Рішення

від 08.09.2009 по справі 5020-12/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" вересня 2009 р. справа № 5020-12/122

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

до Підприємства «Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації»

про стягнення заборгованості в сумі 8 204,42 грн.,

        Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін:

Від позивача –Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009;

Від відповідача –не з'явився;

Суть спору:

09.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Підприємства Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації»про стягнення заборгованості в сумі 8 204,42 грн., яка складається з суми основного боргу –7304,20 грн., пені –649,97 грн., 3% річних –82,25 грн., індексу інфляції - 168грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/122. У порядку досудової підготовки справи до розгляду вирішено питання про вжиття заходів до забезпечення позову: відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточний рахунок відповідача в розмірі 8204,42грн.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце засідання повідомлено належним чином та своєчасно. Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача,  суд,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум»(позивач)  поставило на адресу Підприємства Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації»(відповідач) за витратною накладною №КК0017161 будівельні матеріали на загальну суму 5773,94 грн. (арк.с.19).

Відповідач поставлені будівельні матеріали не оплатив, у зв'язку з чим 05.02.2009 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №30 про погашення заборгованості в сумі 7304,20грн. (заборгованість за накладною №КК0017161 в сумі 5773,94 грн. та заборгованість в сумі 1530,26грн. з урахуванням сальдо на початок періоду, зазначеного в акті звірення зустрічних фінансових зобов'язань, підписаного сторонами 13.01.2009) протягом семі календарних днів з дня отримання цієї вимоги. Згідно поштового повідомлення претензія була отримана відповідачем 10.02.2009, але відповіді на претензію позивач не отримав та сума боргу в установлений строк погашена відповідачем не була (арк.с.20, 22).

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо термін (дата) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не виходить з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач заборгованість за поставлений товар не сплатив, на цей час його борг перед позивачем складає 7 304,20 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 7 304,20грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 649,97 грн.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки між сторонами спору була укладена усна угода та не встановлений розмір неустойки і іншої угоди з цього приводу сторонами не укладалося, вимога позивача відносно стягнення суми пені у розмірі 649,97грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та індекс інфляції за відповідний період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотки річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, якій перевірений судом, сума 3% річних складає 82,25 грн., а сума індексу інфляції  - 168,00 грн. Вимоги в частині стягнення цих сум суд визнає такими, що підлягають задоволенню.  

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства «Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації»(99011, місто Севастополь, проспект Нахімова, 13, ідентифікаційний  код 30120798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (99007, місто Севастополь, вулиця М.Музики, 58 кв. 74, ідентифікаційний  код  31005009) заборгованість за поставлене ний товар у сумі 7 554,45 грн., яка складається з суми основного боргу –7304,20 грн., 3% річних –82,25 грн., інфляційного відшкодування –168,00грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 93,92 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 290,05 грн.

     Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 649,97 грн. –відмовити.

Суддя                                                                                                                            І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку статті 84 ГПК України

14.09.2009.

Розсилка:

1.          ТОВ «Максимум»

(99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10 комн. 2)

2.          Підприємству «БУ ЧФ Міністерства оборони РФ»

(99011, м. Севастополь, вул. Нахімова, 13)