Рішення

від 14.09.2009 по справі 39/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/262

14.09.09

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Єфрем-В”   

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю “Парадокс ХХІ”   

про                   стягнення  408 817,22  грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Кудін  С.П.  (довіреність № б/н від 16.04.2009 р.)  

Від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

        Товариство з обмеженою відповідальністю “Єфрем-В” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Парадокс ХХІ” (відповідач) про стягнення з останнього 408 817,22 грн. заборгованості за договором № 04.Р/2008 на проведення рекламної кампанії  від 31.10.2008 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 252 240,25 грн., пені в розмірі 35 576,97 грн., штрафу в розмірі 121 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги по проведенню рекламної кампанії, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2009 р. порушено провадження у справі № 39/262 та призначено справу до розгляду на 14.09.2009 р. о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав усні пояснення по справі, якими просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та пояснення на виконання вимог ухвали суду від 28.07.2009 р.

         Відповідач у судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи  повідомлений у встановленому порядку.

         Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (03057,  м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б  офіс 47).  

         Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

        Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

         Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва по справі  № 39/262 від 28.07.2009 р.  направлене відповідачу -  за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

         Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

       Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/262  відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.                                      

       Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 14.09.2009 р. від останнього до суду не надходило.

        В судовому засіданні, призначеному на 14.09.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                      ВСТАНОВИВ:

31.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Єфрем-В” (позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Парадокс ХХІ” (відповідач) було укладено договір № 04.Р/2008 про проведення рекламних кампаній. Також 31.10.2008 р. між сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 04.Р/2008, відповідно до п. 1.1. та 1.2.  якого у порядку і на умовах, зумовлених даним договором, виконавець (позивач) зобов'язався змонтувати та провести рекламну кампанію на нестандартній конструкції (брендмауер) за адресою: м. Київ,  проспект Перемоги, 49/2, цех № 5 в термін з 01.12.2008 р. по 01.04.2009 р., а відповідач зобов`язувався прийняти послуги й оплатити їх в строки та на умовах передбачених договором та додатком до нього.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

         Відповідно до п. 2.1.  додатку № 1 до договору № 04.Р/2008 від 31.10.2008 р. визначено, що вартість послуг монтажу та демонтажу нестандартної конструкції (брендмауер) складає 8448,00 доларів США по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

        В п. п. 2.5. та 2.7. додатку до договору  № 04.Р/2008 від 31.10.2008 р. визначено, що відповідач повинен щомісячно до 5 числа поточного місяця сплачувати позивачу плату за проведення рекламної кампанії в місяць в розмірі 22 000,00 доларів США по курсу НБУ.

         В п. 2.3. додатку № 1 до договору визначено, що позивач повинен був виконати монтаж рекламної конструкції до 01.12.2008 р.

         Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з проведення рекламної кампанії, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 31.12.2008 р. (копія в матеріалах справи).  Даний акт здачі-приймання робіт відповідачем підписаний, що свідчить про те, що відповідач не має жодних претензій до позивача щодо строків або якості наданих послуг з проведення рекламної кампанії.

        Крім того, між сторонами 29.12.2008 р. було підписано додаток № 1/1 до договору № 04.Р/2008, відповідно до п. 2.5. якого, вартість проведення рекламної кампанії на місяць складає 121 000,00 грн.

        Відповідач на виконання умов договору перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 175 000,00 грн. за надання послуг по проведенню рекламної кампанії, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

        В  п. 7.2.2.1. договору визначено, що у разі прострочення відповідачем зобов'язань по оплаті на 10 і більше банківських днів, позивач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору та зняти бронювання поверхонь спеціальних конструкцій.

        Позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором по оплаті наданих послуг, а тому позивач змушений був демонтувати брандмауер та припинити надання послуг по проведенню рекламної кампанії.

        20.02.2009 р. між позивачем та Приватним підприємством «Віатран партнер»(підрядник) було підписано підрядний договір № 06/02-2009, відповідно до п. 1 якого визначено, що підрядник приймає на себе здійснення спеціальних робіт по демонтажу банера «Технополіс»по проспекті Перемоги, 49/2.

        Вартість робіт підрядника, пов'язаних з виконанням робіт за договором  складає 1450,00 грн. (п. 2  підрядного  договору № 06/02-2009).

         23.02.2009 р. між позивачем та Приватним підприємством «Віатран партнер»було підписано акт здачі-приймання робіт № ОУ-00006/1, вартість робіт за даним актом складає 1450,00 грн.

         Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем  становить 252 240,25  грн.

        Зобов‘язання по оплаті наданих позивачем послуг відповідачем не виконано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті надання послуг по проведенню рекламної кампанії та ґрунтуються на договорі № 04.Р/2008 від 31.10.2008 р.   на проведення рекламних кампаній  та додатків до нього.

Відповідно до  ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачу були надані послуги на проведення рекламної кампанії, але зобов‘язання по оплаті наданих послуг  відповідач не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить по зазначеному договору 252 240,25 грн.  

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 252 240,25 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

        Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 35 576,97 грн., штрафу  в розмірі 121 000,00  грн.

        Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України,  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України).

         Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як зазначалося, порядок оплати, було встановлено п. 2.7.  додатку № 1 до договору.

         Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

        Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.2.2. договору № 04.Р/2008 на проведення рекламних кампанії від 31.10.2008 р. передбачено, що за кожен день прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 35 576,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення з останнього штрафу в розмірі 121 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

        Згідно до п. 5.4. договору, відповідач вправі відмовитися від проведення рекламної кампанії, письмово повідомивши про це позивача  не менше, ніж  за 30 календарних днів.

Відповідно до  п. 7.2.1. договору, у випадку порушення відповідачем умов п. 5.4. договору, а саме  в разі відмови відповідача від проведення рекламної кампанії менше ніж за 15 календарних днів до бажаної дати припинення рекламної кампанії, до відповідача застосовується штраф в розмірі 100 % місячної вартості послуг.

Однак,  позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні рекламної кампанії.

Натомість,  як зазначено позивачем в позовній заяві, саме позивач відмовився від договору в порядку передбаченому в п. 7.2.2.1. договору.

При цьому судом враховано, що сторони визначили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату по договору (п. 7.2.2. договору).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу  в розмірі 121 000,00   грн.  не обґрунтовані та задоволенню не  підлягають.

Відповідно до п. а  ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”, державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 408 817,22 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 4088,17 грн. Платіжним дорученням № 56 від 16.04.2009 р.  позивач перерахував державне мито у  сумі 4286,00  грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

         Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу необхідно повернути  зайво сплачене державне мито в розмірі 197,83 грн.

        Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

        Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2878,17 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,  47, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Парадокс ХХІ” (03057,   м. Київ, вул.  Дегтярівська, 33Б, офіс 47; код ЄДРПОУ  33888799; р/р 26002250113954 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єфрем-В»(03186,  м. Київ, бул. Чоколівський,  19; код ЄДРПОУ 34913679; р/р № 26002100409100 в АКИБ «Укрсиббанк», МФО 351005) 252 240,25  грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі двісті сорок гривень 25 коп.) основного боргу, 35 576,97 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень 97 коп.) пені, 2878,17 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 17 коп.) державного мита та 220,00 грн. (двісті двадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Єфрем-В»(03186,  м. Київ, бул. Чоколівський,  19; код ЄДРПОУ 34913679; р/р № 26002100409100 в АКИБ «Укрсиббанк», МФО 351005) з Доходу державного бюджету 197,83 грн. (сто дев'яносто сім гривень 83 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 56 від 16.04.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/262.

         3. Видати накази.

          4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

         Суддя                                                                                                 Гумега О. В.