Рішення

від 13.08.2009 по справі 2/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/181

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.08.09 р.                                                                                     Справа № 2/181                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненко Національної академії наук України м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства Дослідного виробництва Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненко Національної академії наук України                         м. Донецьк  

третя особа: Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” м. Київ в особі Калінінської філії АКБ “Національний кредит” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 32966,16 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       Нотченко А.В. – за довір.

від відповідача:   Сім онов М.А. – керівник  

від третьої особи: Самійленко Т.В. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Дослідного виробництва Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненко Національної академії наук України м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 32966,16грн. з яких 28589,75грн. – основна заборгованість, 2050,97грн. – індекс інфляції, 172,26грн. - 3 % річних та 2153,18грн. – пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 29.12.2005р., рахунки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 16.06.2009р. № 02-41/26879, де проти задоволення позову заперечує, оскільки підприємство користується послугами банку Калінінської філії АКБ “Національний кредит” м. Донецьк. На протязі жовтня місяця банк приймав платіжні доручення до виконання. Підприємство вважало, що всі розрахунки, у тому числі і оплата комунальних послуг, здійснені. Але 29.10.2008р. згідно розпорядження Центрального офісу АКБ “Національний кредит” всі кошти було повернено на поточний рахунок. Вважає, що позивач повинен сам звернутися до банку з вимогою про проведення оплат.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” м. Київ в особі Калінінської філії АКБ “Національний кредит” м. Донецьк.

Третя особа надала пояснення, де зазначає, що дійсно, спірні платіжні доручення було прийнято до виконання філією банку і здійснено списання, але розпорядженням АКБ “Національний кредит” було здійснено сторно документа, тобто вказані грошові кошти не надійшли на рахунок позивача.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

29.12.2005р. між Інститутом фізико-органічної хімії і вуглехімії Л.М. Литвиненко Національної академії наук України (Інститут) та Державним підприємством Дослідне виробництво ІнФОВ (ДВ) був укладений договір про відшкодування витрат Інституту на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.

За цим договором відповідач, згідно до Постанови бюро Президії НАН України від 22.03.205р. № 50, приймає в користування приміщення в лабораторному корпусі Інституту, що знаходиться за адресою: 83114, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 70, загальною площею 491,2м2.

Розділом 2 “обов'язки сторін” визначено, що Інститут зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням і утриманням Будинку і прибудинкової території і створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності; можливість ДВ користуватися комунальними послугами з оплатою за діючими розцінками і тарифами на основі показників вимірюючих приладів; інформувати ДВ про зміну витрат на утримання Будинку і тарифів на послуги; представлення рахунків на оплату витрат енне пізніше 31 числа поточного місяця. ДВ зобов'язується: відшкодувати витрати Інституту, передбачені в додатку № 2, пропорційно займаної ДП площі або за показниками лічильників; додержуватися вимог установлених правил користування Будинком і помешканням відповідно до договору; не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Інституту за комунальні послуги і відшкодування витрат на утримання Будинку; при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно до п. 4.1. договору ДВ сплачує інституту : відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території; відшкодування податку за спеціальне користування водою; інші витрати по розрахункам Інституту.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що договір діє з 29.12.2005р. до 29.12.2008р., терміном 3 роки.

Відповідно до п. 6.4. договору в разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну діючого Договору на протязі одного місяця по закінченню терміну його дії він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені діючим договором.

Сторонами доказів припинення або зміни договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим за висновками суду договір від 29.12.2005р. є продовженим.

За надані послуги з утримання нерухомого майна та надані комунальні послуги позивачем виставлялися рахунки від 12.02.2009р. на суму 7248,17грн., від 31.01.20909р. на суму 1405,97грн., від 28.02.2009р. на суму 1854,84грн., від 31.03.2009р. на суму 2464,71грн., від 31.10.2008р. на суму 1504,10грн., від 30.11.2008р. на суму 4929,64грн., від 30.12.2008р. на суму 7690,96грн., від 30.09.2008р. на суму 1493,36грн., а всього на загальну суму 28589,75грн.

Відповідач розмір витрат за спірний період визнав та проти отримання послуг на вказані суми не заперечив.  

Як вбачається з наданого відповідачем відзиву, останній заперечує проти позовних вимог, та зазначає, що ним своєчасно виконані зобов'язання відповідно до умов договору щодо оплати послуг. В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надані платіжні дорученням № 455 від 28.10.2008р. на суму 1493,36грн., № 460 від 28.01.2009р. на суму 7690,96грн., № 461 від 02.04.2009р. на суму 10508,98грн., № 462 від 17.04.2009р. на суму 2462,71грн., з відміткою Калінінської філії АКБ “Національний кредит” про прийняття до виконання.

Однак заперечення відповідача, щодо здійснення своєчасних розрахунків з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки згідно до матеріалів справи вище вказані платіжні документи були прийняті до виконання філією банку і здійснено списання, але розпорядженням АКБ “Національний кредит” від 28.10.2008р. було здійснено сторно документів, тобто вказані грошові кошти не надійшли на рахунок позивача. Крім того суд зазначає, що Калінінською філії АКБ “Національний кредит” з приводу виставлення платіжних доручень надані відповідачу повідомлення №№ 439, 450, 136, 474, 564, 591 про невиконання розрахункового документу в зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку та облікування платіжних доручень на позабалансовому рахунку № 9804.

Таким чином суд вважає, що оскільки грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача до теперішнього часу не надійшли, відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати комунальних послуг та послуг з утримання будинку, оскільки неврегульовані правовідносини відповідача з іншими контрагентами не повинні впливати на майнові інтереси позивача.

Такий висновок суду підтверджується й правовим обґрунтуванням, зокрема згідно пункту 7 ст. 193 ГК України не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.   

Згідно до ст. 203 ГК України господарське   зобов'язання,   всі  умови  якого  виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.      

Приписами ст. 194 ГК України визначено, що неналежне  виконання  зобов'язання   третьою   особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.

За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач як управнена сторона в зобов'язані не отримала перерахованих коштів відповідачем. У зв'язку з чим за вимогами вище наведених приписів законодавства, такі дії з боку відповідача не можуть бути розцінені як належне та повне виконання своїх грошових зобов'язань.   

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 615 ЦК України у  разі  порушення  зобов'язання  однією  стороною   друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, дослідивши у сукупності матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України  в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про відшкодування витрат Інституту на утримання нерухомого майна та надані комунальні послуги в сумі 28589,75грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином, а тому такими, що підлягають задоволенню.   

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 172,26грн. за період з 10.10.2008р. по 18.05.2009р. та індексу інфляції в розмірі 2050,97грн. за період з жовтня 2008р. по травень 2009р., що нараховані позивачем в відповідності до ст. 625 ЦК України, то суд виходить з наступного.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд зазначає, що приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини або в інших випадках.

За таких обставин перевіривши розрахунок 3% річних в розмірі 172,26грн. за період з 10.10.2008р. по 18.05.2009р. та індексу інфляції в розмірі 2050,97грн. за період з жовтня  2008р. по травень 2009р., суд знаходить їх арифметично вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.   

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2153,18грн. за період з 10.10.2008р. по 18.05.2009р. в розмірі 2153,18грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа,  яка   порушила  зобов'язання,  несе  відповідальність  за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа   є невинуватою,  якщо  вона  доведе,  що  вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.  Відсутність  своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

 Згідно з приписами ст.  218 Господарського кодексу України підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання. Учасник  господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито  усіх   залежних   від   нього   заходів   для   недопущення господарського  правопорушення.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).    

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає,  однією з головних умов застосування відповідальності за порушення зобов`язань, є вина особи, що порушила зобов`язання.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що неотримання позивачем грошових коштів за надані послуги трапилось не з вини відповідача, а з вини третьої особи - АКБ „Національний кредит”. Навпаки, відповідач здійснив все можливе для того, щоб його договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції були виконані належним чином.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального  кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем зобов'язань за договором, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими що підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні за згодою сторін та учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

           Позов Інституту фізико-органічної хімії в вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України м. Донецьк до Державного підприємства “Дослідне виробництво Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненко Національної академії наук України” м. Донецьк про стягнення 32966,16 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне виробництво Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненко Національної академії наук України (83114, м. Донецьк, вул.. Р. Люксембург, 70, р/р 26001301610909 в Калінінській філії АКБ “Національний кредит” м. Донецьк, МФО 335720, ЄДРПОУ 035334222) на користь Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім.. Л.М. Литвиненко Національної академії наук України (83114, м. Донецьк, вул.. Р. Люксембург, 70, р/р 35229001000655 в УДК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 05420735) суму боргу в розмірі 28589,75грн., індекс інфляції в розмірі 2050,97грн., 3% річних в розмірі 172,26грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 308,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 292,09грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 18.08.2009р.

Суддя