Рішення

від 02.07.2009 по справі 5/111-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/111-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" липня 2009 р.                                                                          Справа № 5/111-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Алмаз - ТМ”,                        м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер - ГТВ”,                    м. Біла Церква

про стягнення  351488,10 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

відповідача:Виштак Ю.М. –дов. від 19.12.2008р. № 1

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Алмаз - ТМ” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер - ГТВ” (далі –відповідач) про стягнення 351488,10 грн., з яких 316276,46 грн. основного боргу, 22593,06 грн. пені, 10264,29 грн. інфляційних втрат та 2354,29 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 22.04.2008р. в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому проти суми основного боргу не заперечує. Щодо стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач зазначає про завищення заявлених до стягнення сум, оскільки позивачем неточно визначено термін прострочки оплати за поставлений товар та при здійсненні їх розрахунків допущено арифметичні помилки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі  було укладено договір купівлі –продажу від 11.01.2008р. № 29 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідача –покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити каучук синтетичний (надалі –товар), на умовах даного договору та додатків до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1договору).

У відповідності до п. 6.1 договору, розрахунки за договором здійснюються шляхом прямої банківської оплати грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача за партію товару протягом п'яти банківських днів з дати постачання окремої партії товару на склад відповідача.

На виконання умов договору позивач по накладним, завірені копії яких долучені до матеріалів справи, поставив відповідачу передбачений договором товар, а відповідач на підставі довіреностей, завірені копії яких залучені до матеріалах справи вказаний товар отримав та в порушення умов договору в повному обсязі за нього не розрахувався, в зв'язку з чим за ним  рахується борг в розмірі 316276,46 грн.

Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін за період з 01.01.2008р. по 08.04.2009р.  відповідно до якого сальдо станом на 09.04.2009р. складає 316276,46 грн. на користь позивача. Зазначений акт звірки підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та завірений печатками підприємств, копія якого залучена до матеріалів справи.  

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 316276,46 грн., доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 316276,46 грн.  заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 10264,29 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 2354,29 грн.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, інфляційні втрати складають 1114,50 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 1483,75 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.          

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору  просить стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення від суми заборгованості, яка за його розрахунком складає  22593,06 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 21311,52 грн. В решті суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 316276,46 грн.  заборгованості, 1483,75 грн. трьох процентів річних, 1114,50 грн. інфляційних втрат та 21311,52 грн. неустойки у вигляді пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер - ГТВ” (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, код ЄДРПОУ 31781365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алмаз - ТМ” (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12-А, код ЄДРПОУ 34695096) 316276 (триста шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 44 коп. основного боргу, 21311 (двадцять одну тисячу триста одинадцять) грн. 52 коп. пені, 1483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 75 коп. 3% річних, 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 3401 (три тисячі чотириста одну) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя