Ухвала

від 01.02.2017 по справі 740/2693/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

1 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рід про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рід про стягнення боргу,

встановила:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 1 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рід на користь ОСОБА_4 1 млн. грн. в рахунок повернення боргу за договором позики від 1 квітня 2010 року, 183 000 грн суму інфляційних втрат, 26 629 грн 56 коп. 3% річних за весь час прострочення, 2 433 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору, в решті позову залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рід відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У січні 2017 року до Верховного Суду України звернулось із заявою сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Рід про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року з підстави передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1046 - 1047 Цивілького кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначеної підстави заявником надано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року, в якій, на його думку, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, встановивши, що між ОСОБА_5 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Рід 1 квітня 2010 року було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 передав сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Рід кошти в сумі 1 млн грн. і зазначені кошти надійшли на рахунок товариства, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкоємицею першої черги за законом, яка прийняла спадщину, підлягають задоволенню відповідно до положень статей 526, 625, 1046, 1049 ЦК України.

Разом з тим, у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року, суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором позики з огляду на відсутність доказів передачі коштів за договором позики.

Отже, в судовому рішенні, наданому заявником для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, встановлені різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин вважати заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рід обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рід про стягнення боргу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко