Рішення

від 12.12.2007 по справі 2-669/07

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-669/07

Справа №2-669/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2007

року ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в складі: судді - СТРУКА І.Ф.

при секретарі - БОРЩ Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Вовчанськ позовну заяву ОСОБА_1 до Новолександрівської сільської ради і ТОВ

«Олександрівське-2000», третя особа - ОСОБА_2 про визнання дійсним договору

купівлі-продажу і права власності на будівлі та зустрічний позов Товариства з

обмеженою відповідальністю "Олександрівське 2000 " до ОСОБА_1, третя

особа - ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного володіння і визнання

права власності на будівлю,

встановив:

19.04.2007

р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новоолександрівської сільської ради

Вовчанського району Харківської області, товариства з обмеженою

відповідальністю " «Олександрівське 2000», третя особа - ОСОБА_2 про

визнання дійсним письмового договору, укладеного 4 жовтня 2004 р. між позивачем

та сільськогосподарським закритим акціонерним товариством

"Олександрівське" / далі - СЗАТ/ в особі ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу

будівлі пологового відділення та зерноскладу, розташованих в селі Лозове

Вовчанського району Харківської області, та про визнання права приватної

власності на вказані будівлі. На обґрунтування вимог зазначив, що згідно рішення

господарського суду Харківської області від 12.06.2003 р. СЗАТ було визнане

банкрутом і його ліквідатором призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2 На

підставі укладеного договору він придбав нерухоме майно ліквідованого

товариства: існуючі будівлі пологового відділення з цегли та шиферною покрівлею

площею 620 кв. м і зерносклад (споруда критого шифером току) загальною площею

1630 кв. м, вартість якого - в сумі 2670 грн. він сплатив повністю. Але за

домовленістю сторін з метою спрощення процедури ця угода вчинена у вигляді

продажу будматеріалу, оскільки за законом такий договір не вимагав

нотаріального посвідчення. Оскільки ним фактично придбане нерухоме майно -

будівлі пологового відділення і зерноскладу, які повністю придатні і

використовувались у його фермерському господарстві, однак підлягають державній

реєстрації, але угода про їх купівлю не була нотаріально посвідчена, позивач,

посилавшись на вимоги статей 220, 328, 331 і 334 ЦК України, просив в судовому порядку визнати дійсним

договір купівлі-продажу від 4.10.2004 р. та визнати за ним право власності на

зазначені об'єкти нерухомості.

Під час

розгляду справи позивач і його представник уточнили позовні вимоги і просили їх

задовольнити на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК.

Товариство

з обмеженою відповідальністю «Олександрівське 2000» / далі - ТОВ/ позовних

вимог ОСОБА_1 не визнало і заявило до нього та третьої особи - ОСОБА_2

зустрічний позов про визнання права власності на будівлю току асфальтованого,

розташованого в с Лозове

Вовчанського району, та просило зобов'язати відповідача звільнити незаконно

зайняту вказану будівлю. При цьому позивач посилався на ті обставини, що ТОВ є

правонаступником сільськогосподарського кооперативу - СБК «Олександрівський»,

який за актом від 10 жовтня 2006 р. передав йому все належне майно, включаючи

вказаний тік асфальтований. Цей об'єкт нерухомості введений в експлуатацію 1975

р. і реконструйований в 1985 p.,

інвентарний номер 185 був придбаний СБК у попереднього власника - СЗАТ

«Олександрівське» за договором міни від 10 липня 2000 р. Однак ОСОБА_1,

придбавши за вказаним договором купівлі-продажу від 4.10.2004 p., зокрема будівлю

зерноскладу в с Лозове

(в експлуатації з 1920 р., інв. № 111), фактично заволодів і користується іншою

будівлею - току асфальтованого, який не міг бути предметом продажу, оскільки

його власником був СБК, а тепер належить ТОВ як правонаступнику останнього.

Представник

відповідача - Новоолександрівської сільської ради сільський голова Здор Г.Г.

первісний позов не визнала, а зустрічний позов вважала таким, що підлягає

задоволенню, посилаючись на те, що договір, укладений між ОСОБА_1 і СЗАТ

«Олександрівське» в особі ліквідатора ОСОБА_2 від 4.10.2004 р. № 4/10-Б про

купівлю будівель пологового відділення і зерноскладу в с Лозове є

нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, як вимагає закон, а вказані

об'єкти нерухомості підлягали державній реєстрації. При цьому продавець і

покупець відразу домовились укласти такий договір без наміру його нотаріального

посвідчення, тому ухилення від такої дії у жодної із сторін не було. Крім того,

зазначені в договорі купівлі-продажу предмети не відповідають об'єктам, що за

цією угодою фактично передані покупцю за актом від 6.10.2004 р., в якому, зокрема,

вказана інша назва зерноскладу як « критий тік загальною площею 1630 кв. м», що

не був власністю продавця, а фактично належить ТОВ « Олександрівське 2000» як

правонаступнику СБК «Олександрівський». Вказане нерухоме майно знаходилось на

балансі СБК як тік асфальтований, інв. № 185, введений в експлуатацію 1975 р.

та згодом в 1985 р. був реконструйований  

(побудовані покрівля і стіни з шиферу). А ОСОБА_1 замість фактично

придбаної будівлі зерноскладу (побудований 1920 p., інв. № 111),

безпідставно користується і вимагає незаконно визнання права власності на інший

об'єкт, що належить ТОВ.

В

судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на стороні

відповідача визнав первісний позов і вважав безпідставним зустрічний позов,

мотивуючи тим, що договір купівлі ОСОБА_1 вказаних будівель під розбирання, що

належали СЗАТ «Олександрівське» не суперечить закону, він укладений за

домовленістю сторін без нотаріального посвідчення. Також зазначив, що вказаний

в договорі і акті передачі від 6.10.2004 р. зерносклад і критий тік є одним

об'єктом, власником якого не може бути ТОВ «Олександрівське 2000», оскільки не

являється правонаступником СЗАТ.

Заслухавши

пояснення сторін, третьої особи без самостійних вимог та їх представників,

допитавши свідків і дослідивши письмові докази, суд вважає, що у первісному

позові необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню з таких

підстав.

Згідно

ч. 1,4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі,

встановленій законом і його зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства. Зокрема, статтею 657 ЦК передбачено, що договір

купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового

будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і

підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 209 цього Кодексу) та державній

реєстрації.

Відповідно

до ч. 1 ст. 220 ЦК у разі

недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий

договір є нікчемним.

Судом

встановлені і не оспорюються сторонами обставини про те, що відповідно   до постанови господарського суду Харківської

області від 12.06.2003 р. / справа № Б-19/26-03 / СЗАТ «Олександрівське»

визнане банкрутом і його ліквідатором призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2

Згідно

доданої до позовної заяви фотокопії видно, що між СЗАТ «Олександрівське» в

особі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений договір № 4/10-Б від 4 жовтня 2004 р.

купівлі-продажу двох будівель: пологового відділення та зерноскладу під

розбирання, розташованого в с

Лозове Вовчанського району, загальною вартістю за актом від 3.09.2004 р.

експертної оцінки ПФ «Боне» на суму 2670 грн. (л.с. 8). Крім того, як

вбачається із фотокопії акту від 6.10.2004 р. (л.д. 7) продавець СЗАТ передав,

а покупець ОСОБА_1 прийняв за вказаним договором купівлі-продажу існуючі

будівлі: пологового відділення із цегли і шиферної покрівлі загальною площею за

зовнішніми замірами 620 кв. м та зерноскладу (критого тіку) шиферного загальною

площею 1630 кв. м під розбирання, що знаходяться в с Лозове.

Проте,

згідно вимог ст. 58 ЦПК сторони повинні обґрунтовувати належність конкретного

доказу для підтвердження своїх вимог.

Виходячи

із принципу диспозитивності, згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у

справі.

Статтею

59 цього Кодексу також передбачено, що суд не бере до уваги докази, які

одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за

законом мають бути

підтверджені певними засобами доказування,

не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як видно із доданих до позовної

заяви документів ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог надав незавірені

фотокопії зазначеного договору купівлі-продажу і акту приймання-передачі майна,

а під час розгляду справи подав фотокопію договору, завірену приватним

нотаріусом (л.с. 202). Однак, всупереч вимогам ст. 64 і 131 ЦПК та незважаючи

на витребування судом за клопотанням відповідачів, позивач не надав оригіналів

договору купівлі-продажу № 4/10-Б від 4.10.2004

р. та акту приймання-передачі від 6.10.2004 р.

Між тим, при дослідженні в судовому засіданні матеріалів справи №

Б-19/26-03 господарського суду Харківської області про визнання СЗАТ

«Олександрівське» банкрутом встановлено,

що згідно наявних в ньому оригіналів документів (копії яких додані до даної цивільної справи) між вказаною юридичною особою і

ОСОБА_1 укладений письмовий договір

№ 4/10-Б від 4.10.2004 р. (нотаріально не посвідчений) про те, що останній

придбав будівлі пологового відділення та зерноскладу

під розбирання, що розташовані в селі Новоолександрівка Вовчанського району, на підставі якого по акту від

6.10.2004 р. вказані дві будівлі були передані

покупцю (л.с. 75, 76).

При

порівнянні наведених оригіналів документів та наданих позивачем їх фотокопій встановлена істотна розбіжність текстів та вказаних

даних. Так, згідно фотокопій договору та акту приймання передачі предметом купівлі-продажу вказані

будівлі пологового відділення та зерноскладу,

які розташовані в с Лозове.

А в оригіналі цього договору вказані куплені об'єкти знаходяться в с Новоолександрівка, які й були передані ОСОБА_1

згідно оригіналу акту від 6.10.2004

р. Більше того, наявна невідповідність також між відомостями стосовно

характеристики предметів купівлі-продажу, що

зазначені в оригіналах документів та фотокопії акту приймання передачі.

Зокрема, згідно оригіналів укладеного сторонами договору купівлі-продажу та

акту приймання передачі вказано, що предметом договору є будівлі пологового

відділення та зерноскладу. Разом з тим, із змісту фотокопії акту від 6.10.2004

р. вбачається, що за договором купівлі-продажу

ОСОБА_1 були передані існуючі будівлі пологового відділення загальною площею 620 кв. м та зерноскладу (в дужках дописано

текст «критий тік шиферний загальною площею за зовнішніми замірами 1630 кв. м»), про що не зазначено ні в

оригіналі договору купівлі-продажу, ні в його

фотокопії.

Судом також досліджені надані відповідачами письмові докази на

підтвердження своїх заперечень проти позову, із яких вбачається, що згідно інвентарних

описів майна СЗАТ «Олександрівське» станом на 1.01.2002 р та 1.01.2003 р. на

його балансі знаходились окремі будівлі зерноскладу(мельниці) 1920 p., інв. № 111 і пологового відділення 1976 p., інв. № 122, які розташовані в с Лозове

(л.с. 25-26,110-113). А будівля критого току (вказана в фотокопії акту від 6.10.2004 р.) не значилась в опису майна цього

товариства, тобто не входила в ліквідаційну масу і не могла бути предметом договору купівлі-продажу, на що

безпідставно посилається позивач ОСОБА_1 Оскільки за даними інвентарних описів

(2002-2003 pp.) вказана будівля перебувала на балансі іншого власника -

СБК «Олександрівський» і значилась як тік асфальтований 1975 p., інв.

№ 185 (л.с 23-24,114-116). Зазначені докази в оригіналах документів також містяться в матеріалах справи господарського

суду Харківської області, які досліджені в даному судовому засіданні. Зокрема,

згідно протоколу № 8 від 6.09.2004 р. зборів комітету кредиторів СЗАТ

«Олександрівське» комітетом кредиторів надано дозвіл ліквідатору на продаж об'єктів нерухомості, а саме будівлі пологового

відділення та зерноскладу (л.с. 161). Ці докази беззаперечні і повністю спростовують доводи позивача і

представника третьої особи стосовно того, що зерносклад і

критий тік є одним об'єктом нерухомості.

Тобто позивач для підтвердження своїх вимог не

надав суду належних конкретних письмових

доказів - оригіналів документів, а подав їх фотокопії, які є неналежними

доказами та по-суті недостовірними, оскільки за своїм змістом мають істотні

розбіжності   і невідповідності відомостей щодо назви, характеристики і місця

знаходження предметів купівлі-продажу в порівнянні з даними, що зазначені в

оригіналі договору купівлі продажу і акті приймання-передачі, які суд вважає

достовірними і спростовують дані, що містяться в фотокопіях. Тому згідно ст. 59 ЦК суд не бере до уваги надані позивачем фотокопії

документів як неналежні докази, які одержані з

порушенням порядку, встановленого законом.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не

довів обставини щодо правомірності придбання ним за договором купівлі-продажу вказаного в позовній

заяві конкретного майна.

Крім того, як зазначив позивач в

позовній заяві і поясненнях в суді, фактично предметом купівлі-продажу було

нерухоме майно - будівлі пологового відділення та зерноскладу, що також

зазначено в тексті договору від 4.10.2004 р. і акті приймання-передачі від

6.10.2004 р. Як вбачається із звіту ліквідатора ОСОБА_2, затвердженого ухвалою

господарського суду Харківської

області від 10.02.2005 p.,

в процесі виконання ліквідаційної процедури

банкрута СЗАТ «Олександрівське» за договором купівлі-продажу № 4/10-Б були

реалізовані саме будівлі пологового

відділення  (тваринницький комплекс) та

зерноскладу (л.с. 164-166). Ці обставини ніким не спростовані і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Однак всупереч положенням ст. 657 ЦК

сторонами при укладенні письмової

угоди не були додержані вимоги закону щодо

обов'язкового нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Тому відповідно

до ч. 1 ст. 220 ЦК такий

договір є нікчемним і немає юридичних

наслідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 220 цього Кодексу як на підставу своїх

позовних вимог суд також вважає

необгрунтованими, оскільки ним не надано доказів щодо обставин ухилення однієї із сторін від нотаріального

посвідчення зазначеного договору. Так, із самого змісту позовної заяви,

пояснень позивача та представників відповідачів і третьої особи встановлено, що за попередньою домовленістю сторін

вони не мали намір нотаріально посвідчувати

договір, тому уклали договір купівлі-продажу будівель під розбирання у вигляді будівельних матеріалів, а фактично предметом

купівлі-продажу були дві будівлі, що є нерухомим майном. Тобто обидві сторони

ухилилися від обов'язкового нотаріального посвідчення договору, який за законом вважається нікчемним.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про надання йому у користування

земельної ділянки, на якій

знаходяться придбані ним нежитлові будівлі, оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду

від 3 грудня 2007 року (це судове рішення має преюдиційне значення стосовно

встановлених фактів) ОСОБА_1 відмовлено в позові про оскарження рішення Новоолександрівської сільської ради

від 14 03.2007 p., згідно якого йому відмовлено в затвердженні технічної документації із

землеустрою щодо надання у оренду вказаної земельної ділянки (л.с. 212-215).

Таким чином, викладені фактичні обставин та відповідні їм правовідносини,

які встановлені під час судового

розгляду і підтверджуються дослідженими доказами, дають підстави суду згідно

вищезазначених норм чинного цивільного законодавства відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання дійсним

укладеного  4.10.2004 р. між ним і СЗАТ «Олександрівське» в особі ліквідатора ОСОБА_2

договору купівлі-продажу будівель пологового

відділення та зерноскладу, що знаходяться в с Лозове Вовчанського району, а також про визнання

за покупцем права власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Вирішуючи

спір за зустрічними позовними вимогами ТОВ «Олександрівське 2000», суд виходить з наступного.

Відповідно до

статей 15 і 16 ЦК України

кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання. Крім того, згідно ст. 387 цього Кодексу власник має

право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено судом і, незважаючи на заперечення

первісного позивача і третьої особи, підтверджується обґрунтованими і належними доказами, дослідженими в

судовому засіданні, згідно

статуту і свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Олександрівське 2000» є

правонаступником ліквідованого СБК «Олександрівський» (л.с. 99-109). На балансі

цього кооперативу рахувався тік

асфальтований 1975 p., інв. № 185 вартістю 500 грн., який знаходився в с

Лозове, що підтверджується даними

інвентарних описів станом на 1 січня відповідно 2002 і 2005 pp.

(л.с. 114-116). Також встановлено,

що на підставі договору міни, укладеного 10 липня 2000 р., та згідно доданого до нього передавального акту від

10.08.2000р. вказане нерухоме майно відчужено

за правилами купівлі-продажу СЗАТ «Олександрівське» покупцеві СБК

«Олександрівський»,

який став його власником (л.с. 168-172,148-155). Потім в процесі ліквідації

останній передав вказаний тік асфальтований правонаступнику ТОВ

«Олександрівське 2000», що підтверджується передавальним актом від 10 жовтня

2006 p./

порядковий номер 41/ (л.с. 117-126).

Викладені

обставини, на яких грунтуються вимоги зустрічного позову підтверджують, що

зазначене нерухоме майно є власністю ТОВ "Олександрівське 2000" .

Однак оскільки це його право не визнається і оспорюється ОСОБА_1, відповідно до

вимог частини 2 пунктів 1,3 статті 16 ЦК України суд вважає необхідним визнати

за вказаною юридичною особою право власності на будівлю току асфальтованого,

інв. № 185, що знаходиться в с Лозове Вовчанського району Харківської області.

Крім того,

згідно вимог ст. 387 ЦК суд зобов'язує ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняту

зазначену будівлю і повернути її власнику - ТОВ "Олександрівське

2000".

Враховуючи

задоволення зустрічного позову, в силу ст. 88 ЦПК з відповідача ОСОБА_1

належить стягнути на користь позивача по зустрічному позову понесені судові

витрати в сумі 81 грн. А понесені витрати первісному позивачу не

відшкодовуються в зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись

статтями 16,203,209,215, ч. 1 ст. 220,319, 321, 334 і 387 Цивільного, кодексу України,

статтями 6, 59, 60,209,212,213,214,215 і 218 ЦПК України, СУД

ВИРІШИВ

Відмовити у

задоволенні позову ОСОБА_1 до Ноолександрівської сільської ради Вовчанського

району і ТОВ «Олександрівське-2000», третя особа - ОСОБА_2 про визнання дійсним

договору, укладеного 4 жовтня 2004 р. між позивачем та СЗАТ

"Олександрівське", щодо купівлі-продажу будівлі пологового відділення

та зерноскладу, розташованих в с

Лозове Вовчанського району Харківської області, та про визнання права

приватної власності на зазначені будівлі.

Задовольнити

зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське

2000" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2: визнати за товариством з

обмеженою відповідальністю "Олександрівське 2000" право власності на

будівлю току асфальтованого, розташованого в с Лозове Вовчанського району Харківської області та

зобов'язати ОСОБА_1 звільнити незаконно зайняту вказану будівлю і повернути її

власнику - ТОВ "Олександрівське 2000".

Стягнути

з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Олександрівське 2000" повесені судові

витрати в сумі 81 грн.

Рішення

може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області шляхом подачі через

районний суд заяви про апеляційне оскаржений протягом десяти днів з дня

проголошення рішення та після цього - подачі апеляційної скарги протягом

деадцятаднів;