Рішення

від 25.08.2009 по справі 15/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.09                                                                                 Справа № 15/234

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Алчевське автотранспортне підприємство 10967», м. Алчевськ Луганської області

до комунального підприємства «Алчевське управління механізації»,

м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 51 611 грн. 13 коп.

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору:  позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 32 922 грн. 83 коп., пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення на загальну суму 17 937 грн. 79 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 750 грн. 51 коп., всього на загальну суму 51 611 грн. 13 коп. за договором перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів № 25 від 15.04.08.

Представник позивача в минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В даному судовому засіданні позивач не скористався правом на участь свого представника. Після судового засідання до суду надійшла телеграма від позивача в якій вказується на те, що явка неможлива з причини хвороби представника.

При цьому, зміст телеграми носить інформативний характер.

Клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості явки представника не заявлено.

Крім того, хвороба одного представника юридичної особи в день судового засідання не позбавляє права юридичну особу направити до суду іншого представника чи прибути керівнику. Також, юридична особа мала змогу як при подачі позову, так і після направити суду необхідні на її погляд документи.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Жодна з ухвал суду не поверталася підприємством поштового зв'язку через невручення її адресату (відповідачу).

Разом з тим, в минулому судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, за яким відповідачем визнано позов в частині основного боргу у сумі 27 000 грн., яку він зобов'язався погасити.

Щодо решти позовних вимог відповідач заперечив з підстав недоведеності позивачем вручення рахунків на оплату, з чим договір пов'язує настання строку виконання грошового зобов'язання, а також зазначивши про неправильний розрахунок позивачем пені, який зроблено виходячи з розміру у 0,2% від суми боргу без урахування норм чинного законодавства, якими обмежено максимальний розмір пені, що може бути стягнутий виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як замовником, укладено договір перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 15.04.08 №25.

На виконання договору складено акти наданих послуг: №134 від 31.08.2008р. на суму 21 038 грн. 15 коп.; №155 від 30.09.2008 р. на суму 19 536 грн. 23 коп.; №173 від 31.10.2008 р. на суму 6 221 грн. 39 коп. Загальна сума за актами становить 46 795 грн. 77 коп.

Відповідно до п. 3.5 договору оплата має здійснюватися на підставі виставлених перевізником рахунків протягом 5 банківських днів з моменту надходження рахунку.

Позивач посилається на пред'явлення рахунків №130 від 31.08.2008р. на суму 21 038 грн. 15 коп., №150 від 30.09.2008 р. на суму 19 536 грн. 23 коп. та №179 від 15.10.2008р. на суму 6 221 грн. 39 коп.

Доказів виставлення рахунків ні позивачем, ні відповідачем не надано.

В позовній заяві позивач вказує на сплату відповідачем 16 795 грн. 77 коп.

Після подачі позову до суду відповідачем сплачено 2000 грн. згідно платіжного доручення № 406 від 17.07.2009 р.

На виконання вимог ухвали суду у даній справі між сторонами проведено звірення розрахунків, за результатами якого складено акт звірення розрахунків станом на 20.07.2009 р. Згідно даного акту розмір боргу відповідача складає 27 000 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 договору оплата має здійснюватися на підставі виставлених перевізником рахунків протягом 5 банківських днів з моменту надходження рахунку.

Доказів направлення чи вручення відповідачу рахунків позивачем не надано.

Із наведених позивачем в позовній заяві та доданих до справи рахунків при часткових оплатах відповідачем в платіжних документах є посилання лише на один рахунок - №179 від 15.10.2008р. на суму 6 221 грн. 39 коп.

З цього, суд робить висновок, що із всіх зазначених позивачем рахунків відповідач отримав рахунок №179 від 15.10.2008р.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Разом з тим, відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 27 000 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Так, незважаючи на не доведення настання строку виконання зобов'язань за рахунками №130 від 31.08.2008р. та №150 від 30.09.2008 р., суд вважає за можливе задовольнити позов в частині суми основного боргу (27 000 грн.), враховуючи його визнання відповідачем, що є його правом незалежно від настання строку виконання зобов'язань станом на день подачі позову до суду.

У зв'язку з частковим визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову у визнаній частині вимог.

В частині вимог по стягненню боргу у сумі 2000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору у зв'язку зі сплатою вказаної суми після подачі позову до суду.

Стосовно решти позовних вимог –по стягненню інфляційних нарахувань, пені у розмірі 0,2% та 3 % річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Позивачем не доведено належними засобами доказування дати виникнення прострочення виконання зобов'язань за кожним етапом наданих послуг.

Строк виконання відповідачем грошового зобов'язання визначено п. 3.5 протягом 5 банківських днів з моменту надходження рахунку.

Доказів направлення чи вручення відповідачу рахунків позивачем не надано.

З матеріалів справи вбачається отримання відповідачем рахунку №179 від 15.10.2008р. на суму 6 221 грн. 39 коп. Дана обставина підтверджується посиланням відповідача на вказаний рахунок у трьох платіжних документах, перший з яких датовано 24.12.2008 р. Отже, враховуючи відсутність доказів вручення рахунку раніше та прострочення першої частини платежу за рахунком №179, слід вважати доведеним прострочення платежу лише за рахунком №179 після першого платежу, в якому міститься посилання на даний рахунок. При здійсненні розрахунку враховуються ті оплати, платіжні документи за якими містять посилання на вказаний рахунок.

Виходячи з наведеного обґрунтованим розміром інфляційних втрат є

117 грн. 85 коп., 3% річних –15 грн. 10 коп.

На підставі умов п. 5.3. договору позивачем нараховано пеню в сумі

17 937 грн. 79 коп., яка визначена з розрахунку 0,2%.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 0,2%, а також нарахування пені за період до доведеного матеріалами справи  виникнення прострочення платежу. Тому, вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 3.5. договору передбачено застосування пені. При цьому, її розмір визначено виходячи з 0,2% від простроченої суми.

Так, за змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним. Отже, навіть якби було доведено вручення всіх рахунків, то обґрунтований розмір пені, що підлягав би нарахуванню був би значно меншим, ніж заявлено позивачем.

Крім того, позивачем необґрунтовано нараховано пеню за періоди та на суми за рахунками №134 від 31.08.2008 р. та №155 від 30.09.2008 р., вручення яких не доведено матеріалами справи. Відповідно є недоведеним прострочення виконання відповідачем вказаних грошових зобов'язань. Як наслідок нарахування пені в цій частині є необґрунтованим.

Суд визнає обґрунтованою пеню, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ з урахуванням вищенаведених положень щодо доведеної суми та дати прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 117 грн. 00 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 27 000 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 117 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 15 грн. 10 коп. та пеня у сумі 117 грн. 00 коп. В частині вимог по стягненню боргу у сумі 2000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору у зв'язку зі сплатою вказаної суми після подачі позову до суду. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 292 грн. 50 коп. державного мита, а також 178 грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 01 коп., перераховане платіжним дорученням від 01.07.09 № 245 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Алчевське управління механізації», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шевцової, б. 3а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01240427, на користь Відкритого акціонерного товариства «Алчевське автотранспортне підприємство 10967», м. Алчевськ Луганської області, вул. Кірова, б. 136, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03115941: борг у сумі 27 000 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 117 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 15 грн. 10 коп., пеню у сумі 117 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 292 грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  178 грн. 51 коп. Наказ видати позивачу.

3. В частині вимог по стягненню боргу у сумі 2000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Алчевське автотранспортне підприємство 10967», м. Алчевськ Луганської області, вул. Кірова, б. 136, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03115941 зайво сплачене за платіжним дорученням від 01.07.09 № 245 державне мито у сумі 00 грн. 01 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 31.08.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко