Рішення

від 17.08.2009 по справі 39/358

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/358

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.08.09 р.                                                                                     Справа № 39/358                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Прокурора м. Нововолинська Волинської області в інтересах Міністерства вугільної промисловості м. Київ в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк

про стягнення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 28500грн. та 5700грн. штрафу.

за участю представників:

від позивача: Новосад Р.А. – за дов. №84 від 06.04.2009р.

від відповідача: Іванченко А.І. – за дов від 14.07.2009р.; Свір Ю.П. - директор

прокурор: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Нововолинська Волинської області звернувся в інтересах Міністерства вугільної промисловості м. Київ в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк з позовом про стягнення 28500грн. –сплаченої за товар грошової суми, 5700грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач посилаються на договір про закупівлю товару №9/25-10 від 21.11.2005р. та додатки до нього, рахунок №83 від 12.12.2005р., платіжне доручення №1007 від 14.12.2005р., накладну №31 від 29.12.2005р., податкову накладну, лист №7.3/13/4 від 21.11.2006р., акт розслідування від 29.11.2006р., звіт про результати здійснення процедур відкритих торгів №8 від 21.11.2005р., претензію №1.2/1482 від 22.12.2006р., розрахунок.

Ухвалою суду від 12.02.2008р. судом у справі призначено судово-технічну експертизу, за висновками якої причиною виходу з ладу насосу ЦНС 300/480 зав. №149 стало наявність заводського дефекту.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2008р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2008р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. та рішення від 15.09.2008р. у справі №39/358 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

В постанові касаційної інстанції було вказано, що судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається прокурор, пов'язує виникнення у нього права на позов у обраний ним спосіб захисту інтересів держави і покладення на відповідача відповідальності за поставку товару неналежної якості, з витребуванням на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України і дослідженням документів, підтверджуючих обставини і підстави цього позову.

Ухвалою господарського суд Донецької області від 30.03.2009р. справу №39/358 було прийнято до розгляду та призначене судове засідання.

У відзиві, наданому до суду 05.05.2009р., відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами з наступних підстав:

- прокурор просить стягнути грошові кошти на користь Державного підприємства «Волиньвугілля». Свою участь в процесі обґрунтовує необхідністю захисту інтересів держави – Міністерства вугільної промисловості України. Але згідно звіту про результати здійснення процедур відкритих і двоступеневих торгів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти №8 від 21.11.2005р. закупівля здійснювалась за кошти Міністерства палива та енергетики;

- згідно пункту 7.1 договору приймання товару за якістю здійснюється відповідно до положень Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (із змінами та доповненнями). У разі виявлення відхилень у товарі стосовно якості виклик представника продавця для складання акту є обов'язковим, а у випадку його нез'явлення складання акту проводиться в порядку, визначеному Інструкцією.

Посилаючись на пункти 23, 29, 30, 31 та 33 наведеної Інструкції відповідач зазначає, що акт комісії з розслідування причин виходу з ладу насосу ЦНС 300/480 на головному водовідливі ВП «Шахта №5 Нововолинська» від 29.11.2006р. не відповідає вимогам Інструкції №П-7 та не є належним доказом.

- позивачем не надано доказів належної експлуатації виробу – заповненого належним чином формуляру. Заповнення відповідного формуляру є обов'язковим згідно інструкції по експлуатації насосу.

Також відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності відповідно до статті 681 Цивільного кодексу України.

З урахуванням того, що насос вийшов з ладу 19.11.2006р. строк позовної давності щодо пред'явлення вимог закінчився 19.11.2007р. Позовна заява, яка надійшла до господарського суду Донецької області 1912.2007р., датована 10.12.2007р.

Враховуючи викладене, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. справу було передано на розгляд судді Новікової Р.Г.

Ухвалою від 22.06.2009р. на підставі клопотання представників сторін, підтриманого прокурором, строк розгляду справи був продовжений на 2 місяці.

У поясненнях №8-1/1456 від 19.06.2009р. прокурор зазначив, що на початку 2005р. затверджений графік розподілу бюджетних коштів для проведення процедури тендерних коштів для закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти. Головним розпорядником для підприємств вугільної промисловості було визначено Міністерство палива та енергетики України.

Указом Президента «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю» №1123 від 25.07.2005р. відновлено Міністерство вугільної промисловості України.

У поясненнях №2017 від 14.08.2009р. прокурор вказав, що згідно Указу Президента «Питання Міністерства вугільної промисловості України» №1417/2005 від 05.10.2005р. Міністерство вугільної промисловості України є правонаступником Міністерства палива та енергетики України в частині прав та обов'язків, що стосуються реалізації державної політики у вугільній промисловості.

Головним розпорядником коштів для підприємств вугільної промисловості на час проведення тендеру було – Міністерство палива та енергетики України.

Заслухавши доводи представників сторін та прокурора, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією представників сторін та прокурора, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Державним підприємством «Волиньвугілля» м. Нововолинськ (далі – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк (далі – продавець) був підписаний договір №9/25-10 від 21.11.2005р. про закупівлю товару на підставі тендерних торгів, проведених 25.10.2005р. (далі – договір №9/25-10 від 21.11.2005р.)

Відповідно до пункту 1 цього договору продавець зобов'язується передати , а покупець оплатити та прийняти продукцію виробничо-технічного призначення: насоси ЦНС 300/480 в асортименті, кількості і ціні, що вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

У Специфікації сторони визначили, що вартість 1 шт. насосу ЦНС 300/480 дорівнює 23750грн. (без ПДВ) загальна вартість 3 одиниць товару дорівнює 85500грн. (з ПДВ)

В подальшому, на виконання умов вищезгаданого договору на підставі накладної №31 від 29.12.2005р. передав покупцеві насос ЦНС 300/480 у кількості 3 штук. В свою чергу, покупець платіжним дорученням №1007 від 14.12.2005р. на підставі рахунку №83 від 12.12.2005р. перерахував продавцю бюджетні кошти в розмірі 85500грн.

За своїм змістом та правовою природою договір №9/25-10 від 21.11.2005р. є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачене договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

За приписами пункту 2.2 договору №9/25-10 від 21.11.2005р. товар, що продається, повинен відповідати державним стандартам України, нормам охорони праці та підтверджуватись сертифікатами виробника, іншою документацією, що встановлює вимоги до якості товару. Продавець зобов'язаний засвідчити якість товару, що продається, належними товаро - супровідними документами. Продавець несе відповідальність за якість товару.

В пункті 3.1 розділу 3 договору №9/25-10 від 21.11.2005р. передбачено, що продавець встановлює гарантійний строк експлуатації товару 12 місяців з моменту введення його в експлуатацію, але не більше 18 місяців від дати прийняття товару покупцем, в порядку визначеному розділом 7 цього договору.

Продавець зобов'язаний за свій рахунок усунути всі дефекти виявлені під час прийому товару та протягом гарантійного строку його експлуатації або замінити на якісний в 15-денний строк з моменту складання акту про виявлені дефекти товару.

Виклик представників продавця для складання акту про виявлені дефекти товару обов'язковий. У випадку нез'явлення представника учасника (продавця) для складання акту протягом 5 днів з моменту отримання письмового повідомлення покупця, він підписується покупцем в порядку, визначеному Інструкцією Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (із змінами та доповненнями).

При цьому, згідно пункту 3.3 договору №9/25-10 від 21.11.2005р. гарантійний термін експлуатації товару продовжується на строк на протязі якого він не експлуатувався через дефекти, і при заміні товару гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Як зазначає позивач, 19.11.2006р. вийшов з ладу один з поставлених за договором №9/25-10 від 21.11.2005р. насосів ЦНС 300/480, змонтований на ВП «Шахта №5 «Нововолинська» зав. №149.

У зв'язку з цим позивач листом №7-3/1314 від 21.11.2006 направив повідомлення відповідачу про необхідність явки представника підприємства у семиденний термін для виявлення причин виходу з ладу насосу і прийняття термінових заходів для ремонту, проте, представник продавця в установлений термін не з'явився.

29.11.2006р. комісією покупця за участю представника громадськості - депутата міської ради м. Нововолинська складений акт розслідування причин виходу з ладу насоса ЦНС 300/480 на головному водовідливі ВП «Шахта №5 «Нововолинська», згідно якого виявлені дефекти насосу ЦНС 300/480 зав.№149, введеного в експлуатацію 03.08.2006р., який вийшов з ладу 19.11.2006 по причині неякісного литва передньої кришки всмоктування, внаслідок чого появилась тріщина в передній кришці всмоктування під провушиною для стяжки насоса, який для подальшої експлуатації не придатний.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія №7-2/1482 від 22.12.2006р. з вимогою замінити насос ЦНС 300/480 до 31.12.2006р. залишена продавцем без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного, прокурором пред'явлений позов в інтересах Міністерства вугільної промисловості України в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення сплаченої за насос суми 28500грн. на підставі частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України та стягнення 20% штрафу в сумі 5700грн. на підставі п. 9.3 договору №9/25-10 від 21.11.2005р.

Відповідно до Статуту позивача, затвердженого Міністерством вугільної промисловості України згідно наказу №2 від 12.01.2006р., Державне підприємство «Волиньвугілля» м  Нововолинськ засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України №722 від 12.12.2002р. і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України відповідно до Указів Президента від 25 липня 2005 року №1123 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю», від 05.10.2005 року №1417 «Питання Міністерства вугільної промисловості України».

В матеріалах справи наявний Звіт про результати здійснення процедур відкритих і двоступеневих торгів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти №8 від 21.11.2005р., де зазначено, що «Головний розпорядник коштів –Міністерство палива та енергетики України; джерело фінансування закупівлі –кошти державного бюджету».

Указом Президента «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю» №1123 від 25.07.2005р. реорганізовано Міністерство палива та енергетики України шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України.

Згідно з Указом Президента «Питання Міністерства вугільної промисловості України» №1417/2005 від 05.10.2005р. Міністерство вугільної промисловості України є правонаступником Міністерства палива та енергетики України в частині прав та обов'язків, що стосуються реалізації державної політики у вугільній промисловості.

Зі змісту Статуту позивача вбачається, що Державне підприємство «Волиньвугілля» м. Нововолинськ є юридичною особою, майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання; відчуження засобів виробництва, нерухомого майна, що є державною власністю, які закріплені за позивачем, здійснюється за погодженням з Органом управління майном.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.99р., «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення діяльності у правовідносинах.

В даному випадку таким органом державної влади є Міністерство вугільної промисловості України, яке має в цій справі статус позивача. По відношенню до іншого позивача по справі - Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ, Міністерство вугільної промисловості України виступає органом управління майном цього підприємства від імені держави.

Поставлений позивачу 29.12.2005р. насос ЦНС 300//480 зав.№149 вийшов з ладу 19.11.2006р., таким чином несправність насосу виникла на протязі 12-місячного гарантійного строку, встановленого пунктом 3.1 договору №9/25-10 від 21.11.2005р.

У висновку експерта №1016/30 від 17.07.2008р., складеного за результатами проведеної судово-технічної експертизи Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, зазначено, що несправність насосу ЦНС 300/480 зав.№149 виникла внаслідок наявності заводського дефекту.

Правові наслідки невиконання продавцем зобов'язань з поставки товару належної якості товару визначені статтею 678 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з позовом прокурор наполягав на застосуванні положень частини 2 наведеної статті.

Так, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Водночас, частина 1 статті 678 Цивільного кодексу України регулює можливі варіанти поведінки покупця у випадках, коли, зокрема, ліквідація недоліків продавцем чи самостійно покупцем є можливою. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Наданий позивачем технічний звіт по дефектоскопії корпусу насоса ЦНС 300/480 зав. №149, виконаний лабораторією неруйнівних методів контролю ВП «Сокальське шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» (протокол №2657/Д від 25.01.2008р.), містить висновок про можливість заміни кришки всмоктування насоса новою. Тобто, в даному випадку, недоліки насоса ЦНС 300/480 зав. №149 можна було усунути.

Крім того, позивач в повідомленні №7-3/1314 від 21.11.2006р. та в претензії №7-2/1482 від 22.12.2006р. вимагав ремонту і заміни насоса, не відмовлявся від договору.

В позові також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 5700грн. штрафу, у зв'язку з поставкою товару неналежної якості.

Пунктом 9.3 договору №9/25-10 від 21.11.2005р. встановлена відповідальність продавця за поставку товару неналежної якості у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неякісного поставленого товару, при цьому сплата штрафних санкцій не звільняє продавця від обов'язків передбачених п. 3.2 даного договору.

Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, визначеного статтею 681 Цивільного кодексу України.

Стаття 681 Цивільного кодексу України встановлює, що до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, насос ЦНС 300//480 зав.№149 був поставлений позивачу 29.12.2005р., вийшов з ладу 19.11.2006р., несправність насосу виникла на протязі 12-місячного гарантійного строку, встановленого пунктом 3.1 договору №9/25-10 від 21.11.2005р.

Позов Прокурора м. Нововолинська Волинської області в інтересах Міністерства вугільної промисловості м. Київ в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк про стягнення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 28500грн. та 5700грн. штрафу датований 10.12.2007р.

Таким чином, при зверненні до суду був пропущений строк позовної давності. За приписами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Про застосування строку позовної давності зазначив відповідач в письмовій заяві, наявній в матеріалах справи.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Прокурора м. Нововолинська Волинської області в інтересах Міністерства вугільної промисловості м. Київ в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк про стягнення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 28500грн. та 5700грн. штрафу.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

У задоволенні позовних вимог Прокурора м. Нововолинська Волинської області в інтересах Міністерства вугільної промисловості м. Київ в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк про стягнення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 28500грн. та 5700грн. штрафу – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвуглетехмонтаж» м. Донецьк (83004,     м. Донецьк, вул. Батіщєва, 10, ЄДРПОУ 30544554) суму державного мита, сплаченого за подання апеляційної та касаційних скарг в розмірі 342грн.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» м. Нововолинськ (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, ЄДРПОУ 32365965) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз м. Донецьк (83102,               м. Донецьк, вул. Ліванка, 4, ЄДРПОУ 02883147) витрати, пов'язані з проведенням судово-технічної експертизи в сумі 1820грн.

В судовому засіданні від 17.08.2009р. проголошений повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                              

Надруковано 5 примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 2 – прокуратурі; 1 – до справи.