.2015 року та відповідними актами приймання-передавання проектної документації.

На виконання своїх зобов`язань по сплаті коштів за виконані роботи Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Теплоремонт" було сплачено грошових коштів всього на суму 500 00,00грн.

Основна сума заборгованості КП "ТМО" перед ТОВ "Схід-Теплоремонт" за виконані роботи в рамках договору підряду № ТГО-98/15 від 27.02.2015р. загалом складає: 908418,72 грн. - 50000,00грн. = 858 418,72 грн., оскільки строк виконання зобов`язань Замовника за Договором підряду № ТГО-98/15 від 27.02.2015р. є таким, що настав та виглядає наступним чином: - по акту приймання-передачі від 27.02.2015 року - з 23.03.2015р.; - по акту приймання-передачі від 02.03.2015 року - з 25.03.2015р.

Також Позивачем було нараховано Відповідачу три відсотки річних у розмірі 3 809,97 грн., втрат від інфляції у розмірі 120 178,62 грн., а також суму пені у розмірі 76 199,36 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає частковій відмові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стосовно нарахування штрафних санкцій, суд зазначає, що Позивачем застосовано не вірно норму закону та посилання на пункт договору стосується самого Позивача, як Підрядника, а не Відповідачів, а отже пеня не може вважатись такою, що підлягає стягненню, оскільки умовами договору в даному випадку не застосовується.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд також зазначає, що Відповідачем частково визнано позовні вимоги про, що останній зазначає у своєму відзиві на позовну заяву (а.с. 104 - 107).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 44, 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 179, 193, 216, 217, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути солідарно з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029 м. Одеса, вул. Балковська 1-Б, ідентифікаційний код - 34674102) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Рембуд" (61052, м. Харків, вул. Чеботарська, 48, кв. 18, ідентифікаційний код - 32950483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Теплоремонт» (61057 м. Харків, м-н Конституції 21/2, ідентифікаційний код - 36988217) основний борг в сумі 858 418,72грн., 3% річних в сумі 3 809,97 грн., втрати від інфляції в сумі 120 178,62 грн., а також суму судового збору у розмірі 21 343,64грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін