Рішення

від 30.06.2009 по справі 33/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/332

30.06.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом        товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Менеджмент сервіс»

до                           товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Українська фінансова група»

про                          стягнення 193 395,14 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Кочкальов О.А. –директор;

                              Василега В.М. –представник за довіреністю № 01 від 10.05.2009 року;

від відповідача:  Рукавичка В.Ю. –представник за довіреністю № 10-09 від 17.03.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Менеджмент сервіс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Українська фінансова група»про стягнення 193 395,14 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 5 договору № 51 від 25.01.2007 року. Предметом договору є розміщення компанією у банку депозитного вкладу у розмірі 30 000,00 грн. До договору був укладений додатковий договір № 1 від 18.08.2008 року, відповідно до якого на суму вкладу банк нараховує проценти у розмірі 18 % річних..

Згідно з п.1.3 договору дата повернення вкладу –02.03.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. договору сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений в п. 8 цього договору.

29.03.2007 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 6 до договору № 51 від 25.01.2007 року, предметом якого є розміщення компанією у банку депозитного вкладу в сумі 60 000,00 грн. До договору був укладений додатковий договір № 1 від 18.08.2008 року, відповідно до якого на суму вкладу банк нараховує проценти у розмірі 18 % річних..

Згідно з п.1.3 договору дата повернення вкладу –30.03.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. договору сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений в п. 8 цього договору.

23.04.2007 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 7 до договору № 51 від 25.01.2007 року, предметом якого є розміщення компанією у банку депозитного вкладу в сумі 80 000,00 грн. До договору був укладений додатковий договір № 1 від 18.08.2008 року, відповідно до якого на суму вкладу банк нараховує проценти у розмірі 18 % річних..

Згідно з п.1.3 договору дата повернення вкладу –24.04.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. договору сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений в п. 8 цього договору.

У зв'язку з закінченням строків депозитів та не повернення їх відповідачем позивачу в розмірі 170 000,00 грн. позивач звернувся до суду.

За невиконання зобов'язань відповідно до вищеназваних договорів позивач нарахував відповідачеві суму індексу інфляції у розмірі 1 230,00 грн., три проценти річних у сумі 596,72 грн. та збитки у сумі 17 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору № 51 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку від 25.01.2007 року при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.

Відповідно до п. 5.3. договору  № 51 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку від 25.01.2007 року позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 2 413,35 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 року порушено провадження у справі № 33/332, розгляд справи призначено на 30.06.2009 року.

У судовому засіданні 30.06.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2009 року.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача розмір депозитного вкладу в сумі 170 000,00 грн., проценти в розмірі 2 155,07 грн., індекс інфляції в розмірі 1 230,00 грн., три проценти річних в розмірі 596,72 грн., пеню в розмірі 2 413,35 грн. та збитки в розмірі 17 000,00 грн.

Представник позивача з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно та  грошові кошти відповідача в частині позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого факт неповернення суми депозиту та процентів не заперечував, вважав, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими тільки в частині стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги. Надав обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за договором банківського вкладу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.03.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 5 договору № 51 від 25.01.2007 року. Предметом договору є розміщення компанією у банку депозитного вкладу у розмірі 30 000,00 грн. До договору був укладений додатковий договір № 1 від 18.08.2008 року, відповідно до якого на суму вкладу банк нараховує проценти у розмірі 18 % річних.

29.03.2007 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 6 до договору № 51 від 25.01.2007 року, предметом якого є розміщення компанією у банку депозитного вкладу в сумі 60 000,00 грн. До договору був укладений додатковий договір № 1 від 18.08.2008 року, відповідно до якого на суму вкладу банк нараховує проценти у розмірі 18 % річних..

23.04.2007 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 7 до договору № 51 від 25.01.2007 року, предметом якого є розміщення компанією у банку депозитного вкладу в сумі 80 000,00 грн. До договору був укладений додатковий договір № 1 від 18.08.2008 року, відповідно до якого на суму вкладу банк нараховує проценти у розмірі 18 % річних..

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 1. 2. договору банківського вкладу № 5 від 01.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором та договором № 51 від 25.0.2007 року про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку.

Згідно з п.1.3 договору № 5 від 01.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року дата повернення вкладу –02.03.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. договору № 5 від 01.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений в п. 8 цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору № 5 від 01.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року після закінчення строку вкладу, визначеному у п. 1.3. цього договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в р. 8 цього договору.

Відповідно до п. 1. 2. договору банківського вкладу № 6 від 29.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором та договором № 51 від 25.0.2007 року про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку.

Згідно з п.1.3 договору № 6 від 29.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року дата повернення вкладу –30.03.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. договору № 6 від 29.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений в п. 8 цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору № 6 від 29.03.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року після закінчення строку вкладу, визначеному у п. 1.3. цього договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в р. 8 цього договору.

Відповідно до п. 1. 2. договору банківського вкладу № 7 від 23.04.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором та договором № 51 від 25.0.2007 року про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку.

Згідно з п.1.3 договору № 7 від 23.04.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року дата повернення вкладу –24.04.2009 року.

Відповідно до п. 4.5. договору № 7 від 23.04.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений в п. 8 цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору № 7 від 23.04.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року після закінчення строку вкладу, визначеному у п. 1.3. цього договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в р. 8 цього договору.

Представник позивача факт неповернення суми депозиту та несплачених процентів процентів не заперечував.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В матеріалах справи наявна довідка вих. № б/н від 05.05.2009 року за підписом Першого заступника Голови Правління КБ «УФГ»-ТОВ та головного бухгалтера КБ «УФГ»-ТОВ, відповідно до якої станом на 28.04.2009 року залишок коштів на рахунку № 2652730028901  склав 170 000,00 грн., на рахунку № 2658330028901 –2 155,07 грн.

Тобто, відповідно до вищеназваної довідки, сума заборгованості відповідача перед позивачем у частині несплачених процентів по вищеназваних вкладах становить 2 155,07 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозитів позивачу по депозитному договору № 5 від 01.03.2007 року, № 6 від 29.03.2007 року, № 7 від 23.04.2007 року до договору  № 51 від 25.0.2007 року закінчилися відповідно 02.03.2009 року, 30.03.2009 року, 24.04.2009 року, а банком сума депозитних вкладів не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в частині неповернених депозитних вкладів в сумі 170 000,00 грн., а також частині несплачених процентів по вищеназваних вкладах у сумі 2 155,07 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу та несплачених процентів  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3. договору № 51 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку від 25.01.2007 року при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.

Загальна сума пені становить 2 413,35 грн., є обґрунтованою  та підлягає стягненню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума індексу інфляції становить 1 230,00 грн., є обґрунтованою та підлягає  задоволенню.

Загальна сума трьох процентів річних становить 596,72 грн., є обґрунтованою та підлягає  задоволенню.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані невиконанням зобов'язання в розмірі 17 000,00 грн. посилаючись на те, що для захисту інтересів товариства в суді позивач змушений був укласти договір № 14 про ведення справи у суді від 14.05.2009 року підприємцем-фізичною особою Василегою В.М.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 ГК України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

Відповідно п. 2 договору № 14 про ведення справи у суді від 14.05.2009 року повірений (Василега В.М.) зобов'язується здійснювати представництво інтересів довірителя (позивача) в господарському суді м. Києва (при необхідності в апеляційних та касаційних господарських судах по судовій справі про стягнення грошових коштів з відповідача ТОВ «КБ «Українська фінансова група») на підставі відповідної довіреності, що видається довірителем. Така довіреність повинна передбачати повноваження повіреного, що є достатніми для виконання його обов'язків за цим договором.

В матеріалах справи також наявна довіреність, видана позивачем Василезі В.М. та платіжне доручення № 704, про сплату 17 000,00 грн. підприємцю Василезі В.М. за представництво та ведення справи у суді згідно договору від 14.05.2009 року, що підтверджує факт отримання послуг позивачем від підприємця-фізичної особи Василеги В.М.

Таким чином, між невиконанням відповідачем зобов'язань та понесеними позивачем збитками наявний причинний зв'язок.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення збитків, які завдані невиконанням зобов'язання в розмірі 17 000,00 грн.  

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Українська фінансова група»(01021, м. Київ, вул. М.Грушевського/Кріпосний Яр, 34/1, літера «А»; код ЄДРПОУ 26549574, МФО 380128) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Менеджмент сервіс»  (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд. 8, корп. 8, секція 1; п/р 26505056293 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32710384) основний борг в частині неповернених депозитних вкладів в сумі 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп., несплачені проценти по депозитних вкладах у сумі 2 155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн.  07 коп., індексу інфляції у сумі 1 230 (одна тисяча двісті тридцять) 00 коп., трьох процентів річних у сумі 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 72 коп., пені у сумі 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 35 коп., збитків у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати  по сплаті державного мита в сумі 1 934 (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. та 325 (триста двадцять п'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        Суддя                                                                                                       С.М.Мудрий

Дата підписання: дата підписання: 31.07.2009 року.