Ухвала

від 01.06.2016 по справі 740/2693/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/2693/15 Провадження № 22-ц/795/949/2016 Суддя у I інстанції Кобилецький І.Ф. Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

01 червня 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Хромець Н.С.,

з участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» Ющенка Ю.В., Ковтун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» про стягнення заборгованості за договорами позики,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» про стягнення заборгованості за договорами позики задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" на користь ОСОБА_2 1 000 000 гривень в рахунок повернення боргу за договором (безвідсоткової) позики від 01 квітня 2010 року, 183 000 гривень суму інфляційних втрат, 26 629 гривень 56 коп. трьох відсотків річних за весь час прострочення, 2 433 гривні в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору.

В апеляційній скарзі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Рід" ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, зверталось увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції, всупереч приписам ст. 212, 213 ЦПК України, було надано невірну правову оцінку доказам, наданим відповідачем на підтвердження того факту, що грошові кошти в сумі 1000000 грн відповідно до договору від 01 квітня 2010 року СТОВ „Рід" було надано ОСОБА_6, а не ОСОБА_7, внаслідок чого було ухвалено незаконне рішення про стягнення на користь позивача грошових коштів. СТОВ „Рід" стверджувало, що позивачем не було надано розписки або інших доказів на підтвердження передання ОСОБА_7 в позику товариству грошових коштів.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити без зміни рішення суду першої інстанції у даній справі, посилаючись на те, що на підтвердження передання її покійним чоловіком відповідачеві коштів у вигляді безвідсоткової позики в сумі 1000000 грн, нею було представлено належні докази , у зв"язку з чим, встановивши факт неповернення вказаних коштів, суд правомірно стягнув їх на користь позивача. Докази, надані відповідачем на спростування доводів її позову, є недопустимими з точки зору процесуального закону, а відтак, ухвалене судом першої інстанції рішення повною мірою відповідає чинному законодавству.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що у червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою до СТОВ "Рід", в якій просить стягнути з відповідача на її користь 1 430 000 гривень боргу за договорами безвідсоткового займу від 01 квітня 2009 року та від 01 квітня 2010 року, посилаючись на те. що 1 квітня 2009 року та 1 квітня 2010 року між ОСОБА_7, її покійним чоловіком, та відповідачем були укладені договори позики, на підставі яких ОСОБА_7 передав, а СТОВ "Рід" отримало строкові безпроцентні позики на суму 430 000 гривень та 1 000 000 гривень, які мали були бути повернуті відповідачем відповідно не пізніше 1 квітня 2012 року, та 1 квітня 2015 року. Зважаючи на те. що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, вона, як єдиний спадкоємець ОСОБА_7 за законом, прийняла спадщину, а тому успадкувала права вимоги за договорами безвідсоткової позики, та звернулась до суду з позовами про примусове стягнення з відповідача коштів, оскільки в добровільному порядку відповідачем зобов"язання виконані не були.

Положеннями ч.1ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В матеріалах справи містяться копії договорів позики (безвідсоткової) та їх оригінали, надані на вимогу апеляційного суду, згідно з якими , між ОСОБА_7 та СТОВ "РІД" 01.04.2009 року, було укладено договір, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_7 передає відповідачу кошти на загальну суму 430 000 гривень протягом чотирьох календарних місяців, а відповідач зобов'язався їх повернути не пізніше 01.04.2012 року (а.с. 16).

Надходження зазначеної суми грошових коштів на рахунок товариства за період з 01.04.2009 року по 07.07.2009 року у даній справі підтверджено реєстром надання та повернення коштів, складеним відповідачем (а.с.134, том 1), даними руху коштів по рахунку СТОВ „Рід" (а.с. 224-276), проте, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за вказаним договором займу судом першої інстанції правомірно було відмовлено на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України, внаслідок застосування за заявою СТОВ „Рід" позовної давності, встановленої положеннями ст. 256, 258 ЦК України, оскільки позивач звернулась з вимогами до СТОВ „Рід" поза межами строку позовної давності.

В матеріалах справи також містяться оригінал та копія договору (безвідсоткової) позики, укладеного між ОСОБА_7 та СТОВ "РІД" від 01.04.2010 року, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_7 передає відповідачу кошти на загальну суму 1 000 000 гривень протягом 6 календарних місяців, в строк до до 01.10.2010 року, а відповідач зобов'язувався їх повернути не пізніше 01.04.2015 року (том 1, а.с. 17).

Оригінал вказаного договору було представлено позивачем на вимогу апеляційного суду, його приєднано до матеріалів справи і жодних доказів, на підтвердження оспорення вказаного договору за його безгрошовістю відповідачем представлено суду не було, як це передбачено положеннями ч.1 ст.1051 ЦК України. За приписами наведеної правової норми, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. При цьому закон передбачає, що, якщо договір позики має бути укладено у письмовій формі, рішення суду, не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

Судом першої інстанції було встановлено, що грошові кошти в сумі 1000000 грн протягом шести місяців, за графіком, прописаним у вказаному договорі позики, надійшли на рахунок СТОВ „Рід". Зазначені обставини у справі підтверджені безпосередньо відповідачем у реєстрі надання коштів безвідсоткової позики, підписаному керівником та головним бухгалтером підприємства (том 2, а.с.134, 135), випискою з рахунку СТОВ „Рід" № НОМЕР_1, наданою суду ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", з якої встановлено, що саме за період з 09 квітня 2010 року по 18.06.2010 року на рахунок відповідача відповідно до умов договору з ОСОБА_7 було перераховано обумовлену суму позики 1000000грн. (том 1, а.с.110-141).

Та обставина, що у виписках з рахунку підприємства про зарахування коштів безвідсоткової зворотно-фінансової допомоги на рахунок СТОВ „ Рід" містяться відомості про внесення коштів на підставі чеку, підписаного керівником підприємства ОСОБА_6, не свідчить про здійснення безпосередньо зазначеною фізичною особою зворотно-фінансової допомоги, оскільки за правилами оформлення банківських операцій, грошові кошти, які надійшли до каси підприємства від будь-якої особи, мають бути внесені на рахунок підприємства на підставі документів, що містять підпис його керівника та головного бухгалтера.

Посилання СТОВ „Рід" на те, що кошти зворотно-фінансової допомоги в зазначений період часу в сумі 1000000 грн були отримані не від ОСОБА_7, а від керівника підприємства ОСОБА_6 на підставі договору позики від 01 квітня 2010 року, укладеного між СТОВ „РІД" від імені якого договір було підписано головним бухгалтером Чуприною.І. та його керівником ОСОБА_6, судом першої інстанції обґрунтовано піддані критичній правовій оцінці, оскільки за змістом вказаний договір суперечить графіку фактичного надходження коштів в сумі 1000000 грн, які ОСОБА_7 було перераховано протягом 6 місяців. В даному ж договорі мова йде про надання коштів позики протягом 3-х місяців в наступних розмірах: квітень- 700000 грн, травень- 200000 грн, червень- 100000 грн., натомість до вказаного договору відповідачем було представлено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, про внесення ОСОБА_6 коштів зворотно-фінансової допомоги в сумах 220000грн, 80000 грн, 200000 грн, 200000грн, 100000 грн, 100000грн, 7500грн, 25000 грн ( том 1, а.с.107-109).

Всі вказані документи відповідачем було представлено суду в копіях, без належного посвідчення, з посиланням на те, що всі первинні бухгалтерські, податкові документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку, інша податкова, фінансова та статистична звітність були знищені внаслідок пожежі, яка мала місце 12 лютого 2015 року (том1 а.с.78-80, том 2, а.с. 103, 104), в тому числі: оригінал договору позики (безвідсоткової) від 01 квітня 2010 року, укладеного між СТОВ "Рід" та ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_6 надає позику товариству в розмірі 1 000 000 гривень; оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів, виданих ОСОБА_6 СТОВ "Рід" на підтвердження надходження зазначеної суми коштів до каси підприємства; оригінал договору позики ( безвідсоткової ) від 25 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на суму 1 000 000 гривень, оригінал розписки про отримання ОСОБА_9 від ОСОБА_6 зазначеної суми коштів.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що копії зазначених вище документів, наданих представниками відповідача, належним чином не посвідчені, не є належними та допустимими доказами, з огляду на те, що лише оригінали зазначених документів мали бути представленими ОСОБА_6 на підтвердження власних витрат, за умови, що ці витрати ним в дійсності було проведено.

Оскільки жодних належних доказів на підтвердження заперечень відповідача проти позову представлено суду не було , не було надано доказів на підтвердження проведення виплат ОСОБА_7 за договором безпроцентної позики від 01 квітня 2010 року, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі положень ст. 526, 625, 1046,1049 ЦК України ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотримання норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності його висновків.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: