Рішення

від 18.09.2009 по справі 8/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/331

18.09.09

За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальтобетонний завод»     

до                        Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по

                           ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль»

про                        стягнення 147 550,92 грн.           

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник - Куль В.С. (дов. №б/н від 17.06.09)

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про стягнення з відповідача 119 912,44 грн., що становить заборгованість за договором купівлі-продажу (поставки) № 98 від 01.10.2008р. та 11 511,59 грн. збитків від інфляції, 1 793,76 грн. трьох відсотків річних, 14 333,13 грн. пені.       

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 16.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/331, розгляд справи призначений на 20.08.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.08.2009р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідач визнає заявлені позовні вимоги в розмірі 90 000,00 грн., посилаючись на частково здійснені ним розрахунки, просив суд враховуючи його важке фінансове становище переглянути грошові кошти, скасувати інфляційне збільшення суми боргу, трьох відсотків річних та пені та дозволити погашати заборгованість окремими платежами.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 18.09.2009р., у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.  

У судове засідання, призначене на 18.09.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

Представник позивача  у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині збитків від інфляції, трьох відсотків річних та пені, просив суд стягнути з відповідача 81 999,93 грн. основного боргу, 12 258,33 грн. збитків від інфляції, 2 668,44 грн. трьох відсотків річних, 20 692,28 грн. пені.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

01.10.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Асфальтобетонний завод»- «продавець»та КП ШЕУ «Магістраль»- «покупець»був укладений договір купівлі-продажу (поставки) № 98 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «продавець»зобов'язався передати у власність «покупцю», визначену в накладних асфальтобетонну суміш дрібнозернистого типу Б, марки І (Б-20 МЕ) в кількості 1 000,00 грн., а «покупець»зобов'язався прийняти й оплатити продукцію у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.3.1 договору накладні є невід'ємною частиною даного договору, в яких вказується найменування, кількість, ціни, загальна вартість продукції, що продається, при цьому вказівка на даний договір і посилання на нього у накладних можливі, але не обов'язкові.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що продукція вважається переданою «продавцем» і прийнятою «покупцем»,  в тому числі за кількістю і якістю, з моменту підписання накладних.

Позивач на виконання прийнятих на себе зобов'язань здійснив поставку відповідачу продукції (асфальту Б-10) на суму 119 912,44 грн., що підтверджується накладною № 1528 від 01.11.2008р. (копія накладної  в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується довіреністю серія ЯПВ № 291277 від 31.10.2008р., виданої КП ШЕУ «Магістраль»на ім'я Іванюк Романа Миколайовича (копія довіреності в матеріалах справи).  

Умовами договору сторони погодили, що «покупець»зобов'язаний оплатити замовлену (передану йому) продукцію через 30 днів з моменту отримання продукції. (п.3.5 договору).      

Відповідач не виконав власні зобов'язання належним чином, за поставлену позивачем продукцію не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31.12.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 119 912,45 грн. (копія акту в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи відповідач здійснив часткові розрахунки з позивачем на суму 37 912,51 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  основного боргу за договором купівлі-продажу (поставки) № 98 від 01.10.2008р. підлягає задоволенню частково в сумі 81 999,93 грн. В іншій частині основного боргу слід припинити провадження у даній справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  12 258,33 грн. збитків від інфляції, 2 668,44 грн. трьох відсотків річних, 20 692,28 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленої продукції виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору купівлі-продажу (поставки) № 98 від 01.10.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість отриманої продукції у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 2 668,44 грн. та збитків від інфляції в розмірі 12 258,33 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2 668,44 грн. та збитків від інфляції в розмірі 12 258,33 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати переданої продукції «покупець»сплачує «продавцю»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, якщо не доведе, що таке порушення сталося з вини «продавця»(п.7.1 договору).  

Позивач просив суд стягнути з відповідача 20 692,28 грн. пені, при цьому не врахував вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.  

Крім того, виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.           

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги вищезазначені норми, світову економічну кризу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені  до 1,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 81 999,93 грн. основного боргу, 12 258,33 грн. збитків від інфляції, 2 668,44 грн. трьох відсотків річних, 1,00  грн. пені,  відповідач визнав існуючу суму заборгованості, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 96 927,70 грн. В іншій частині позову слід відмовити.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, враховуючи те, що відповідач провів часткові розрахунки з позивачем на суму 20 825,02 грн. до звернення позивача до суду з вказаним позовом, тому в цій частині судові витрати слід покласти на позивача, а частині проведених відповідачем розрахунків з позивачем на суму 17 087,49 грн. судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки розрахунки на суму 17 087,49 грн. були проведені відповідачем з позивачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль»(03131, м.Київ, вул. Лютнева, 58; код ЄДРПОУ 05445534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальтобетонний завод»(01013, м.Київ, хутір Острів, вул. Камишинська, 4; код ЄДРПОУ 04012425) 81 999 (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 93 коп. основного боргу, 12 258 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 33 коп. збитків від інфляції, 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 1 (одну)  грн. пені, 1 140 (одну тисячу сто сорок) грн. 15 коп. державного мита, 243 (двісті сорок три) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 25.09.2009р.