Рішення

від 08.09.2009 по справі 37/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/127

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.09.09 р.                                                                                     Справа № 37/127                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Іванченкової О.М. та Ягічевої Н.І., при помічнику Левшиній Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ – УКРАЇНА”,               м. Донецьк, ідентифікаційний код 35484610

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОТЕХСЕРВІС”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30898280

про: стягнення заборгованості в сумі 4542959,32грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Алахвердян Я.О. (за довіреністю №25 від 23.01.2009р.);

від Відповідача  – Прокопенко-Демешев Є.І. (за протоколом №16 від 21.04.2009р.),  Жуковський Я.А.  (за довіреністю б/н від 07.09.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань, а з 27.08.2009р. за клопотанням Позивача  - за допомогою технічних засобів аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 26.05.2009р. на 16.06.2009р., з 16.06.2009р. на 06.07.2009р.,  з 06.07.2009р. на 13.07.2009р., у судовому засіданні 13.07.2009р. оголошувалася  перерва: до 28.07.2009р., до 27.08.2009р. – для дослідження матеріалів справи, до 01.09.2009р.  – для наданням Відповідачеві можливості ознайомитися із додатковими документами Позивача, до 08.09.2009р. для дослідження матеріалів справи.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ – УКРАЇНА”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОТЕХСЕРВІС”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4542959,32грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р., специфікації до договору постачання №1/03 від 29.02.2008р., №3/03 від 18.03.2008р., №1/04 від 26.03.2008р., №2/04 від 24.04.2008р., №1/05 від 24.04.2008р., №1/09 від 16.09.2008р., №1/10 від 03.10.2008р., №1/10 від 03.10.2008р., платіжні документи, видаткові накладні, довідку про рух грошових коштів за період з 01.10.2007р. по 08.04.2009р. №4288 від 13.04.2009р., лист №04/466 від 15.04.2009р., рахунок №17 від 15.04.2009р. з доказами направлення відповідачу, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України; параграф 1 глави 30 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем, як для підтвердження  своєї правової позиції, так й на вимоги ухвал суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.136-145 т.1, а.с.а.с. 3-7, 27, 43-51, 55-135 т.2, а.с.а.с. 1-185 т.3, а.с.а.с. 1-52, 56-58, 100-107 т.4), у тому числі – заперечення на відзив від 13.07.2009р. №07/77 та заперечення від 27.08.2009р. №08/353.

Крім того, Позивачем подано заяву №08/428 від 01.09.2009р. про вживання заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на приналежні Відповідачеві грошові кошти, а також – рухоме і нерухоме майно в межах суми позовних вимог та судових витрат у загальному розмірі 4568771,82грн., з підтверджуючими додатками (а.с.а.с.114-119 т.4)

Відповідач надав відзив від 06.07.2009р. (а.с.а.с. 10 – 12 т.2), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: невідповідність арифметичного розрахунку позовних вимог Позивача відомостям бухгалтерського обліку Відповідача відносно здійснених платежів;  невірне визначення вартості частини відвантаженої продукції; недоведеність факту витрат з транспортування; наявність переплати у Відповідача за станом виконання грошових зобов'язань.

У поясненнях від 13.07.2009р. (а.с.а.с.35, 36 т.2) Відповідач повідомив суду про: здійснення ним оплати за поставлену Позивачем продукцію у загальній сумі 81159720грн.; наявність 9 специфікацій до договору №08/02-211 від 21.02.2008р.; здійснення постачання продукції на загальну суму 78820138,61грн. (за цінами специфікацій), а з урахуванням підтверджених транспортних витрат  - на суму 79535012,21грн.; не видання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та не уповноваження будь-якої особи на підписання видаткових накладних з Позивачем.

У додаткових поясненнях від 28.07.2009р. (а.с.а.с.59-65 т.4) Відповідач повідомляє про: наявність двох специфікацій за №1/03 від 29.02.2008р. – на суму 12106050грн. і на суму 5282640грн., за якими, на думку Покупця, і здійснювалося постачання продукції за відповідними залізничними накладними; відсутність специфікації №2/03 від 07.03.2008р. в документах первинного бухгалтерського обліку Відповідача і наявність сумніві щодо її підписання з боку Покупця Журманом Д.П. та ненадання її Позивачем при зверненні до суду; підтвердження факту підписання специфікації №3/03 від 18.03.2008р.,  №1/04 від 26.03.2008р. №1/05 від 24.04.2008р., але зазначає про здійснення постачання за ними у інший кількості, вартістю та періодах, ніж вказує Позивач; співпадіння позицій сторін відносно постачання продукції за специфікацією №2/04 від 24.04.2008р. та постачання у вересні і жовтні 2008р. за специфікацією №1/09 від 16.09.2008р. і №1/10 від 03.10.2008р.

Додатковими поясненнями від 01.09.2009р. (а.с.а.с.121-124 т.4) Відповідач: заперечив проти тверджень Позивача щодо відсутності підстав для оприбутковування продукції за специфікацією №1/03 на суму 12106050грн.; зазначив про виставлення Позивачем 2008р. семи рахунків; наголосив на дотриманні Відповідачем вимог законодавства, що регулює ведення первинного обліку при оприбутковуванні і обліку отриманої продукції на підставі договору, специфікацій та залізничних накладних; повідомив про наявність заборгованості у Позивача у розмірі 1624707,79грн. за період з грудня 2008р. по квітень 2009р. в межах специфікації №1/06 від 26.05.2008р.; наполягав на не підписанні ним  специфікацій №2/03 від 07.03.2008р. та №1/06 від 26.05.2008р.

Відповідач на виконання ухвал суду та для підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 122-132 т.1, а.с.а.с.13-25, 37-42 т.2, а.с.а.с. 67- 89, 125 - 131 т.4).

Крім того, у судовому засіданні 28.07.2009р. Відповідач звертався із клопотанням про витребування доказів (а.с.35 т.4), за результатами розгляду якого судом винесено ухвалу від 28.07.2009р. (а.с.91) про його (клопотання)  задоволення і виклик визначених посадових осіб. А у судовому засіданні 01.09.2009р. Відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої запропоновано доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, задля вирішення питання виконання підписів на специфікаціях №1/03 від 07.03.2008р. на суму 5282640грн. і №2/03 від 07.03.2008р. Журманом Д.П., а специфікації  №1/06 від 26.05.2008р.  – Дунаковським Р.І.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово. При цьому, представник Відповідача наголошував, що визнає і не оспорює факти постачання і прийняття продукції, відвантаженої згідно наявних в матеріалах справи перевізними документами, та перерахування Позивачу вказаної ним суми, але наполягає на тому, що відповідне постачання здійснювалося за іншими ніж визначає Позивач цінами за одиницю продукції.

Викликані судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням Відповідача посадові особи – його колишні керівники: Журман Д.П. та Дунаковський Р.І. – у судове засідання не з'явилися, проте надали письмові пояснення (а.с.а.с.94,111 т.4) по суті визначених судом питань.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.  

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання № 08/02-211 (а.с.а.с.26-30 т.1), згідно п.п. 1.1., 2.1, 13.2 якого  Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити металопродукцію на умовах, передбачених цим договором. Кількість, сортамент та номенклатура продукції визначаються в специфікаціях до договору, які з моменту підписання є невід'ємною частиною цього договору. Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2008р.

Розділи 3 і 4 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов, терміну постачання, та ціни продукції, а саме:

-          продукція поставляється на умовах постачання, зазначених в Специфікаціях (п.3.1.);

-          строки поставки продукції визначаються в специфікаціях. За домовленістю з Покупцем, Постачальник має право відвантажити продукцію в інші строки (п.3.3.);

-          ціна на продукцію визначається в Специфікаціях (п.4.1.).

Крім того, п. 3.2.1. та п. 3.2.2. договору встановлюють, що  всі витрати, понесені Постачальником за доставку продукції до станції призначення (залізничний тариф, охорона вантажу тощо) включаються в загальний рахунок-фактуру окремим рядком и відшкодовуються Покупцем у повному обсягу. Покупець також відшкодовує Постачальнику різницю залізничного тарифу з перевезення вантажу до станції призначення, що додатково виставляється вантажовідправником Постачальнику за перевезення вантажу в орендованих вантажовідправником вагонах.

Відповідно до п.п. 3.4 і 3.5. договору датою постачання при перевезенні залізничним транспортом є дата на штемпелі станції відправлення в залізничній накладній. Продукція переходить у власність Покупця після її передачі Постачальником перевізнику або представнику Покупця.  

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору передбачені умови  розрахунків, зокрема:

-               розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України (п.5.1.);

-               оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, визначений в договорі (п.5.2.);

-               Покупець здійснює попередній платіж в розмірі 100% вартості продукції за специфікацією, протягом 5-ти банківських днів з дня підписання відповідної специфікації на підставі виставленого рахунку (п.5.3.);

-               якщо вартість поставленої продукції перевищує суму авансового платежу, Покупець доплачує Постачальнику різницю протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником (п.5.4.);

-               за взаємною згодою сторін, Постачальник має право здійснити відвантаження продукції без попередньої оплати, при цьому Покупець гарантує здійснити оплату за поставлену продукцію протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку (п.5.5.).

Положення розділу 6 договору визначають порядок та умови приймання продукції за кількістю та якістю.

Специфікаціями №1/03 від 29.02.2008р. на загальну суму 12106050грн. (а.с.31 т.1), №1/03 від 29.02.2009р.  на загальну суму 5282640грн. (а.с.37 т.2), № 2/03 від 07.03.2008р.  на загальну суму 8441994грн. (а.с.98 т.2), №3/03 від 18.03.2008р. на загальну суму 629970грн. (а.с.32 т.1), №1/04 від 26.03.2008р. на загальну суму 20789188,2грн. (а.с.33 т.1), №2/04 від 24.04.2008р. на загальну суму 312297,6грн. (а.с. 34 т.1), №1/05 від 24.04.2008р. на загальну суму 17239051,5грн. (а.с.35 т.1), №1/06 від 26.05.2008р.  на загальну суму 28760810,4грн. (а.с.126 т.3), №1/09 від 16.09.2008р. на загальну суму 11133078грн. (а.с.36 т.1), №1/10 від 03.10.2008р. на загальну суму 9096401,16грн. (а.с.а.с.37,38 т.1), №1/10 від 03.10.2008р. на загальну суму 8361408грн. (а.с.а.с.39, 40 т.1) сторони в перебігу взаємовідносин за договором постачання № 08/02-211  від 21.02.2008р. узгоджували умови постачання металопродукції, у тому числі – вантажоотримувачів.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та квитанцій (перелік яких приведений у складеній Позивачем таблиці (а.с.а.с.14-16 т.4)) про приймання вантажу (а.с.а.с.72-97, 99-129, 137-135 т.2, а.с.а.с. 3-5, 8-79, 73-124, 127-185 т.3, а.с.а.с. 3-13, 19-52 т.4)  Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором  постачання № 08/02-211 у період з 09.03.2008р. по 24.10.2008р. здійснив постачання металопродукції Відповідачеві (узгодженим сторонами вантажоотримувачам) на загальну суму 85702679,32грн. з урахуванням товарно-транспортних витрат та ПДВ. Реквізити відповідних документів, у тому числі – дати постачання і номери вагонів наведені у складеній Позивачем таблиці (а.с.а.с.48-51), яка відображає позицію Заявника позову щодо відносин з постачання, згідно якої таке постачання протягом спірного періоду здійснювалося виключно за специфікаціями №1/03 від 29.02.2008р. на загальну суму 5282640грн., № 2/03 від 07.03.2008р.  на загальну суму 8441994грн., №3/03 від 18.03.2008р. на загальну суму 629970грн., №2/04 від 24.04.2008р. на загальну суму 312297,6грн., №1/04 від 26.03.2008р. на загальну суму 20789188,2грн., №1/05 від 24.04.2008р. на загальну суму 17239051,5грн., №1/06 від 26.05.2008р.  на загальну суму 28760810,4грн., №1/09 від 16.09.2008р. на загальну суму 11133078грн. та №1/10 від 03.10.2008р. на загальну суму 8361408грн.

Натомість Відповідач наполягає на тому, що протягом спірного періоду постачання здійснювалося за специфікаціями, відомості щодо яких представлені ним у вигляді таблиці (а.с.ас.40-42 т.2), у зв'язку із чим загальна вартість поставленої продукції (кількість здійсненого постачання при цьому неоспорюється) визначається у розмірі 78820138,61грн. (без урахуванням витрат з транспортування). Позиціям Відповідача стосовно віднесення відвантаженої за певними залізничними квитанціями продукції до відповідної специфікації викладена у формі відповідних таблиць, представлених на а.с.а.с.73-77 т.4.

Співвідношення судом зазначених позицій сторін щодо віднесення здійсненого постачання до певної специфікації  з урахування пояснень з цього приводу (а.с.а.с.59-65, 100-104 т.4), дають підстави для висновку, що сутність заперечень Відповідача полягає у тому, що:

- постачання згідно залізних квитанцій від 09.03.2008р., 11.03.2008р., 19.03.2008р., 20.03.2008р., 20.03.2008р., 21.03.2008р., 22.03.2008р., 23.03.2008р., 24.03.2008р., 25.03.2008р., 05.04.2008р., 06.04.2008р., 07.04.2008р. та 10.04.2008р. здійснювалося на виконання специфікацій №1/03 від 29.02.2008р. на 12106050грн. та на 5282640грн., тоді як Позивач наполягає на тому, що постачання за специфікацією №1/03 від 29.02.2008р. на 12106050грн. взагалі не здійснювалося, а постачання за специфікацією №1/03 від 29.02.2008р. на 5282640грн. відбувалося лише за залізничними накладними від 09.03.2008р. та від 11.03.2008р.

- постачання за специфікацією № 2/03 від 07.03.2008р.  на загальну суму 8441994грн. взагалі заперечуються, тоді як Позивач вважає, що постачання за цією специфікацією підтверджується залізничними квитанціями від 19.03.2008р., 20.03.2008р., 22.03.2008р., 23.03.2008р., 23.03.2008р., 24.03.2008р., 25.03.2008р., 02.04.2008р.

- визначаючи факт підписання специфікації №3/03 від 18.03.2008р. на загальну суму  629970грн., Відповідач вважає, що на її виконання мало місце постачання згідно залізничною квитанцією від 02.04.2008р., тоді як Позивач відносить до цієї специфікації залізничні квитанції від 21.03.2008р. та 23.03.2008р.;

- визнаючи факт підписання специфікації №1/04 від 26.03.2008р. на загальну суму 20789188,2грн., Відповідач вказує, що вона виконувалася у проміжок часу з 27.04.2008р. по 12.05.2008р., а Позивач наполягає, що виконання здійснювалося за залізничними квитанціями, датованими у період з 05.04.2008р. по 03.05.2008р.;

- постачання за специфікацією №1/05 від 24.04.2008р. на загальну суму 17239051,5грн. відбулося за залізничними квитанціями від 01.06.2008р., 02.06.2008р., 04.06.2008р., 05.06.2008р., 06.06.2008р., 07.06.2008р., 08.06.2008р., 29.06.2008р, 30.06.2008р., 01.07.2008р., 01.07.2008р., 05.07.2008р., 06.07.2008р., 08.07.2008р., 21.07.2008р., 22.07.2008р., тоді як Позивач до вказаної специфікації відносить лише залізничні накладні, виписані у період з 12.05.2008р. по 08.06.2008р., а решту – до специфікації №1/06 від 26.05.2008р.  на загальну суму 28760810,4грн., яка Покупцем взагалі не визнається.

Повністю співпадають позиції сторін щодо постачання за специфікаціями №2/04 від 24.04.2008р. на загальну суму 207648,35грн. (з урахуванням транспортних витрат), №1/9 від 16.09.2008р. на загальну суму 11133078грн. та №1/10 від 03.10.2008р. на загальну суму 8361408грн.

При цьому номери вагонів, отримувач вантажу та його кількість за квитанціями про прийняття вантажу відповідають зазначеним відомостям у видаткових накладних, які, в свою чергу, містять посилання на відповідні номери квитанцій та вагонів, і кореспондуються із змістом відомостей із специфікацій, вказаних Позивачем. Розмір транспортних витрат у зазначеній загальній сумі постачання становить 714873,6грн. з рахуванням ПДВ, що підтверджується арифметичною сумою всіх відповідних відомостей, зазначених у квитанціях про прийняття вантажу.

Як вбачається із наданого ЗАТ „Донгорбанк” реєстру руху грошових коштів між Позивачем та Відповідачем за період з 01.10.2007р. по 08.04.2009р. (а.с.а.с.15-21 т.1), Акту звірення розрахунків, складеному Позивачем (а.с.а.с.139-143 т.1), Відповідач протягом періоду з 05.03.2008р. по 17.04.2009р. оплатив  поставлену продукцію (з урахуванням товарно-транспортних витрат)  у сумі 80379720грн. разом із ПДВ.

Згідно платіжних доручень (а.с.а.с.22-25 т.1) у період з 10.04.2009р. по 17.04.2009р. Відповідач здійснив платежі за поставлену Позивачем продукцію на загальну суму 780000грн.

За змістом довідки ЗАТ „Донгорбанк” № 37376 від 08.07.2009р. та виписки з банківського рахунку (а.с.а.с.95, 96 т.2) за період з 05.03.2008р. по 06.07.2009р. на рахунок Позивача від Відповідача надійшло 81159720грн. Означена загальна сума платежів за продукцію Відповідачем визнається у п. 1 пояснень від 13.07.2009р. (а.с.а.с.35,36 т.2).

Довідкою ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 11.02.2009р. №215/23-2/35484610 „Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Метінвест-Україна”, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Євротехсервіс” за період: березень-липень, вересень 2008р.”  (а.с.а.с.55-69 т.2) не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ „Євротехсервіс” щодо фактичного отримання металопродукції, її транспортування (номери вагонів, квитанцій, товарно-транспортних витрат), розрахунків та видаткових накладних за відповідний період.

17.04.2009р. Позивач звернувся (а.с.а.с.115, 116 т.1) до Відповідача з вимогою №04/466 від 15.04.2009р. та рахунком №17 від 15.04.2009р. (а.с.а.с.113,114 т.1) щодо сплати залишку за поставлену продукції з урахуванням товарно-транспортних витрат у сумі 5022959,32грн.

Як вбачається із матеріалів справи грошові зобов'язання Відповідача з оплати отриманого згідно зазначених видаткових накладних товару   станом на моменту розгляду справи не виконані у повному обсягу, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 4542959,32грн., яка, зокрема, визначена довідкою від 03.07.2009р. №07/55 (а.с.27 т.2), на стягненні якої наполягає Позивач.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 06.07.2009р. (а.с.а.с. 10 – 12 т.2), та поясненнях  від 13.07.2009р. (а.с.а.с.35, 36 т.2),  від 28.07.2009р. (а.с.а.с.59-65 т.4) та  від 01.09.2009р. (а.с.а.с.121-124 т.4).

З огляду на зміст клопотання Відповідача від 16.06.2009р. (а.с.1 т.2) та пропозицій Позивача, викладених у листі від 12.05.2009р. №06/218 (а.с.а.с.5-7 т.2), в перебігу розгляду справи сторонами проводилися переговори щодо укладання мирової угоди, проте належних у розумінні ст. 78 Господарського процесуального кодексу України доказів врегулювання спору у такий спосіб до матеріалів справи не надано.

Складений Позивачем на виконання вимог ухвали суду акт звірення розрахунків №518 від 27.07.2009р. (а.с.а.с.79-83 т.4) підписаний Відповідачем із зауваженнями, за результатами яких складається заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротехсервіс” у сумі 1624707,79грн.

З пояснень від 25.08.2009р. (а.с.а.с.94-97 т.4) колишнього керівника Відповідача Журмана Д.П., який викликався судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, зокрема вбачається, що він: не пам'ятає обставин підписання специфікації №2/03 від 07.03.2008р. та накладних до договору постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р. за давністю; специфікації №1/03 від 29.02.2008р., №1/06 від 26.05.2008р. та накладних у посаді директора не підписував.

У поясненнях від 25.08.2009р. (а.с.111 т.4) колишнього керівника Відповідача Дунаковського Р.І., який викликався судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, зокрема зазначається, що: до  і після призначення його директором Відповідача 19.08.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Євротехсервіс”  мало господарські відносини з Позивачем з приводу придбання металопрокату; вся отримана Відповідачем від Позивача продукція оприбутковувалася в обліку на підставі видаткових накладних, за яку (продукцію) здійснювалися розрахунки, у тому числі – за такими накладними.  

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення платежу за поставлену продукцію згідно наданих видаткових накладних відповідно до умов договору постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р., а саме – на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено судом, Позивачем були виконані зобов'язання з постачання (передання у власність) Відповідачу в порядку п.п.3.4, 3.5. договору постачання продукції на загальну суму 85702679,32грн. з урахуванням товарно-транспортних витрат та ПДВ.

Твердження Відповідача про безпідставне завищення вартості частини поставленої продукції судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки зумовлені спробою довести наявність у Позивача невиконаних зобов'язань з постачання товару згідно специфікації №1/03 від 29.02.2008р. (а.с.31) на загальну суму 12106050грн. разом із ПДВ, тоді як доказів зі 100%  попередньої оплати цієї металопродукції відповідно до п. 5.3. договору постачання до матеріалів справи не надано, так само, як і доказів погодження Відповідача здійснити постачання в порядку п. 5.5. договору за цією специфікацією без попередньої оплати. Означений факт нездійснення Покупцем повної сплати у визначений строк у сумі 12106050грн. разом із ПДВ, достовірно підтверджений рухом грошових коштів за  наданими до справи банківськими виписками, із наявністю якої (повною оплатою) обумовлюється виконання обов'язків Постачальника із поставки металопродукції у розумінні ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України, зумовлює виникнення у останнього права на відмову від виконання свого обов'язку. Вказаний висновок суду узгоджується із положеннями ч.ч. 6, 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України. Оскільки зазначені норми не містять положень щодо опосередковування відмови від виконання зустрічного зобов'язання у розглядуваному випадку певною письмовою формою, остільки заперечення Відповідача з цього приводу відхиляються як необґрунтовані.

Відносно тверджень щодо кваліфікації факту неповернення Постачальником здійснених Покупцем часткових платежів саме за специфікацією №1/03 від 29.02.2008р. (а.с.31 т.1)  у якості доказів існування обов'язку з постачання металопродукції у відповідній кількості та за визначеною (прийнятною для Відповідача) ціною, суд зауважує наступне. Через недостатність означених  платежів (згідно довідки банку, представленої на а.с.а.с. 16-21 т.1, це період з 05.03.2008р. по 06.03.2008р.), які містять посилання на рахунки №МИУ-а-00016801 від 29.02.2008р., для належного погашення грошових зобов'язання   за двома визнаними Відповідачем специфікаціями №1/03, датованими 29.02.2009р. на загальну суму 17388690грн., Позивач, відмовляючись від виконання однієї специфікації,   був управнений зарахувати ці платежі за іншою згідно приписів ст. 534 Цивільного кодексу України.

Узгодженість означеного зарахування сторонами вбачається із відсутності жодних розбіжностей у фіксації взаємного майнового обігу відносно подальших періодів, підтверджених актом звіряння розрахунків №533 від 01.05.2008р.(а.с.57 т.4).

Крім того, матеріали справи (поставка № 1 – а.с.а.с. 70-94 т.2) свідчать, що фактично Постачальником здійснювалося, а Покупцем приймалося виконання згідно умов специфікації №1/03 від 29.02.2008р. на загальну суму 5282640грн. – це вбачаться, зокрема, із співпадіння реквізитів  отримувачів вантажів і кількості вантажу (металопродукції) за вказаною специфікацією та залізничними квитанціями про прийняття вантажу, достовірність яких Відповідачем визнається.  Дійсно, специфікація №1/3 від 29.02.2009р. (а.с. 31 т.1) вантажеотримувачем визначала лише НВП ТОВ „Адьюстаж”, тоді як фактично постачання здійснювалося як в адресу цього підприємства, так і в адресу ВАТ „Донецький експериментальний завод” (квитанції про прийняття вантажу – а.с.а.с.78-83 т.2), що у повній мірі відповідає змісту специфікації №1/03   від 29.02.2009р. на загальну суму 5282640грн.

Таким чином, за висновком суду, у Відповідача відсутні правові підстави стверджувати про виконання Позивачем постачання за специфікацією №1/03 від 29.02.2009р. (а.с. 31 т.1) на загальну суму 12106050грн. разом із ПДВ, а отже – аргументи Покупця на спростування позиції Постачальника з цього приводу відхиляються як безпідставні, та такі, що не відповідають матеріалам справи.

В свою чергу, заперечення Відповідачем наявності у специфікації №2/03 від 07.03.2008р. на загальну суму 8441994грн., специфікації №1/06 від 26.05.2008р.  на загальну суму 28760810,4грн. статусу належних і достовірних доказів судом відхиляються зважаючи на таке:

- неподання відповідних документів безпосередньо разом із позовною заявою не впливають на можливість їх використання у якості доказів в подальшому, адже за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони до прийняття рішення у справі управнені надавати докази на обґрунтування своєї позиції;

- відсутність означених специфікацій в документах первинного бухгалтерського обліку у світлі їх підписання з боку підприємства-Покупця з проставленнням відбитку печатки, відповідальність за  зберігання і правильність використання якої за змістом п. 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом МВС України від 11.01.1999 р. N 17, покладена на керівника Відповідача, вказує лише на неналежне виконання обов'язків, встановлених ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

- із змісту пояснень від 25.08.2009р. (а.с.94 т.4) колишнього керівника Відповідача Журмана Д.П., отриманих судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, не вбачається заперечення ним факт підписання відповідних специфікацій – він або не пам'ятає підписання певного документу, або зазначає про не підписання на посаді директора, а не взагалі у відповідний період, тоді як в наступний керівник Відповідача – Дунаковський Р.І. у поясненнях від 25.08.2009р. (а.с.111 т.4) зауважує на виконанні Постачальником своїх зобов'язань, визначених, у тому числі – специфікаціями;

- відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому у відносинах із іншими особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чим за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. В свою чергу, Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів, які б надавали достовірні підстави припускати як ймовірність  підписання невизнаних специфікацій сторонньою особою (втрата печатки, звернення до правоохоронних органів про її викрадення або підробку і результати розгляду звернень тощо), так і обізнаності Постачальника про вказані факти. Поряд із цим, суд також враховує думку Позивача відносно кваліфікації наданих до справи документів у якості підтвердження подальшого виконання у розумінні ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України, викладену у п. 4 заперечень від 27.08.2009р. №08/353.

-   у світлі положень п. 1.2. договору постачання № 08/02-211 від 21.02.2008р., які визначають специфікації невід'ємними частинами договору, оцінка їх достовірності (чинності) має здійснюватися в контексті чинності та достовірності відповідних частин договору, а отже – із застосуванням ст.ст. 204, 217 Цивільного кодексу України. Приймаючи до уваги відсутність серед предмету розглядуваного спору вимог про недійсність означених специфікацій, а також – не встановлення підстав для їх визнання недійсними судом з власної ініціативи в порядку п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судом враховується презумпція достовірності вказаний невід'ємних частин договору постачання.

З огляду на наведе, а також визнання Відповідачем факту взаємовідносин за специфікацією №1/03 від 29.02.2008р. на загальну суму 5282640грн.  – відповідна позиція викладена у п. 1 додаткових пояснень від 28.07.2009р. (а.с.59 т.4) та від  01.09.2009р. (а.с.123 т.4), суд відхиляє як необґрунтоване клопотання Відповідача від 01.09.2009р. (а.с.а.с.120, 121 т.4) про признання судової почеркознавчої експертизи.

Дійсно, за змістом ст. 41 Господарського процесуального кодексу України признання судової експертизи зумовлено необхідністю застосування спеціальних знань для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору. В свою чергу, необхідність застосування таких спеціальних знань судом оцінюється в контексті правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в абз.абз. 3, 4 п. 2 Роз'яснення  „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 11.11.1998 р. N 02-5/424, згідно якої судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.  Між тим, в контексті встановлених судом обставин Відповідач не тільки не привів достатніх аргументів на користь необхідності призначення судової експертизи, але й наявні в матеріалах справи інші докази належним чином дозволяють надати правову оцінку спірним правовідносинам. В свою чергу, суперечливість між позицією Постачальника і Покупця само по собі не зумовлює обов'язковість призначення експертизи, оскільки відповідні докази на користь кожної позиції судом можуть бути оцінені в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення Відповідачем оприбуткування поставленої продукції за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, також сам факт їх підписання уповноваженою особою судом відхиляються як юридично і доказово не обґрунтовані, оскільки:

- факт використання інших підстав для оприбуткування продукції  в своєму обліку Відповідачем не тільки  жодними доказами не підтверджений (будь-яка облікова документація з цього приводу не надавалася), але й суперечить приписам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та спростовується відомостями  податкової перевірки, відображеної у довідки від 11.02.2009р. №215/23-2/35484610, змістом акту звіряння розрахунків №533 від 01.05.2008р.(а.с.57 т.4) та поясненнями Дунаковського Р.І.  від 25.08.2009р. (а.с.111 т.4)

- довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей для підписання Відповідачем видаткових накладних у встановленому умовами договору та специфікацій способу доставки (відвантаження)  продукції – залізничним транспортом безпосередньо кінцевим набувачам  - контрагентам Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротехсервіс”  -  не вимагається, оскільки не відбувається безпосереднього фізичного отримання відповідної продукції певним співробітником Відповідача, а перевірка кількості металопродукції здійснюється залізницею при прийнятті вантажу до відправки.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та  аналізу наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції Позивача щодо віднесення залізничних квитанцій до відповідних специфікацій, цін та дат постачання, оскільки прийняття заявлених Відповідачем заперечень з цього приводу зумовлює виникнення невідповідності із змістом наявних у справі доказів, у тому числі – тих, достовірність яких Покупцем  не оспорюється. Натомість порядок застосування Позивачем відповідних цін на продукцію узгоджується із встановленим п.4.4. договору поставки принципом, за яким нова ціна розповсюджується на продукцію, що була поставлена після узгодження такої ціни (підписання відповідної специфікації), та динамікою платежів Відповідача, встановленою банківською випискою.  

Отже, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов'язань у іншій передбачених чинним законодавством спосіб Відповідач всупереч ст.ст. 4-3, 33 цього Кодексу до матеріалів справи не надав.  

Посилання Відповідача на арифметичні недоліки у визначені загальної суми здійснених ним платежів не тільки суперечать встановленим на підставі наданих до матеріалів справи належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів (банківські виписки та довідки)  обставин розрахунків, але й визнані самим Відповідачем помилковими у судовому засіданні 13.07.2009р. (а.с.53 т.4).

В свою чергу, розмір товарно-транспортних витрат, на недоведеності якого наголошував Відповідач, Позивачем підтверджено у повному обсягу квитанціями про прийняття вантажу.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення грошового зобов'язання боржник має на вимогу кредитора сплати суму боргу.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог з урахуванням встановлених на підставі наявних у матеріалах справи обставин  спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі _4542959,32грн.

В контексті висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог суд вважає за можливе задовольнити клопотання Позивача про вжиття забезпечувальних заходів шляхом прийняття відповідної ухвали у формі окремого процесуального документу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ – УКРАЇНА”,               м. Донецьк (ідентифікаційний код 35484610) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОТЕХСЕРВІС”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30898280) про стягнення заборгованості в сумі 4542959,32грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОТЕХСЕРВІС” (83060,                 м. Донецьк, вул. Ентузіастів, 2, п/р 26000010004094 в філії УніКредитБанку ЗОВ в м. Києві, МФО 300744, ідентифікаційний код 30898280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ – УКРАЇНА” (83001, м. Донецьк, вул. Коваля, 80а, п/р 26005002579000 в ЗАТ „Донгорбанк”, м. Донецьк, МФО 334970, ідентифікаційний код 35484610) заборгованість в сумі 4542959,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОТЕХСЕРВІС” (83060,                 м. Донецьк, вул. Ентузіастів, 2, п/р 26000010004094 в філії УніКредитБанку ЗОВ в м. Києві, МФО 300744, ідентифікаційний код 30898280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТІНВЕСТ – УКРАЇНА” (83001, м. Донецьк, вул. Коваля, 80а, п/р 26005002579000 в ЗАТ „Донгорбанк”, м. Донецьк, МФО 334970, ідентифікаційний код 35484610) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 25500грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.09.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя