Рішення

від 17.08.2009 по справі 36/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/313

17.08.09

За позовом        Регіонального відділення Фонду державного майна України по

                           м. Києву

до                      Громадської організації «Навчально –координаційний центр

                           сільськогосподарських дорадчих служб»

про                     стягнення   92 грн. 80 коп.

                                                                                              Суддя    Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача             Сібілєва С.П.  –по дов. №73від 30.09.2008р.

Від відповідача        не з'явився

Обставини справи:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані  позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення з Громадської організації «Навчально –координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб»92 грн. 80 коп., із яких:  77 грн. 15 коп. основний борг, 9 грн. 03 коп. пеня за прострочку платежу, 6 грн. 62 коп.  інфляційні.

          В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач в порушення умов договору оренди №2016 від 29.07.2005 року     не    сплатив позивачу орендну плату за грудень  2008р.

          Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  від 30.07.2009 року про порушення провадження у справі.

     Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовні заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

       Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

           29.07.2005 року між  Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту  Києву (далі позивач)  та Громадською організацією «Навчально –координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб»(далі відповідач )  був укладений договір №2016 оренди  нерухомого майна, що належить до держаної власності.

           Відповідно до п. 1.1 договору  орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає  в строкове платне користування держане нерухоме майно, площею 29,76, кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Солом'янська, 1.

           Приміщення передається в оренду з метою використання його для розміщення персоналу громадської  організації, яка не займається комерційною діяльністю. (п.1.1 договору).

          29.07.2005р. між сторонами був підписаний акт приймання –передачі  орендованих приміщень загальною площею 29,76 кв.м.

          Строк дії даного договору сторони визначили з 29 липня 2005 року по 29 червня 2006 року  (п.10.1договору).

          Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення  або зміну умов договору, тому відповідно до ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір № 2016 від 29.07.2005р. був пролонгований.

          При розгляді справи судом встановлено, що 13 грудня 2008 року відповідач повернув орендоване приміщення позивачу, що підтверджується актом прийому –передачі.

          Відповідно до умов договору (п.3.3)  перерахування орендної плати здійснюється відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем (відповідачем) до державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок баолансоутримувача.

           Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті   платежів   за оренду приміщення за грудень 2008р. не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі  на день пред»явлення позову та розгляду справи становить 77 грн. 15 коп., а тому позовні вимоги в  цій частині, суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

           Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

           Це стосується відповідача, який мав довести суду, що  він зобов'язання за договором №2016 від 29.07.2005р.  виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.  Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі за грудень 2008р. суду не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п.  3.5 договору  сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.  

           Оскільки відповідач припустився прострочки  по орендним та комунальним платежам з нього на підставі п. 3.5 договору  та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягає стягненню пеня в сумі  9  грн. 03 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.

           Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора  зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

           З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення  інфляційних  втрат в сумі  6 грн. 62 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

           Державне мито в сумі 10-2 грн. та 118 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

           Керуючись ст. 49,  ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити  повністю.

          Стягнути з Громадської організації «Навчально –координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб» (м. Київ, Суворова, 9 к. 110, код 26315422) до Державного бюджету  України, одержувач  ВДК у  Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача - ГУДК в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕДК 22080300) 77 грн. 15 коп. заборгованості по орендній платі, 6 грн. 62 коп. інфляційні, 9 грн. 03 коп. пені за прострочку платежу,

          Стягнути з Громадської організації «Навчально –координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб» (м. Київ, Суворова, 9 к. 110, код 26315422) до Державного бюджету  України  102 грн. державного мита.

          Стягнути з Громадської організації «Навчально –координаційний центр сільськогосподарських дорадчих служб» (м. Київ, Суворова, 9 к. 110, код 26315422) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

         Після набрання рішенням законної сили видати накази.

         Суддя                                                                   Т.Ю. Трофименко