Рішення

від 27.08.2009 по справі 22/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/340

27.08.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД»

до                   Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд»

про                 стягнення боргу, моральної шкоди та зобовязання вчинити дії

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                     Дегтярьова О.П. (довіреність від 02.04.2009р.);

від відповідача:          не з'явились;  

В судовому засіданні 27.08.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінекс ЛТД»(надалі ТОВ «Домінекс ЛТД», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд»(надалі відповідач) суми заборгованості за договором поставки та автоматизації приточного обладнання № МК2007-17-01-1 від 17 січня 2007р. в розмірі 29 605, 50 грн., суми моральної шкоди в розмірі 500 грн., а також в межах заявленого позову позивач просив зобов'язати відповідача підписати акти виконаних робіт № 1 від 30.03.2007р. на суму 150 000 грн., акти виконаних робіт № ОУ-0000002 від 30.11.2007р. на суму 135 000 грн., акти виконаних робіт № ОУ-0000003 від 31.12.2008р. на суму 29 605, 50 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов'язань по договору поставки та автоматизації приточного обладнання № МК2007-17-01-1 від 17 січня 2007р., зокрема несплатою наданих послуг згідно акту виконаних робіт від 31.12.2008р. заборгованість за яким складає 29 605, 50 грн..

У позовній заяві позивач стверджує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про оплату, приїжджав до відповідача в офіс та хотів поспілкуватись щодо сплати заборгованості, але останній навіть не дозволив позивачу зайти на його територію, а на даний час відповідач заперечує факт отримання переданих в листопаді 2007р. актів виконаних робіт, які мав підписати та повернути другі примірники, і навіть ухиляється від зустрічі для розмови стверджуючи що позивач не надавав ніякого обладнання та не виконував роботи.

Відповідач відзив на позов не надав в судове засідання представник  не з'явився, судом отримано заяву про перенесення слухання у справі через неможливість директора прийняти участь в судовому засіданні у зв'язку з виїздом за межі Києва. Заява відповідача судом визнана необґрунтованою, причини неявки до суду –неповажними. Відповідачем у справі являється підприємство (Ремонтно-будівельна асоціація «Київрембуд»), а не його директор, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Заяву відповідача про припинення провадження у справі судом розглянуто та у її задоволенні відмовлено через наступне.

З посиланням на вирішення судом справи 8/63 за позовом РБА «Київрембуд»про порушення ТОВ «Домінекс ЛТД»умов договору № МК2007-17-01-1 від 17 січня 2007р. щодо постачання, монтажу, наладки і введення в експлуатацію обладнання системи приточної вентиляції навчального корпусу Державної академії статистики, обліку та аудиту по вул. Підгірна 1 в м. Києві та передачі замовнику виконаних робіт і обладнання за актом приймання-передачі робіт та всієї необхідної для експлуатації і техобслуговування обладнання документації, відповідач стверджує про наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачають припинення провадження у справі в разі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тоді як спір у справі 8/63 не є аналогічним спору, що підлягає вирішенню у даній справі, оскільки предметом спору в даному випадку є стягнення  з Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд»заборгованості за договором та зобовязання останню підписати акти виконаних робіт, натомість вказаних питань під час розгляду справи 8/63 не вирішувалось. Предмет спору у справі 8/63 є стягнення передплати та штрафних санкцій з ТОВ «Домінекс ЛТД»і не є спором про той же предмет що у даній справі. Підстави заявлених вимог про стягнення передплати є зовсім іншими аніж підстави заявлених вимог ТОВ «Домінекс ЛТД»у даній справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2007р. між ТОВ «Домінекс ЛТД»та Ремонтно-будівельною асоціацією «Київрембуд»укладено договір № МК2007-17-01-1 у відповідності з яким за дорученням замовника, виконавець (позивач у справі) поставляє обладнання по системі приточної вентиляції і виконує комплекс робіт: монтаж, пуско-наладку, введення в експлуатацію систем вентиляції в Навчальному корпусі Академії статистики обліку та аудиту, що знаходиться за адресою: вул. Підгірна 1, у м. Києві, а замовник в свою чергу приймає та оплачує роботи та обладнання.

Додатком № 1 до договору є перелік поставляємого обладнання по приточній вентиляції, що підлягає монтуванню в якому зазначено найменування, марку обладнання визначено його вартість, що відповідає п. 1.2, 2.1 договору.

Згідно з п. 3.1, 3.2, 3.3 роботи за договором виконуються етапами згідно графіку виконання монтажних робіт і поставки обладнання, який затверджується обома сторонами; у випадку неможливості для виконавця почати роботи з причини відсутності будівельної готовності об'єкту або форс-мажорних обставин, сторонами підписується відповідний акт про перенесення строку початку та закінчення робіт; датою приймання-передачі виконаних робіт і введення обладнання в експлуатацію вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Доказів погодження між сторонами графіку виконання робіт по договору № МК2007-17-01-1 від 17.01.2007р. матеріали справи не містять про наявність таких суду не повідомлено. На підтвердження поставки обладнання та виконання робіт за договором позивачем представлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 30.03.2007р. на суму 150 000 грн., № ОУ-0000002 від 30.11.2008р. на суму 135 000 грн., № ОУ-0000003 від 31.12.2008р. на суму 29 605, 50 грн., які складені, підписані та скріплені печаткою позивача.

За умовами договору (п. 4.2) оплата вартості робіт і обладнання за договором проводиться в три етапи:

- перший етап: замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору в якості передплати перераховує на розрахунковий рахунок вартість обладнання в розмірі 235 954, 13 грн. (п. 4.2.1);

- другий етап: замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця кінцеву вартість робіт та обладнання, що складає 62 921, 10 грн. (п. 4.2.2);

- третій етап: замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт перераховує на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 15 730, 27 грн. (п. 4.2.3).

          Відповідно до представленої суду довідки з банку за вих. 06/10-2162 від 17.07.2009р. в періоді з 18.01.2007р. по 23.11.2007р. з призначенням платежу «попередня оплата за рем. роб. по дог. Підг 1 зг дог №МК2007-17-01-1 від 17.01.2007р.»від відповідача на розрахунковий рахунок позивачем отримано 285 000 грн..

          Так, до стягнення позивачем заявлено суму заборгованості за актом № ОУ-0000003 від 31.12.2008р., який відповідачем неоплачений.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як про те зазначено вище, згідно з п. 4.2.3 договору замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт перераховує на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 15 730, 27 грн., в свою чергу строк виконання оплати за другим етапом (п. 4.2.2) в сумі 62 921, 10 грн. сторонами не  погоджувався.

Представлені до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 30.03.2007р. на суму 150 000 грн., № ОУ-0000002 від 30.11.2008р. на суму 135 000 грн., № ОУ-0000003 від 31.12.2008р. на суму 29 605, 50 грн. відповідачем не підписані, а на вимоги суду позивачем представлені докази направлення таких актів відповідачу 16.07.2009р. (поштовий чек № 6769 від 16.07.2009р., опис-вкладення до рекомендованого відправлення, супровідний лист за вих. 01 від 14.07.2009р.).

Суду не представлено належних доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем виконаних робіт за договором про які позивачем складено акти від 30.03.2007р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., а направлення актів виконаних робіт після подання позовної заяви до суду 16.07.2009р. (позов подано 18.06.2009р.) жодним чином не свідчить про наявність підстав вважати порушеними права позивача, оскільки строк виконання зобов'язань по оплаті робіт, в разі їх виконання та прийняття, станом на дату звернення з позовом до суду не настав.

В даному випадку мають бути враховані межі позовних вимог, які обмежені порушенням прав позивача саме на дату звернення з позовом до суду.

Суму заборгованості відповідача за договором №МК2007-17-01-1 від 17.01.2007р. в розмірі 29 605, 50 грн. позивач обґрунтовує неповною оплатою виконаних робіт згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 30.03.2007р. на суму 150 000 грн., № ОУ-0000002 від 30.11.2008р. на суму 135 000 грн., № ОУ-0000003 від 31.12.2008р. на суму 29 605, 50 грн..

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. у справі 8/63, що розглядалась за позовом Ремонтно-будівельної асоціації «Київрембуд»було стягнуто з ТОВ «Домінекс ЛТД»суму передплати в розмірі 285 000 грн. у зв'язку з невиконанням останнім робіт за договором №МК2007-17-01-1 від 17.01.2007р..

В силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням суду у справі 8/63, яке набрало законної сили і ТОВ «Домінекс ЛТД»не оскаржувалось, встановлено, що ТОВ «Домінекс ЛТД»в порушення взятих на себе зобов'язань по спірному договору (договір №МК2007-17-01-1 від 17.01.2007р.), зокрема пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.4 не здійснено постачання, монтаж, наладку і введення в експлуатацію обладнання системи приточної вентиляції навчального корпусу Державної академії статистики, обліку та аудиту по вул. Підгірна 1 в м. Києві та не передано замовнику виконані роботи і обладнання за актом приймання-передачі робіт та всю необхідну для експлуатації та техобслуговування обладнання документацію.

Зазначені факти спростовують доводи позивача у даній справі щодо наявності обов'язку у відповідача по оплаті виконаних робіт, оскільки в судовому порядку встановлено факт невиконання договору саме з боку ТОВ «Домінекс ЛТД».

Заявлені вимоги про зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт № 1 від 30.03.2007р. на суму 150 000 грн., акти виконаних робіт № ОУ-0000002 від 30.11.2007р. на суму 135 000 грн., акти виконаних робіт № ОУ-0000003 від 31.12.2008р. на суму 29 605, 50 грн..  задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання сторін за договором сторони визначили у розділі 5, згідно з п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.4, 5.1.5 якого замовник зобов'язаний в повному обсязі і у строк провести оплату вартості робіт і обладнання за договором; забезпечити необхідні умови для збереження обладнання та інших матеріалів виконавця під час виконання робіт за договором; письмово повідомляти виконавця про виявлення дефектів, а також інших недоліків обладнання, матеріалів і результатів робіт; забезпечити сервісне обслуговування обладнання не менше 1-2 рази в рік, в залежності від умов експлуатації, спеціалізованим сервісним центром згідно інструкції користувача. У зв'язку з чим, виходячи з наведених положень договору, вимога позивача про зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт не ґрунтується на умовах укладеного договору, таких зобов'язань для відповідача за договором не виникало.  

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів виконаних робіт. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які відносяться до підстав позову.  Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною виконання, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати чи надати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ по справі № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ по справі № 6/517 від 03.10.2007 року та постановами ВСУ від 16.09.2008 року по справі № 6/554-35/357 та від 30.09.2008 року по справі № 42/388).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлені вимоги про зобов'язання підписати акти виконаних робіт не підлягають задоволенню, оскільки стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів.

Позивачем не надано суду доказів того, що договором або законом встановлено такий спосіб захисту інтересів позивача, як обов'язок підписання актів виконаних робіт. Вимога про підписання актів виконаних робіт спрямована на встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".  

Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 500 грн. моральної шкоди, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода визначається, у тому числі, і як припинення ділової репутації юридичної особи. Критерії для визначення моральної шкоди, що підлягає до стягнення, визначено в ч. 3 зазначеної статті, а саме: характер правопорушення, ступеня вини особи, з врахуванням вимог розумності та справедливості. Саме приниженням ділової репутації позивача в наслідок дій відповідача позивач аргументує позовні вимоги та визначає розмір її відшкодування.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатись залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

          Вимоги про стягнення моральної шкоди позивач жодним чином не обґрунтовує, підстав заявлення таких вимог у позовній заяві не наводить, натомість зобов'язання сторін виникли, у зв'язку з існуванням договірних відносин.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29.02.96р. N 02-5/95 дія статті Цивільного кодексу України про відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі, не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). В таких випадках, відповідальність особи, винної у невиконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500 грн. моральної шкоди визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими, підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 07.09.2009