Ухвала

від 20.07.2015 по справі 740/2693/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/2693/15 Провадження № 22-ц/795/1448/2015 Головуючий у I інстанції -Кобилецький І. Ф. Доповідач - Губар В. С. Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Позігуна М.І.

при секретарі - Козлачковій Ю.В.

за участю - представників апелянта СТОВ „РідВ» ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „РідВ» на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути зі СТОВ „РідВ» на свою користь заборгованість за договором безвідсоткового займу від 01 квітня 2009 року в сумі 430 000 грн. та заборгованість за договором безвідсоткового займу від 01 квітня 2010 року в сумі 1 000 000 грн.

Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на грошові кошти СТОВ „РідВ» , що знаходяться на рахунках у банківських установах та на нерухоме майно - контору у с. Сальне, по вул. Жовтнева, 1, КЗС з навісом та коморою у с. Сальне, вул. Садова, 15, ангар у с. Сальне, по вул. Радянська, 3, комору у с. Сальне, по вул. Першотравнева, 2, столову у с. Сальне по вул. Першотравнева, 19.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від18 червня 2015 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на нерухоме майно, належне СТОВ „РідВ» , а саме - контору к с. Сальне по вул. Жовтнева, 1, КЗС з навісом та коморою у с. Сальне по вул. Садова, 15, ангар у с. Сальне, по вул. Радянська, 3, комору у с. Сальне по вул. Першотравнева, 2, столову у с. Сальне по вул. Першотравнева, 19.

В апеляційній скарзі СТОВ „РідВ» просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, не були з'ясовані ці причини і судом при розгляді заяви про забезпечення позову. Апелянт наголошує, що вимоги позивача носять безпідставний характер, спростовуються документами та доказами, що наявні в матеріалах справи. Наполягає на тому, що накладення арешту на майно призведе до порушення роботи товариства, оскільки це майно використовується в господарській діяльності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи із змісту ч.ч. 1 п. 1, 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та СТОВ „РідВ» у квітні 2009 р. та у квітні 2010 р. було укладено два договори про строкові безпроцентні позики на загальну суму 1 430 000 грн. Зазначені договори ніким не оспорювались і, в силу презумпції правомірності правочину, є чинними.

06 серпня 2014 року ОСОБА_2 помер, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини та отримано свідоцтво про право на спадщину, тобто у правовідносинах божника і кредитора відбулась заміна кредитора (а.с.7-9). Зазначені обставини в апеляційному суді представниками відповідача не спростовані.

Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу неповернення відповідачем грошових коштів на загальну суму 1 430 000 грн., висновок суду про доцільність забезпечення заявленого позову та накладення арешту на нерухоме майно повністю узгоджується з матеріалами справи, оскільки існує вірогідність відчуження цього майна відповідачем, що, в свою чергу, може утруднити в подальшому виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом не встановлено в оскаржуваній ухвалі жодних переваг стосовно вимог позивача і зміст оскаржуваної ухвали не дає жодних підстав для можливих висновків по суті спору на користь чи то сторони відповідача, чи то на користь сторони позивача.

Доводи апелянта про те, що накладення арешту на майно призведе до порушення роботи товариства є необгрунтованими припущеннями внаслідок невірного тлумаченні норм чинного законодавства. Накладення арешту на майно жодним чином не позбавляє СТОВ „РідВ» використовувати дане майно в своїй господарській діяльності, а лише робить неможливим його відчуження - продаж чи дарування на користь третіх осіб. Оскаржуване судове рішення не містить також жодних положень, які б можливо було розцінити як створення перешкод у використанні арештованого майна для здійснення господарської діяльності відповідача.

В апеляційному суді представники відповідача категорично заперечували існування боргу перед позивачкою, проте належних і допустимих доказів недійсності боргових угод, які б стали беззастережною підставою для скасування ухвали про забезпечення позову, апеляційному суду не надано.

Представниками апелянта в апеляційному суді у жодний спосіб не доведено, що вартість арештованого нерухомого майна є неспівмірною із вартістю позову.

Апеляційному суду не надано жодних документальних доказів, які безсумнівно б свідчили про те, що внаслідок проведення виконавчий дій на виконання ухвали суду про забезпечення цього позову виникли будь-які перешкоди СТОВ «Рід» у використанні арештованого майна для здійснення господарської діяльності.

На підставі положень ст.ст. викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що ухвала Ніжинського міськрайонного суду постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „РідВ» відхилити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: