Рішення

від 27.08.2009 по справі 9/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.09                                                                                           Справа№ 9/116

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Державного територіального-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”, м. Київ,

До відповідача: Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „ФЦС Ліфт”, м. Трускавець, Львівська обл.,

Про стягнення в сумі 3098 грн. 44 коп., в т.ч. 2212 грн. 56 коп. –перерахованої попередньої оплати, 432 грн. 09 коп. –пені, 90 грн. 02 коп. –штрафу, 54 грн. 01 коп. –3 % річних, 309 грн. 76 коп. інфляційних витрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ю/к Сабатяк Н.М. –представник, за довіреністю № 1916-Н10 від 28.07.09р.,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки сторін відповідно до стаття 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено та не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного територіального-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”, м. Київ, до Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „ФЦС Ліфт”, м. Трускавець, Львівська обл., про стягнення в сумі 3 098 грн. 44 коп., в т.ч. 2 212 грн. 56 коп. –перерахованої попередньої оплати, 432 грн. 09 коп. –пені, 90 грн. 02 коп. –штрафу, 54 грн. 01 коп. –3 % річних, 309 грн. 76 коп. інфляційних витрат та стягнення судових витрат.

          Ухвалою суду від 13.07.09р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.08.09р.

           У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, та у зв»язку з тим, що рекомендована пошта, яка направлялася судом на адресу відповідача: вул. Стебницька, 61, м. Трускавець, Львівська обл., п. і. 82200, поверталася без вручення адресату з написом: „Фірма вибула”,  розгляд справи було відкладено на 27.08.09 року.

          Судом, з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, в порядку ст. 38 ГПК України, витребувано з Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Львівської міської ради та з Головного управління статистики у Львівській області, Витяг з ЄДР та довідку з ЄДРПОУ, про юридичний статус, ідентифікаційний код, юридичну адресу та знаходження на обліку в ЄДР та ЄДРПОУ відповідача у справі: Корпоративного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „ФЦС Ліфт”.

          Згідно, документів, які поступили на запити, на адресу суду, а саме: Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданого Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради від 18.08.09р. за № 1.7-6380/03-01-1898вих. та довідки Головного управління статистики у Львівській області від 17.08.2009р. за № 20-09/1782, встановлено, що відповідач: Корпоративне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС ЛІФТ» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код –34119299, знаходиться за  юридичною адресою: вул. Стебницька, 61, м. Трускавець, Львівська обл., п. і. 82200, перебуває на обліку і в ЄДРПОУ і значиться в ЄДР (докази в матеріалах справи).

           Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні, які вимагалися судом, пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач, повторно, без поважних причин, не направив в господарський суд повноважного представника, та без поважних причин не виконав вимог ухвал суду від 13.07.09р. та від 04.08.09р. Відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав).  

          Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи судом ВСТАНОВЛЕНО.

          Між Державним територіального-галузевим об”єднанням „Південно-Західна залізниця” (Позивачем у справі) та Корпоративним підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю „ФЦС Ліфт” (Відповідачем у справі) 01 липня 2008р. був укладений договір підряду № ПЗ/Пансіонат”Світязянка” –081945-НЮ (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, копія –в матеріалах справи).

          Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданого Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради від 18.08.09р. за № 1.7-6380/03-01-1898вих. та довідки Головного управління статистики у Львівській області від 17.08.2009р. за № 20-09/1782, встановлено, що відповідач: Корпоративне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС ЛІФТ»є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код –34119299, знаходиться за  юридичною адресою: вул. Стебницька, 61, м. Трускавець, Львівська обл., 82200, перебуває на обліку і в ЄДРПОУ і значиться в ЄДР (докази в матеріалах справи).

            Відповідно до Договору підряду № ПЗ/Пансіонат”Світязянка” –081945-НЮ (п. 1.1.), Виконавець (Відповідач у справі) зобов'язався за дорученням замовника, на власний ризик виконати роботи, вказані у Додатку № 1 до договору (Кошторис), який є його невід»ємною частиною, по реконструкції пансіонату «Світязянка»(встановлення вантажопідйомника в гарячий цех пансіонату «Світязянка»), згідно умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити  виконані роботи.

          Виконавець зобов»язується розпочати виконання робіт із моменту авансової оплати (п. 2.1. договору) та виконати роботу протягом 14 календарних днів із дотриманням будівельних норм і правил, вимог охорони праці та техніки безпеки з правом дострокового виконання (п. 2.2. договору).

            Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно із кошторисною документацією (Додаток № 1), загальна сума договору 7375 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ (п. 3.1. договору), договірна ціна є динамічною і може бути змінена в порядку визначеному договором     ( третє речення п. 3.1. договору).

            Сторони за вказаним договором передбачили, що замовник перераховує виконавцю аванс для придбання матеріалів та устаткування в розмірі 30% від договірної ціни, що складає 2212 грн. 56 коп. з урахуванням ПДВ, протягом 10 банківських днів з дати укладення договору ( п. 3.3.).

            Пунктом 3.4. цього договору передбачено, що остаточний розрахунок у сумі 5162 грн. 64 коп. в т.ч. ПДВ,  здійснюється замовником протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання робіт, Розрахунки проводяться за фактично виконані фізичні об»єми робіт з врахуванням фактичної вартості використаних матеріалів, що погоджується замовником.

            Здача –приймання робіт здійснюється сторонами шляхом підписання актів виконаних робіт (п. 3.6. договору).

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до п. 3.3. Договору підряду № ПЗ/Пансіонат”Світязянка” –081945-НЮ, перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача, аванс в сумі 2212,56 грн. на поставку обладнання, що  підтверджується платіжним дорученням № 474 від 11 липня 2008 року на суму 2212,56 грн., що є предметом спору у даній справі (другий –оригінальний - примірник платіжного доручення - в матеріалах справи) та аванс в сумі 12960,00 грн. платіжною відомістю від 11.07.2008р. № 475, всього 15172 грн. 56 коп. (сума 12960,00 грн. є предметом спору у іншій справі за № 9/115).

           Зазначені кошти в сумі 2212,56 грн. відповідач отримав 05.08.2008р., під розписку, що підтверджується заявкою від 04.08.2008р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем у Гарантійному листі від 01.04.2009р. № 114/09 (абзац перший тексту Гарантійного листа відповідача –докази - в матеріалах справи).

          Отже, позивач свої зобов'язання, згідно п. 3.3. виконав у повному обсязі та належним чином, відповідно до п. 3.3. перерахував відповідачу аванс у розмірі 30% від суми договору, а саме: 2212,56 грн. в т.ч. ПДВ.

          Відповідач, відповідно п. 2.1. договору підряду, зобов»язувався розпочати виконання робіт із моменту авансової оплати та виконати роботу: встановлення вантажопідйомника в гарячий цех пансіонату «Світязянка»протягом 14 календарних днів.

           Однак, своїх зобов»язань за даним договором відповідач не виконав, отримавши авансові платежі, до виконання робіт, вказаних у п. 1.1. договору підряду, реконструкції пансіонату «Світязянка»(встановлення вантажопідйомника в гарячий цех пансіонату «Світязянка»), не приступив.

           Позивач з метою врегулювання спору у досудовому порядку, 26.11.2008 року направив на адресу Відповідача претензію № 639, яка залишена відповідачем без виконання.

          Як вбачається із Гарантійного листа відповідача від 01.04.2009р. № 114/09, відповідач за вказаним договором підряду авансовий платіж отримав, станом на 01.04.2009р. відповідачем маловантажний ліфт Compact C –200 ще не виготовлений (абзац другий Гарантійного листа).

           Згідно цього ж Гарантійного листа, відповідач –зобов»язується в термін до 15.05.2009 року поставити обладнання: маловантажний ліфт Compact C –200, або повернути позивачу заборговані кошти (абзац третій тексту Гарантійного листа від 01.04.09р. № 114/09) –докази в матеріалах справи.

          Однак, відповідач своїх зобов»язань ні за договором підряду № ПЗ/Пансіонат”Світязянка” –081945-НЮ, ні за Гарагтійним листом  від 01.04.2009 року № 114/09 –не виконав, авансових платежів в сумі 2212,56 грн., які заборгував –не повернув.

           Сторони у пункті 9.8. договору підряду передбачили повернення авансу замовнику з урахуванням індексу інфляції за весь час користування коштами та сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від суми авансу з підстав зазначених у договорі.

           Позивач за даним позовом просить стягнути з відповідача на свою користь  2212 грн. 56 коп. перерахованих  11.07.2008 року платіжним дорученням № 474, в порядку п. 3.3. договору підряду, авансу в розмірі 30% від суми договору.

          Виходячи з наведеного, станом на час розгляду справи, основний борг відповідача перед позивачем, складає суму 2212 грн. 56 коп.

           Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору підряду, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

           Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 432 грн. 09 коп., яка нарахована відповідно до пункту 9.1., п. 9.2. Договору підряду.                                      №                             

           Пунктом 9.1. договору підряду, передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов»язань за цим договором винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі не покритій штрафними санкціями.

           Як зазначено вище у цьому рішенні, ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

            У п. 9.2. договору сторони передбачили відповідальність за невиконання, та/або неналежне виконання умов даного договору у формі пені, зокрема, за порушення строків здачі робіт (етапів робіт), які виникли з вини виконавця, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день закінчення робіт.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, пеня нарахована позивачем відповідно до п. 9.1., 9.2. договору, за 237 днів акумулювання коштів, що суперечить вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

            Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

           Обов»язок відповідача розпочати роботи за договором підряду виник з моменту оплати авансової суми (п. 2.1. договору), заявка подана позивачем відповідачу 04.08.09р., яку відповідач отримав, під розписку, 05.08.2008р., однак до виконання робіт за даним договором у встановлені цим договором терміни, не приступив.

            У позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій, в даному випадку –у формі пені, що передбачено договором (п. 9.1. та 9.2.) з 05.08.2008 року та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано ( ч. 6 статті 232 ГК України), тобто, 05.02.2009р.

          Відтак розмір пені, обрахований від суми основного боргу 2212,56 грн. за шість місяців (183 дні) прострочення поставки товару, при ставці НБУ за період у який нараховується пеня –12% (подвійна облікова ставка = 0,24 (12% х 2 : 100%) складає 266 грн. 24 коп. (2212,56 грн. : 365 днів року) х 0,24  х 183 дні прострочення), а не 432,09 грн.

           В даному випадку, суд виходив з того, що договором підряду № ПЗ/Пансіонат”Світязянка” –081945-НЮ, не передбачено строків (терміну) припинення нарахування пені за невиконання  виконавцем умов договору підряду, а оскільки день закінчення виконання робіт за цим договором –не наступив, так як відповідач не приступав до виконання зобов»язань за цим договором підряду, відтак, суд приходить до висновку при нарахуванні тривалої неустойки, керуватися законом, а саме: частиною 6 статті 232 ГК України, якою такі строки передбачено.

          Отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають до задоволення частково, в сумі  266 грн. 24 коп.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 90 грн. 02 коп., який нараховано відповідно до п. 9.8. договору підряду, та у позовній заяві приведено розрахунок суми штрафу: 2212,56 х 5% : 365 днів х 297 днів = 90.02 грн.

           З таким  розрахунком штрафу суд погодитися не може, так як він є неправильним, виходячи з наступного.

           Сторони у пункті 9.8. договору підряду передбачили повернення авансу замовнику з урахуванням індексу інфляції за весь час користування коштами та сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від суми авансу з підстав зазначених у договорі.

          Як зазначено у статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання і є одноразовою санкцією за порушення господарського зобов»язання.

           Позивачем, у позовній заяві, наведено неправомірне обрахування штрафу, оскільки штраф нарахований позивачем як тривала неустойка, тобто пеня (стаття 549 ЦК України), яка, на відміну від штрафу, нараховується за кожний подальший період (наприклад, за кожний день) прострочення невиконаного в строк (певний термін) зобов»язання.

          Розрахунок штрафу: 2212,56 грн. х 5% : 100% = 110 грн. 62 коп.

          Отже, виходячи із наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи із наведеного судом розрахунку, підлягав би штраф у розмірі 110 грн. 62 коп.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 90 грн. 02 коп.      ( п. 2 прохальної частини позову), позовних вимог в цій частині позову не збільшував в порядку статті 22 ГПК України, відтак, суд приходить до висновку, стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 90 грн. 02 коп.

          Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати  в сумі 309 грн. 76 коп. та 3% річних у сумі 54 грн. 01 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України, а  нарахування інфляційних втрат, сторонами передбачено п. 9.8. договору підряду.

           Відповідно до с. 1 статті 16 ЦК України захист цивільних прав здійснюється, зокрема,  шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбачених законом.

          До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести річні, передбачені статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

          Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Предметом спору у даній справі є стягнення коштів (п. 2 прохальної частині позову), а саме: позивач вимагає повернення суми попередньої оплати у розмірі 2212,56 грн.

          Вимога позивача про стягнення коштів в сумі 2212,56 грн. заявлена відповідачу претензією № 639 від 26.11.2008р., на яку відповідачем надано відповідь у формі Гарантійного листа від 01.04.2009р. № 114/09.

          Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Частиною 3 цієї статті передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов»язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

          Позивачем нараховано інфляційні втрати, як випливає із тексту позовної заяви, за користування коштами з 05.08.08р. по 31.04.2009р. та три проценти річних в сумі 316,37 грн. за 297 днів (Розрахунок – приведений у тексті позовної заяви –рядки  3-10 зверху на сторінці другій тексту позовної заяви та додано до позову).

         Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а згідно гарантійного листа від 01.04.09р. № 114/09, визнаний, підлягає до задоволення частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 2932 грн. 59 коп., в т.ч. 2212,56 грн. основного боргу, 266 грн. 24 коп. пені,  90 грн. 02 коп. штрафу, 54 грн. 01 коп. річних, 309 грн. 76 коп. інфляційних втрат.

          Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

          Позивачем за даним позовом сплачено державне мито у розмірі 102,00 коп. та  315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Пропорційно задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 102 грн. 00 коп. державного мита, оскільки мито сплачено за мінімальною ставкою визначеною законодавцем, у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( п.п. «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»).

           Щодо витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то вони сплачені позивачем у розмірі 315,00 грн. відповідно до чинної на час подання позову 08.07.09р. постанови КМ України від  14 квітня 2009р. № 361»Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ (Офіційний вісник України, 2009 р. № 29, ст. 974). Зазначена постанова була скасована постановою КМ України від 08.07.09р. «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. № 361»у зв»язку з чим, було відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» (Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; 2006р. № 46, ст. 3080; 2007 р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009р. № 361.

          Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009р. № 361, складав 118,00 грн.

          Виходячи з наведеного, надмірно сплачені позивачем витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп. повернути позивачеві з Державного бюджету України.

          Стягнути з відповідача на користь позивача 111 грн. 68 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених позовних вимог, з розрахунку: судом задоволено позовні вимоги позивача на загальну суму 2932,59 грн. х 118,00 грн. : 3098,44 грн. ціна позову = 111,68 грн.

          На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                   В И Р І Ш И В:          

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Корпоративного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „ФЦС Ліфт” (п. і. 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Стебницька, 61, код ЄДРПОУ 34119299) на користь Державного територіального-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” (п. і. 01034, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 2212 грн. 56 коп. -  основного боргу; 266 грн. 24 коп. - пені,  90 грн. 02 коп. - штрафу, 54 грн. 01 коп. - річних, 309 грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 102 грн. 00 коп. - державного мита та 112 грн. 76 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати позивачу: Державному територіально-галузевому об”єднанню „Південно-Західна залізниця” (п. і. 01034, місто Київ, вулиця Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн. 00 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Суддя