Рішення

від 08.09.2009 по справі 36/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/295

08.09.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМС»

До                    Київського міського військового комісаріату

Про                  стягнення 2 801,78 грн.

                                                                                                                             Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача           Крамаренко М.В. –директор

Від відповідача      не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМС»про стягнення з Київського міського військового комісаріату 2 200,00 грн. заборгованості, 601,78 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на проведення оцінки майна № 1115-0 від 10.09.2007р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.07.2009р. та ухвалі від 10.08.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвалі про відкладення надіслано за адресою, що зазначена в позовній заяві (м. Київ, вул. Шамрила, 19).  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.09.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

10.09. 2007р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМС»(Виконавець) та Київським міським військовим комісаріатом (Платник) було укладено договір № 1115-О на проведення оцінки майна (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання по проведенню незалежної оцінки майна ля розрахунку орендної плати нежилих приміщень, площею 1687,6 кв. м., розташованих за адресою : м. Київ, вул. Щербакова, 54/2, літ. «А»/вул. Салютна (Шевченківський районний у місті Києві військовий комісаріат) (надалі роботи), а Платник зобов'язався своєчасно провести розрахунки за виконані роботи.

Згідно п. 1.2. Договору термін виконання робіт визначено в 10 (десять) календарних днів з дня укладення цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Виконавець зобов'язався виконати роботи станом на 30 листопада 2006 року.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість робіт за даним договором на підставі протоколу комісії по відбору суб'єктів оціночної діяльності від 15.03.2007р. № 25-О складає 2 200 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору розрахунок Платником за виконані роботи провадиться на пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що по завершенні робіт Виконавець передає сторонам Звіт про оцінку майна, оформлений у встановленому порядку, по одному примірнику.

Результати оцінки –Звіт про оцінку майна було прийнято Замовником та затверджені Головним управлінням комунальної власності міста Києва 19.02.2008р., підтвердженням чого є лист Замовника № 042/14/2-2853 від 01.04.2009р.

Згідно п. 4.2. Договору одночасно з передачею Звіту про оцінку майна Виконавець подає всю інформацію щодо об'єкта оцінки, яка була зібрана ним в процесі виконання робіт та підписаний ним акт прийому-передачі робіт. Замовник зобов'язаний в триденний термін направити Виконавцю підписаний акт прийому-передачі робіт по оцінці об'єкта або мотивовану відмову від його підписання.

Як свідчать матеріали справи позивач листом від 11.12.2008р. за № 11-А звернувся до відповідача з вимогою про підписання акту прийому-передачі робіт, який з боку відповідача залишився без реагування.

Оскільки умовами договору визначено, що розрахунок проводиться протягом  5-ти днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі робіт, який сторонами так і не був підписаний, позивач був вимушений звернутись до відповідача з вимогою № 12 від 11.03.2009р. про сплату боргу за виконані роботи в строк до 30.03.2009р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач розрахунки за виконані роботи у встановлений строк (до 30.03.2009р.) з позивачем не провів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 2 200 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за порушення Платником терміну розрахунку за виконані роботи, зазначеного у п. 2.2. Договору, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 1115-О від 10.09.2007р. сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за розрахунками суду становить :

2 200 грн. (борг) х 24(12%+12% НБУ) х 81 (днів прострочки) : 100 : 365 = 117,17 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 117,17 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми пені в розмірі 484,61 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що розрахунок суми пені безпідставно здійснений позивачем за період з 30.04.2008р. по 19.06.2009р. (416 днів прострочки), тоді як початком нарахування пені є 31.03.2009р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрат по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Київського міського військового комісаріату (м. Київ, вул. Шамрила, 19, код ЄДРПОУ 07774420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМС»(м. Київ, вул. Голосіївська, 7, офіс 270, код ЄДРПОУ 34429606) 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 117 (сто сімнадцять) грн.. 17 коп. пені, 23 (двадцять три) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 260 (двісті шістдесят) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                           Т.Ю.Трофименко