Рішення

від 03.09.2009 по справі 22/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/268

03.09.09

За позовом     Державного підприємства «Харківський бронетанковий ремонтний завод»

до                     Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»

про                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                        Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       Яценко М.В. (довіреність № 22 від 12.01.2009р.);   

від відповідача:   Рубан В.А. (довіреність № 15-У від 20.01.2009р.);

В судовому засіданні 03.09.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Харківський бронетанковий ремонтний завод»(надалі ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»(надалі ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка», відповідач) боргу в сумі 108 000 грн..

В ході розгляду справи подана заява про уточнення позовних вимог згідно з якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 108 000 грн. основного боргу, 11 106, 54 грн. пені, 60 415, 20 грн. інфляційних збитків, 9 560, 22 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 24/2006-У від 15.06.2006р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати отриманої продукції. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача в сумі 108 000 грн., з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку разом із нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку вироби по договору № 24/2006-У від 15.06.2006р. на підприємство не надходили, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 28 «товари»за червень 2006р., а також карткою рахунку 28 «товари»за червень 2006р. і оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками».

За твердженням відповідача не надходили на підприємство ні товаро-транспортна, ні податкова накладні, що підтверджується декларацією з ПДВ за червень 2006р., реєстром отриманих та виданих податкових накладних за червень 2006р. в яких не зафіксовані взаєморозрахунки з позивачем. Довіреність ЯМД № 400346 від 21.06.2006р. на отримання виробів із зразком підпису була видана Шамшуріну О.І., який ніяких виробів на підприємстві позивача не отримував і в накладній витрат № 98 від 21.06.2006р. за отримання виробів не розписувався, а в книзі обліку довіреностей за 2006р. немає номеру та дати документу (видаткової накладної), який би свідчив про використання такої довіреності.

У задоволенні позовних вимог відповідач просив позивачу відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2006р. між ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»та ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»укладено договір № 24/2006-У за умовами якого останнє зобов'язувалось поставити покупцю двигуни 5Д20Б-300 у кількості і цінам які вказані у додатку № 1 до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець (відповідач у справі) зобов'язувався прийняти і оплатити вироби.

Додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторони погодили найменування, номенклатурний номер, кількість одиниць виробів що постачаються за договором загальною вартістю 108 000 грн.. Товар що поставляється –двигуни 5Д20Б-300 в кількості 6 одиниць за ціною 15 000 грн. за одиницю без ПДВ.

На виконання договору згідно накладної витрат № 98 від 21.06.2006р. передано відповідачу товар (двигуни  5Д20Б-300 в кількості 6 одиниць)  загальною вартістю 108 000 грн., який відповідачем отримано на підставі довіреності серії ЯМД № 400346 від 21.06.2006р. про що прямо вказано у накладній, довіреність у належним чином засвідченій копії залучена до матеріалів справи.

          Видача довіреності на отримання матеріальних цінностей згідно якої отримано товари на загальну суму 108 000 грн. ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»не заперечується та підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2006р., витяг з якого у належним чином засвідченій копії міститься у матеріалах справи. Натомість, відповідач зазначає, що за вказаною довіреністю ніяких виробів підприємством не отримувалось що підтверджується відсутністю відповідного запису у журналі.

          Зазначене судом взято до уваги, однак вказані обставини не свідчать про відсутність підстав для розрахунку за відвантажені згідно такої довіреності товари, оскільки в даному випадку має місце неналежне оформлення бухгалтерських документів на виконання договору.

В силу положень ч. 2 п. 15 Інструкції  про порядок видачі, повернення і використання довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99 відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.  

Товари зазначені у накладній витрат  № 98 від 21.06.2006р. за твердженням відповідача підприємством не оприбутковувались, оскільки не отримувались уповноваженим представником підприємства.

Однак відповідно до п. 9 Інструкції  про порядок видачі, повернення і використання довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99 при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Оскільки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей відпускались на бланках суворої звітності, порядку відкликання довіреностей, згідно якого, особи яким вони видані позбавляються права отримувати відповідні цінності, товари, відповідачем після видачі довіреності серії ЯМД № 400346 від 21.06.2006р. не дотримано, відповідальність за неоприбуткування товарів одержаних за вказаною довіреністю покладається в даному випадку на ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка».

Згідно із п. 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше ніж три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

          Таким чином, посилання відповідача на відсутність у обліку підприємства факту отримання товарів за накладною витрат № 98 від 21.06.2006р. свідчить лише про неналежне ведення підприємством бухгалтерського обліку та в даному випадку неналежне оформлення первинних документів (проставлення на накладній підпису особи якою фактично отримуються товари, але яка не є особою на яку видано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та інше) не може бути підставою для несплати за фактично поставлений підприємству товар. Такі порушення та наполягання на вказаних обставинах при виникненні спору, лише надають можливість неоплачувати отримані товари.  

          Окрім того, в розумінні положень Закону України «Про податок на додану вартість»при отриманні податкової накладної для платника податку, яким сплачено в ціні придбаних товарів податок на додану вартість виникає право на податковий кредит, яке реалізується ним шляхом віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість вказаної у податковій накладній, а підтвердженням такого права є відповідна податкова накладна, реєстр (облік) яких ведеться підприємством. Представлені суду реєстри виданих та отриманих у червні 2006р. податкових накладних в яких відсутні відомості про отримання податкової накладної від ДП «Харківський бронетанковий ремонтний завод»у червні 2006р. жодним чином не спростовують факту поставки товару за накладною витрат № 98 від 21.06.2006р., а лише свідчать про те, що в даному періоді підприємство або ж неотримувало податкової накладної (з причини що отримало таку в іншому періоді) або ж не скористалось своїм правом у цьому періоді та не відобразило відповідну суму податку на додану вартість у складі податкового кредиту.

Позивачем, також, неодноразово направлялись на підприємство відповідача претензії про оплату поставленого товару або ж про його повернення, так у листі за вих. 08 від 05.01.2007р. позивач зазначав що відповідно до умов договору № 24/2006-У від 15.06.2006р. ДП «Харківський БТРЗ»виготовило та поставило ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»вироби, а саме двигуни 5Д20Б-300 в кількості 6 одиниць на загальну суму 108 000 грн. (накладна витрат № 98 від 21.06.2006р.) і листом ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»було повідомлено що вказана продукція не відповідає технічним умовам та буде повернена продавцю в найближчий термін.

Про отримання від відповідача листа, який згадується у листі за вих. 08 від 05.01.2007р. свідчить реєстр вхідної кореспонденції підприємства в якому зареєстровано надходження від підприємства Укрспецтехніка 19.07.2006р. за вихідним номером 313-У (реєстровий номер 463) листа із змістом «про повернення двигунів 5Д20Б-300 в кількості 6 штук по договору».  

У листі за вих. 08 від 05.01.2007р. позивач просив надати інформацію щодо повернення продукції та узгодити дату відвантаження, і в разі якщо ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»відмовиться від повернення продукції заявлено прохання оплатити її повну вартість. В подальшому у претензіях що надсилались на підприємство за вих. 455 від 11.04.2007р. (претензія № 1), за вих. 354 від 07.04.2009р. (претензія № 4) позивач зазначав що на підприємство було надіслано лист про узгодження дати повернення продукції, однак відповіді не надійшло у зв'язку з чим заявлялись вимоги або ж про повернення продукції або ж про її оплату.

Листа за вих. 08 від 05.01.2007р. відповідачем отримано 15.01.2007р., претензію за вих. вих. 455 від 11.04.2007р. отримано 23.04.2007р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, а претензію за вих. 354 від 07.04.2009р. представнику підприємства вручено під розписку 08.04.2009р. про що свідчить відповідна відмітка на копії документу. Зазначені документи у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи.

Жодних відповідей на листи позивача з моменту їх отримання ВАТ «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»не надавалось, про неотримання товару за накладною витрат № 98 від 21.06.2006р. та про невиконання з боку позивача зобов'язань за договором № 24/2006-У від 15.06.2006р. не заявлялось, і лише при вирішенні спору в судовому порядку відповідач зайняв відповідну позицію.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як те сторони погодили у п. 5.1 договору, взаєморозрахунки за вироби, які постачаються згідно договору здійснюються на умовах 100% передоплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи отримання відповідачем листа за вих. 08 від 05.01.2007р. в якому позивач просив оплатити повну вартість переданої продукції в разі відмови від її повернення 15.01.2007р., строк виконання зобовязання по оплаті для відповідача є таким що настав 22.01.2007р..

          Оплата отриманого за накладною витрат № 98 від 21.06.2006р. товару, відповідачем не здійснена, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 108 000 грн., у зв'язку з чим вимоги про стягнення заборгованості у вказаній сумі підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 11 106, 54 грн. обчисленої позивачем виходячи з суми прострочення виконання зобов'язання в розмірі 108 000 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату поставленого товару позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність в договорі № 24/2006-У від 15.06.2006р. не міститься, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача наданого з уточненнями позовних вимог з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 60 415, 20 грн. за період з 01.07.2006р. по 31.06.2009р. та три відсотки річних в сумі 9 560, 22 грн. розрахунок яких проведено за період з 21.06.2006р. по 03.06.2009р.. Зазначені розрахунки виконані невірно, у зв'язку з чим не можуть бути прийнятими судом.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 03.08.2009р. позивача зобов'язано письмово обґрунтувати здійснені розрахунки інфляційних збитків, 3% річних із зазначенням строку виконання зобовязання по оплаті поставленого товару за договором у відповідності з положеннями ст. 693, ч. 2 ст. 530 ЦК України з урахуванням отримання відповідачем вимоги про сплату боргу 15.01.2007р., вказати підстави вважати наявним прострочення в періоді з 21.06.2006р..

          Зазначені вимоги суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, розрахунки інфляційних збитків та 3% річних здійснені позивачем без врахування настання строку виконання зобовязання по оплаті, включаючи періоди в яких відповідачем не допускалось прострочення (в періоді до 23.01.2007р.), при розрахунку 3% річних за 2008р. не врахована кількість днів у році - 366, у зв'язку з чим вимоги про стягнення нарахованих сум інфляційних збитків та 3% річних суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.  

Враховуючи все вищенаведене заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 890, 82  грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в розмірі 1 255, 89 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Укрспецтехніка»(юрид. адреса: 01011, м. Київ, вул. Січневого повстання 11-А; адреса: 03022, м. Київ, вул. Трутенка 2, р/р 260013010326 в АБ «Таврика»м. Київ, МФО 300788, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення,  ідент. код 23724999) на користь Державного підприємства «Харківський бронетанковий ремонтний завод»(61139, м. Харків, вул. Котлова 222, р/р 26003136210011 в АКБ «Базис»МФО 351760, ідент. код 08099848) 108 000 грн. (сто вісім тисяч гривень) основного боргу, 1 255, 89 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят п'ять гривень 89 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Р.І. Самсін

                                                                                    дата підписання рішення 14.09.2009