Рішення

від 07.07.2009 по справі 50/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/275

07.07.09

За позовом     заступника військового прокурора  Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до                     Державного підприємства завод "Генератор"

про                  стягнення 249 950,54 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури                     Хруленко О.

Від позивача                           Ковальчук І.В.(дов. від 29.12.2008)

Від відповідача                   Хлапонін Д.Ю.(дов. від 20.02.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник військового прокурора  Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання державного контракту  № 251/3/16-06 від 22.05.2006 в редакції додаткової угоди № 8 від 04.11.2008 у розмірі 249 950,54 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2009 порушено провадження у справі №50/275 та призначено до розгляду на 29.04.2009.

Представник прокуратури в судове засідання 29.04.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 03.06.2009.

03.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача, відповідача та прокуратури і дали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 425 698,18 грн. Суд прийняв до уваги дані уточнення.

Крім цього, представник позивача подав клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи № 50/155 про банкрутство Державного підприємства завод "Генератор". Позивач не обґрунтував яким чином вирішення справи № 50/155 про банкрутство Державного підприємства завод "Генератор" вплине на розгляд даної справи і в чому саме неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 50/155. Суд не вбачає об'єктивних підстав для зупинення провадження по справі, а тому в даному клопотанні позивачу було відмовлено.

В судовому засіданні 03.06.2009 було оголошено перерву на 19.06.2009 для подання додаткових доказів по справі.

19.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача, відповідача та прокуратури, дали додаткові пояснення по справі та подали докази.

Представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі відповідно до заяви про уточнення позовних вимог та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову прокуратури з тих підстав, що ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення штрафних санкцій.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 07.07.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання державного оборонного замовлення на 2008 рік між Міністерством оборони України (далі позивач) та Державним підприємством заводом „Генератор" (далі - відповідач) було укладено додаткову угоду №8 до державного контракту від 22.05.2006 № 251/3/16-06 (далі Контракт) щодо виконання робіт з продовження призначеного терміну служби (ресурсу) ЗРК 9 К37 „Бук" (далі роботи ) у 2008 році.

Вартість робіт з продовження призначеного терміну служби (ресурсу) ЗРК 9К37 „Бук" за державним контрактом із ДП завод „Генератор" від 22.05.2006 № 251/3/16-06 визначена Протоколом узгодження орієнтовної вартості робіт від 24.09.2007.

Додатковою угодою № 3 від 24.09.2007 визначено специфікацію виконання робіт за Контрактом.

Відповідно до п. 2.1 Контракту (в редакції додаткової угоди № 8) термін виконання етапів (підетапів) 2.8, 2.13, 3 визначено до 10.12.2008.

Таким чином, згідно умов Контракту встановлена наступна вартість та терміни виконання вказаних підетапів:

2.8 - 1 529 307,96 грн.( 10.12.2008); 3.1 - 198 000,00 грн.( 10.12.2008);

3.2 - 4120,80 грн.( 10.12.2008);

З.З - 16 483,20 грн.( 10.12.2008).

Однак, як встановлено судом, в порушення умов Контракту відповідач підетапи 2.8, 3.1, 3.2, 3.3 до зазначеного в додатковій угоді № 8 терміну - не виконав.

Пунктом 5.2 Контракту сторони обумовили, що за порушення строків виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості робіт.

У зв'язку з наведеним прокурор та позивач просять стягнути з відповідача на користь позивача 425 698,18 грн.(відповідно до заяви про уточнення позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з таким:

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі по тексту –Закон) провадження у справі про банкрутство порушується ухвалою господарського суду не пізніше ніж на п'ятий день з дня надходження до суду заяви про порушення провадження у справі.

В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство обов'язково зазначається про прийняття заяви до розгляду та порушення провадження у справі, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (частина 2 статті 12 Закону), а також про дату підготовчого засідання.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2008 порушено провадження у справі № 50/155 про банкрутство Державного підприємства завод "Генератор". Вказаною ухвалою, крім іншого, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст. 11 Закону, до закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, протягом дії мораторію не застосовуються також і інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Суд вважає, що у випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті заборгованості у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Суд зазначає, що основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань, тому на конкурсну заборгованість не поширюється будь-які санкції.

Тобто, після порушення справи про банкрутство не виникає нових додаткових до основного зобов'язань, у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, до яких відноситься і неустойка (штраф, пеня).

Відповідно до п. 1.2. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 7 березня 2002 N 3088-III року із статті 14 виключено норми, які дозволяли боржнику при проведенні процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною 6 статті 12 Закону не поширюється дія мораторію.

Задоволення, отримане кредитором внаслідок таких дій боржника, за заявою арбітражного керуючого може бути стягнуто з такого кредитора як безпідставно отримане.

Проаналізувавши положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд приходить до висновку, що у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого:

Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону).

Мораторій поширюється на вимоги кредиторів незалежно від того, чи подавали вони заяви до господарського суду про визнання їх вимог у справі про банкрутство відповідно до статті 14 Закону та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог по даній справі, оскільки по справі № 50/155 господарського суду м. Києва про банкрутство Державного підприємства завод "Генератор" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор та позивач не вказали на будь-які обставини, що робили б можливим задоволення вимог позивача до відповідача під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів(в тому числі і позивача) Державного підприємства завод "Генератор".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокуратури.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 47, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                    Головатюк Л.Д.