Рішення

від 17.09.2009 по справі 34/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/338

17.09.09

За позовом

Товариства з додатковою відповідальністю «Київське страхове товариство»

доВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

простягнення 28 586,45 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Бондар А.В. (довіреність б/н від 05.05.2008);

від відповідача –Лигін В.В. (довіреність № 226 від 28.05.2009).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Київське страхове товариство»(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(далі –відповідач) 27 451 грн. перестрахового відшкодування, 645,10 грн. пені за прострочення виплати, 384,31 грн. інфляційних втрат, 106,04 грн. 3% річних.

Позивач також просив покласти на відповідача 5 717 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 94/ФП від 11.03.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, (далі –Договір) щодо перерахування у встановлений Договором строк перестрахового відшкодування.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що позивач здійснив компромісну виплату, а тому відповідач мав право відмовити у здійсненні перестрахового відшкодування на підставі пункту 3.3.2. Договору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 17.07.2009, 10.08.2009, 14.09.2009 оголошувались перерви до 10.08.2009, 26.08.2009 та 17.09.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2006 між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного Договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії).

Під відповідальністю Перестраховика (перестрахувальною відповідальністю, перестрахувальним захистом) слід розуміти обов'язок Перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині, обумовленій окремим договором перестрахування, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки за оригінальним договором страхування, що відбулися в період дії укладеного на підставі цього договору окремого договору перестрахування (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.5 Договору компромісний збиток –виплата Перестрахувальником страхового відшкодування в наступних випадках, а саме: якщо Перестрахувальник, відповідно до умов укладеного оригінального договору страхування, Правил страхування Перестрахувальника і законодавства України, мав підстави для відмови у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

Перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування, якщо Перестрахувальник зробив (має намір зробити) виплату компромісного збитку (пункт 3.3.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.4.3 Договору Перестраховик зобов'язаний письмово повідомити Перестрахувальника про відмову в оплаті своєї частини страхового відшкодування за окремим договором перестрахування або про зменшення її частини в термін, передбачений пунктом 8.6 даного Договору.

У випадку відмови Перестраховика в сплаті своєї частки страхового відшкодування за окремим договором перестрахування (або її зменшення), Перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це Перестрахувальника протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання Перестрахувальником переліку документів, вказаного в пунктах 8.2, 8.3 і 8.4 даного Договору, з обґрунтуванням причин відмови (пункт 8.6 Договору).

Пунктом 8.2 Договору визначено, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і окремим договором перестрахування, Перестраховик сплачує Перестрахувальнику частину страхового відшкодування, відповідно його обсягу відповідальності за окремим договором перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів (у випадку касового збитку –10 (десяти) робочих днів) після одержання від Перестрахувальника наступного комплекту документів, а саме: копії страхового акту і документів, на підставі яких він складений; копії документів, що підтверджують факт настання і розмір збитку; копії платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з поточного рахунку Перестрахувальника або видаткового касового ордера про сплату Перестрахувальником повної суми збитку або власного утримання Перестрахувальника: розрахунок частини перестраховика в загальній сумі страхового відшкодування.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що Перестраховик має право вимоги від Перестрахувальника інших документів, що підтверджують правильність визначення суми збитку, в тому числі копії оригінального договору страхування, Правил страхування. Відповідна вимога повинна бути заявлена протягом 5 робочих днів (у випадку касового збитку - 2 робочих днів) із дня надання Перестрахувальником документів, що підтверджують настання страхового випадку.

Перелік додатково запитуваних документів не може бути більшим ніж перелік документів, передбачений оригінальним договором страхування. У випадку, якщо Перестраховик не звернувся до перестрахувальника в зазначений термін, то надалі він не має права посилатися на відсутність у нього яких-небудь документів як на підставу невиконання своїх зобов'язань по виплаті його частини страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, за своєю правовою природою Договір є договором перестрахування, оскільки його положення відповідають вищевказаним приписам чинного законодавства України.

05.12.2008 між позивачем (Страховик) та Цибуляк А. (Страхувальник) було укладено договір добровільного майнового страхування засобів наземного транспорту № 2008/02/06 (далі –Договір страхування), відповідно до пункту 1.1 якого предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом, який належить Страхувальнику на правах власності, а саме: автомобіль Range Rover 4.2, державний номерний знак АА 0023 ІА (далі –ТЗ).

Відповідно до пункту 2.5.3 Договору страхування не підлягають відшкодуванню непрямі збитки Страхувальника, а також збитки, які виникли внаслідок управління ТЗ особою, що не має відповідного допуску до нього.

05.12.2008 між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено ковер-нот № 2008/02/07 (далі –Ковер-нот), відповідно до умов якого ліміт відповідальності Перестраховика становить 200 000 грн., що становить 24,84% від страхової суми.

Як вбачається з довідки УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві б/н від 17.02.2009, 27.01.2009 близько 11 год. 00 хв. у м. Києві в районі вулиць Гаматна-Машинобудівна ТЗ, яким керувала Цибуляк А. потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі –ДТП) за участю автобуса «Богдан», державний номерний знак АА 229-93 НХ, яким керував Гаврилюк В.І.

27.01.2009 Цибуляк А. повідомила позивача про настання ДТП.

27.01.2009 позивач надіслав відповідачу повідомлення про страховий випадок № 12/2009.

18.02.2009 позивачем було складено страховий акт № 02/02, відповідно до якого вказане ДТП визнано страховим випадком із значним характером збитків у сумі 110 513,60 грн.

На виконання умов Договору страхування, на підставі страхового акта № 02/02 від 18.02.2009 позивач сплатив Цибуляк А. 110 513,60 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковими касовими ордерами № 19 від 18.02.2009 на суму 40 000 грн., № 20 від 19.02.2009 на суму 40 000 грн., № 22 від 23.02.2009 на суму 30 513 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

25.02.2009 позивач листом № 24/2009 надав відповідачу повний та виключний список документів передбачений пунктом 8.2 Договору та вимагав від відповідача сплатити свою частку перестрахувальної премії у сумі 27 451,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Цибуляк А. відповідно до тимчасової посвідки на постійне проживання серії КИ № 016044/115380 виданої 12.04.2007 на законних підставах перебуває в Україні та має право на постійне безстрокове проживання в Україні з 12.04.2007. Разом з тим, Цибуляк А. під час ДТП керувала застрахованим автомобілем на підставі посвідчення водія, виданого Республікою Молдова.

Пунктом 32 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993, в редакції яка діяла на момент укладання Договору страхування та на час скоєння ДТП (далі –Положення) визначено, що іноземне посвідчення водія, що відповідають вимогам міжнародної Конвенції про дорожній рух (1968 р.) дійсні на території України тільки у разі керування транспортними засобами при здійсненні туристичних поїздок, міжнародних перевезень вантажів, відряджень строком до одного року. Якщо іноземний громадянин переїжджає для постійного проживання на територію України, його посвідчення водія підлягає заміні відповідно до пункту 27-29 після проходження медичного огляду.

Матеріали справи не свідчать про те, що Цибуляк А. керувала ТЗ на території України здійснюючи туристичну поїздку, міжнародне перевезення вантажів або знаходилась у відрядженні, проте матеріали справи свідчать про те, що Цибуляк А. має право на постійне безстрокове проживання в Україні з 12.04.2007.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що Цибуляк А. повинна була відповідно до приписів пункту 32 Положення замінити своє посвідчення водія, але станом на момент скоєння ДТП не зробила вказаної заміни.

Вказана позиція підтверджується також листом УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві від 23.07.2009 вх. № 10/11321.

Відповідно до пункту 2.5.3 Договору страхування не підлягають відшкодуванню непрямі збитки Страхувальника, а також збитки, які виникли внаслідок управління ТЗ особою, що не має відповідного допуску до нього.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач сплатив Цибуляк А. 110 513,60 грн. страхового відшкодування, хоча відповідно до вимог пункту 2.5.3 Договору мав право відмовити Цибуляк А. у виплаті вказаного страхового відшкодування, оскільки на час ДТП дана громадянка не мала посвідчення водія установленого на території України зразка.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач здійснив виплату компромісного збитку.

Відтак, відповідач керуючись пунктами 1.5, 3.3.2 Договору мав можливість скористатися наданим йому правом та відмовити позивачу у виплаті передстрахового відшкодування у передбачений пунктом 8.6 Договору строк.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач у супереч положенням пунктів 3.4.3, 8.6 Договору в установлений пунктом 8.6 цього Договору строк письмово, із обґрунтуванням причин відмови, не повідомив позивача про відмову у виплаті перестрахового відшкодування, тим самим не скориставшись наданим йому правом.

Тому, у такому випадку відповідач вже не має право посилатися на пункт 3.3.2 Договору як на підставу не виплачувати відповідачу своєї частки страхового відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до пункту 8.2 Договору відповідач повинен був здійснити виплату своєї частки страхового відшкодування за Ковер-нотом у сумі 27 451,58 грн. в строк до 18.03.2009.

Проте, відповідач у встановлений пунктом 8.2 Договору строк вказаного зобов'язання не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 27 451,58 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 106,04 грн. 3% річних та 384,31 грн. інфляційних втрат. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Згідно з пунктом 3.4.6 Договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більше подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 645,10 грн. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 3.4.6 Договору.

Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката у сумі 5 717 грн., то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2009 між позивачем (Замовник) та Бондар А.В. (Адвокат) було укладено угоду про надання юридичної допомоги (далі –Угода), відповідно до пункту 1 якої Замовник доручає, а Адвокат зобов'язується надавати Замовнику юридичну допомогу з представництва інтересів Замовника в господарських судах України у зв'язку з поданням Замовником позову до Господарського суду м. Києва проти Відповідача про стягнення коштів на підставі Договору.

Відповідно до пункту 3 Угоди до складу послуг Адвоката за цією Угодою включаються: надання консультацій з юридичних питань, складання правових документів, у тому числі визначення правової позиції Замовника в судовому процесі, складання позовної заяви, подання позову до Господарського суду м. Києва, участь в судовому процесі в судах першої, апеляційної, касаційної інстанціях та при необхідності у Верховному Суді України, представництво інтересів Замовника у виконавчому провадженні та перед третіми особами. При наданні послуг Адвокат має право залучати помічників.

Вартість послуг Адвоката за даною Угодою становить 20% від суми позову Замовника до Відповідача про стягнення коштів на підставі Договору. Вартість послуг визначається у додатку до даної Угоди, який підписується сторонами після складання Адвокатом проекту позовної заяви та її погодження Замовником. За домовленістю сторін вартість послуг Адвоката може бути змінена в залежності від складності та обсягу послуг (пункт 5 Угоди).

Згідно з пунктом 6 Угоди оплата послуг Адвоката здійснюється Замовником на умовах 100 % попередньої оплати до подання позову до Господарського суду м. Києва.

05.05.2009 між Позивачем (Замовник) та Бондар А.В. (Адвокат) було укладено додаток № 1 до Угоди, відповідно до пункту 2 якого сторони домовились, що вартість послуг Адвоката за Угодою становить 5 717 грн., що становить 20% від ціни позову, яка становить 28 586,45 грн.

05.05.2009 між Позивачем (Замовник) та Бондар А.В. (Адвокат) було укладено додаток № 2 до Угоди, відповідно до пункту 2 якого сторони домовились уточнити, що погоджена у пункті 2 додатку № 1 до Угоди вартість послуг Адвоката за Угодою охоплює наступний склад послуг з приводу позову Замовника до Відповідача за Договором та пов'язаних з ним договорів: надання консультацій, складання (процесуальних) документів, визначення правової позиції Замовника в судовому процесі, складання позовної заяви, подання позову до Господарського суду м. Києва, участь Адвоката в судовому процесі в суді першої інстанції, інформування Замовника про рух справи та результати засідань, отримання для Замовника судових рішень та ухвал суду першої інстанції.

На виконання умов Угоди, Позивач сплатив Адвокату 5 717 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 05.05.2009 на суму 4 859,45 грн. та платіжним дорученням № 101 від 05.05.2009 на суму 857,55 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 44 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, Бондар А.В. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1237 від 27.11.1998, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5 717 грн. зазначає, що сума витрат на послуги адвоката складається з багатьох факторів, а саме: з надання консультацій; з складання (процесуальних) документів; з визначення правової позиції Замовника в судовому процесі; з складання позовної заяви; з подання позову до Господарського суду м. Києва; з участі Адвоката в судовому процесі в суді першої інстанції; з інформування Замовника про рух справи та результати засідань; з отримання для Замовника судових рішень та ухвал суду першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що 28.08.2009 Бондар А.В. затвердив орієнтований прейскурант тарифів на послуги з юридичної допомоги, відповідно до якого вартість: усних консультацій становить від 500 грн.; складання висновків з правових питань становить від 1 000 грн.; погодинної праці (складання проектів правових документів, участь в переговорах тощо) становить від 1 000 грн./год.; представництва в судах України –перша інстанція становить до 20% ціни позову –при ціні позову до 100 000 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що: вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд враховує, що заявлена Позивачем сума витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5 717 грн. є неспіврозмірною з ціною позову, тобто є явно завищеною.

Таким чином, враховуючи зазначене, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1 500 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київське страхове товариство»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 48, кв. 5 ідентифікаційний код 31355144) 27 451 (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. боргу, 106 (сто шість) грн. 04 коп. 3% річних, 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 10 коп. пені, а також 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.