Рішення

від 03.09.2009 по справі 16/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

03.09.2009                                                                                                    Справа  № 16/78

за позовом                    відкритого акціонерного товариства  „Будівельний комплекс”,                м. Ужгород

до відповідача          спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фем-інвест”, м. Ужгород

про                                стягнення суми 15299,91 грн.

                                                                                            Суддя О.В. Васьковський

                                                           Представники:

від позивача –Олійник Є.П. (дов. №165 від 17.06.09),  Талапі Я.В. (дов. №24 від 01.06.09)

від відповідача – Січка В.В. –адвокат (дов. від 29.06.09)

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство  „Будівельний комплекс”, м. Ужгород (далі –позивач) звернулося з позовом до спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фем-інвест”, м. Ужгород (далі –відповідач)  з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог про стягнення суми 15299,91 грн., у т.ч. 13362,57 грн. збитків у розмірі сплаченого позивачем земельного податку за земельну ділянку під належними відповідачу об'єктами нерухомого майна; 299,37 грн. штрафних санкцій у розмірі 3% річних та 1630,97 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач з 13.10.07 по теперішній час фактично використовує земельну ділянку площею 8992 м2 по вул. Гранітній, 14 м. Ужгорода, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, передані відповідачу відповідно до договору купівлі-продажу від 23.01.07, проте не оформив земельну документацію на цю ділянку та відповідно не сплачував земельний податок. Позивач вказує, що він з 13.10.07 змушений був сплачувати земельний податок за вказану земельну ділянку, оскільки підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Позивач вважає, що невиконання відповідачем обов'язку передбаченого ст. 125 Земельного кодексу України щодо оформлення землевпорядної документації та сплати земельного податку, спричинило йому збитки у розмірі надмірно сплаченого земельного податку за вказаний період.

Відповідач позовні вимоги заперечує, вважає їх незаконними та неправомірними та у письмовому відзиві на позовну заяву наводить свої доводи у спростування позовних вимог, зокрема, посилається на ст.ст. 2, 5 Закону України „Про плату на землю”, ст. 120 Земельного кодексу України. Відповідач вказує, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки та землекористувач, зокрема, орендар. Підприємство або фізична особа –власник приміщення може бути платником земельного податку тільки у випадку, якщо воно має право на земельну ділянку, на якому розташовано майно, засвідчене державним актом.  Відповідач вказує, що всі докази надані ним підтверджують факт зміни власника нерухомого майна, проте зміна власника (користувача) земельною ділянкою не відбулося.

У судових засіданнях 18.08.09, 26.08.09, 28.08.09, 03.09.09 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України  та підписано 11.09.09.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір купівлі-продажу від 23.01.07 (далі –договір), згідно умов якого позивач передав у власність відповідачу, а відповідач прийняв нерухоме майно: будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 14 (п. 1.1. договору). Згідно план-схеми до договору, яка є його невід'ємною частиною, площа земельної ділянки становить 8992 м2.

Відповідно до п. 4.1. договору передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в день повного розрахунку за проданий об'єкт. У п. 4.2 договору визначено, що передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до п.2.1. договору вартість відчужуваного об'єкта становить 125000,00 грн. Відповідачем оплату згідно договору проведено у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №198 від 18.05.07 на суму 25000,00 грн.; №766 від 10.08.07 на суму 20000,00 грн.; №803 від 20.09.07 на суму 30000,00 грн.; №826 від 12.10.07 на суму 50000,00 грн.

Як вбачається з наведеного повна оплата здійснена відповідачем 12.10.07.

13.10.07 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу.

Позивач стверджує, що відповідач з 13.10.07 по теперішній час фактично використовує земельну ділянку площею 8992 м2 по вул. Гранітній, 14 м. Ужгорода, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, передані відповідачу відповідно до договору, проте не оформив земельну документацію на цю ділянку та відповідно не сплачував земельний податок, у зв'язку з чим він змушений був сплачувати земельний податок за вказану земельну ділянку, хоча нею не користується.

Позивач вважає, що невиконання відповідачем обов'язку передбаченого ст. 125 Земельного кодексу України щодо оформлення землевпорядної документації та сплати земельного податку, спричинило йому збитки у розмірі надмірно сплаченого земельного податку, а саме у розмірі 13362,57 грн.

                    Також, позивач керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 299,37 грн. штрафних санкцій у розмірі 3% річних та 1630,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідач з такими вимогами та доводами позивача не погоджується та вказує, що між ним та позивачем відбувся факт зміни власника нерухомого майна, проте зміна власника (користувача) земельною ділянкою не відбулося. Відповідач стверджує, що він права володіння (користування) на земельну ділянку не має. У спростування позовних вимог, відповідач посилається на ст.ст. 2, 5 Закону України „Про плату на землю”, ст. 120 Земельного кодексу України.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи доказ, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку,  визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції,  сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом  виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні  ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 5 Закону України „Про плату за землю” визначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.  

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів земельна ділянка площею       8992 м2 по вул. Гранітній, 14 м. Ужгорода, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, передані відповідачу відповідно до договору, належала позивачу на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗК №001246 від 29.12.01, виданий позивачу Ужгородською міською радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок,  будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони розміщені, та частиною  ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таке саме положення містить ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України.

Отже, при відчуженні нерухомого майна по вул. Гранітній, 14 у м. Ужгороді право користування частиною ділянки під цими будівлями перейшло до відповідача.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про плату за землю” власники землі та  землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права  користування  земельною ділянкою.

У  ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, відповідач зобов'язаний був провести державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку.

Відповідач стверджує про наявність обов'язку у позивача звернутися до органу місцевого самоврядування з заявою про перехід права постійного користування частиною земельної ділянки.

Стаття 144 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Проте, у спірній ситуації має місце перехід права власності користування земельною ділянкою, що регулюється вказаними вище нормами.

У ході розгляду справи відповідачем надано суду витяг з рішення Ужгородської міської ради IV сесії V скликання від 17.10.08 №866, згідно п. 2.9. якого відповідачу надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 3,0401 га під виробничими будівлями та спорудами для їх обслуговування по вул. Гранітній, 14 (на умовах оренди). Також, відповідачем надано суду наступні договори: договір про надання послуг №01-Г від 12.09.08, а саме на проведення топографо-геодезичних і картографічних вишукувань, виготовлення кадастрової справи, надання консультацій.; договір про надання послуг №041108-01 ПВ від 04.11.08, а саме на проведення землевпорядних робіт з виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду.

Проте, встановлено, що відповідач не провів державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою по вул. Гранітній, 14 у м. Ужгороді та не оформив необхідну документацію.

У ст. 13 Закону України „Про плату за землю” підставою для нарахування  земельного  податку  є дані  державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Однак, відсутність даних у державному земельному кадастрі про відповідача як постійного користувача земельною ділянкою, не звільняє його від сплати земельного податку, оскільки така відсутність даних зумовлена бездіяльністю відповідача по оформлені необхідної документації та проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою. Відповідач фактично користується земельною ділянкою, а тому зобов'язаний сплачувати земельний податок.  Чинне законодавство не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документівв, які б підтверджували право користування.

Позивач вказує, що ним за період з листопада 2007 року по травень 2009 року сплачено земельного податку на суму 13362,57 грн., про що подав розрахунок. У підтвердження сплати земельного податку позивач подав податкові розрахунки земельного податку за вказаний період та платіжні доручення якими у безготівковому порядку перераховувалися суми податку.

          Стаття 224 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які  управнена  сторона  одержала  б у  разі належного виконання  зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 13362,57 грн. збитків у розмірі сплаченого позивачем земельного податку за земельну ділянку під належними відповідачу об'єктами нерухомого майна, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 299,37 грн. штрафних санкцій у розмірі 3% річних та 1630,97 грн. інфляційних втрат, то суд у задоволенні цих вимог відмовляю позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма, беручи до уваги таку умову як прострочення виконання грошового зобов'язання, не застосовується до зобов'язань підставою виникнення яких є завданні збитки. Сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми не входять до складу та розміру відшкодування збитків встановлений у ст.225 Господарського кодексу України.

Таким чином,  у позивача відсутнє  право вимагати від  відповідача сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 133,62 грн. державного мита та 103,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

                    Стягнути з спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Фем-інвест” (Закарпатська область, м. Ужгород,                   вул. Гранітна, 14, код 31682629) на користь відкритого акціонерного товариства  „Будівельний комплекс” (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1,                код 22098330):

-   суму  13362,57 грн. збитків у розмірі сплаченого позивачем земельного податку за земельну ділянку;

- суму 133,62 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та                 суму 103,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                  О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.09.09.