Рішення

від 17.08.2009 по справі 21/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  21/66

17.08.09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Хартеп»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД»

Простягнення  1666500,00 грн.

суддя Шевченко Е. О.

Представники:

Від позивачаКрасюк В.Ю.- представник (дов. від 10.07.2009)

Від відповідачів не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1666500,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов, укладеного між позивачем та відповідачем, договору про надання послуг, відповідач не виконав взяті по договору зобов'язання, що надає право позивачу вимагати повернення коштів, які сплачені позивачем та сплати 10% штрафу. Вимога позивача повернути кошти у розмірі 1515000,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 151 500,00 грн., залишена відповідачем без відповіді та виконання. За таких обставин, позивач просить стягнути вказані суми в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

 Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хартеп», як замовником (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД», як виконавцем (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг № 1092 (далі - Договір), відповідно до умов якого предметом цього договору є надання відповідачем послуг на умовах вказаних в договорі, спрямованих на організацію робіт щодо придбання та юридичне оформлення позивачем цілісного майнового комплексу, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5 розташованого на території військового шпиталю № 9. (п. 1.1 Договору)

Відповідно до п. 5.2, п. 5.3 Договору  за вчинення дій які призведуть до придбання  зазначеного у п. 1.1 Договору комплексу, відповідачу виплачується грошові кошти в розмірі 7575000,00 грн.

Розрахунок з відповідачем проводиться наступним чином:

Позивач на протязі 5 банківських днів з моменту підписання цього договору; перераховує на рахунок відповідача 1515000,00 грн..

Позивач на протязі 5 банківських днів з моменту об'яви позивача переможцем конкурсу з продажу комплексу, перераховує на рахунок відповідача 757500,00 грн.

Суму у розмірі 5302500,00 грн. позивач перераховує на рахунок відповідача на протязі 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання –передачі наступних документів: свідоцтва на право власності на цілісний майнових комплексів; на ім'я позивача державного акту на право власності на земельну ділянку, яка входить до складу комплексу; на ім'я позивача свідоцтва на право власності на нерухоме майно яке входить до складу комплексу; акту приймання –передачі позивачу іншого майна, що входить до складу комплексу.

Позивач на виконання умов договору платіжним дорученням від 04.01.2008 № 2 перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 1515000,00 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору, сторони погодили, що під придбанням комплексу розуміється –отримання позивачем наступних документів: свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс; на ім'я позивача державного акту на право власності на  земельну ділянку з цільовим призначенням «будівництво багатоцільового житлово –офісного комплексу з комплексом торгівельно –готельного господарства з дитячими та розважальними установами»; на ім'я позивача свідоцтва на право власності на нерухоме майно яке входить до складу комплексу; акту приймання –передачі позивачу іншого майна, що входить до складу комплексу.

В пункті 1.3  Договору сторони погодили терміни придбання комплексу –110 календарних днів з моменту подачі позивачем в Міністерство оборони (Державний департамент надлишкового майна та земель Міністерства оборони) заявки на придбання комплексу у т.ч.: 1-й етап- ухвалення рішення про відчуження комплексу (наказ, лист) Міністра оборони про дозвіл відчуження комплексу шляхом проведення конкурсу і публікація в засобах масової інформації публікації про проведення конкурсу з продажу комплексу;  термін виконання –45 календарних днів з моменту подачі заявки. 2-й етап- проведення конкурсу з продажу комплексу і публікація його результатів, оформлення і отримання на ім'я позивача свідоцтва на право власності та державного акту на право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору судом, відповідач зобов'язання по договору не виконав. Відповідач доказів, що підтверджують виконання ним умов договору  до суду не надав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.3.2 Договору при перевищенні будь –яких термінів (етапів), обумовлених в п. 1.3 цього договору, більш ніж на 20 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку припинити дію цього договору. При цьому вимагати повернення всіх грошових коштів сплачених позивачем відповідачу, а також вимагати сплати штрафу (неустойку)у розмірі 10% від суми грошових коштів сплачених позивачем відповідачу.

На виконання умов договору позивач листом від 19.05.2009 № 19/5 повідомив позивача про дострокове розірвання договору та вимагав повернути кошти отримані відповідачем по договору на загальну суму 1515000,00 грн. та сплати штраф у розмірі 151500,00 грн. Вказаний лист був направлений відповідачу 20.05.2009 та залишений останнім без відповіді та виконання.

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору, передбачено право позивача на односторонню відмову від договору, то судом встановлено, що Договір від 27.05.2007, станом на момент вирішення спору судом, є розірваним.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави, відповідно до ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Положеннями ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи, що підстави набуття відповідачем отриманої від позивача за Договором від 27.12.2007 суми у розмірі 1515000,00 грн. відпали у зв'язку з  розірванням договору від 27.12.2007, у відповідача, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства України, виникло зобов'язання повернути позивачу суму отриманих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу (лист № 19/5 від 19.05.2009) про повернення позивачу сплачених за Договором коштів в розмірі 1515000,00 грн.. Зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Оскільки відповідач, доказів на повернення позивачу коштів у розмірі 1515000,00 грн. до суду не надав, то позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від 1515000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу  України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  (ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.3.2. Договору встановлено, що при перевищенні будь –яких термінів, обумовлених в п. 1.3 договору, позивач має право вимагати сплати штрафу (неустойки) у розмірі 10% від суми грошових коштів сплачених позивачем відповідачу.

Згідно з п. 7.4 Договору, за не укладення договору купівлі –продажу комплексу, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми отриманих грошових коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді штрафу передбачена договором, вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 151500,00 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

Також, на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові  кошти, нерухоме та рухоме майно, цінні папери, інше майно відповідача, а також шляхом заборони відповідачу вчиняти будь –які дії щодо відчуження будь –яким способом належних йому корпоративних прав (їх частки) в будь –яких інших юридичних особах.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, може привести до неможливості виконання рішення по справі, оскільки на момент набрання законної сили рішенням по справі, у Відповідача будуть відсутні кошти та інше майно, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може завадити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд приходить до висновку, що клопотання позивача є обґрунтованим, оскільки  доведена ймовірність, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості, оскільки у відповідача можуть зникнути чи зменшитись кошти на рахунках.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 66,67 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД»(03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, код ЄДРПОУ 23508853 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартеп»(61024 м. Харків, вул. Гуданова, 9/11, код ЄДРПОУ 30986502) 1 666 500 (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 16665 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харетп» 61024 м. Харків, вул. Гуданова, 9/11, код ЄДРПОУ 30986502) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

4. Накласти арешт на грошові суми Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс» »(03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, код ЄДРПОУ 23508853) на всі рахунки у банківських установах, виявлених під час виконання даного рішення у межах суми в розмірі 1 666 500 (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

5. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені ГПК України.

Суддя                                                                                                Е.О. Шевченко         

Дата підписання   31.08.2009