Рішення

від 25.08.2009 по справі 25/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.09                                                                                           Справа№ 25/192

     Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (м.Чортків)

до відповідача:Приватного підприємства “Торгцентр” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 45 907,48 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Дядик Я.Б.-представник, довіреність від 11.08.2008 року

від відповідача :Гула О.В.-представник, довіреність від 20.011.2008 року №02/08

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (м.Чортків) до Приватного підприємства “Торгцентр” (м.Львів)  про стягнення заборгованості в сумі  45 907,48 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 29.07.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 07.08.2009 року. Ухвалою від 07.08.2009 року розгляд справи відкладено до 17.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 17.08.2009 року розгляд справи відкладено до 25.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.07.2009 року, про відкладення від 07.08.2009 року, від 17.08.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання забезпечив.

06.08.2009 року за вх.№16194 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, та, у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем частини заборгованості, сума основного боргу становить 38 762,49 грн.

06.08.2009 року за вх.№16135 від позивача надійшло уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 823,31 грн.

В судовому засіданні 25.08.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 38 762,49 грн., пеню в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 823,31 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.07.2009 року, про відкладення від 07.08.2009 року, від 17.08.2009 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника  забезпечив.

07.08.2009 року за вх.№16278 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.08.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму боргу в розмірі 38 762,49 грн., пеню в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 823,31 грн.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.08.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.05.2007 року та 03.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (надалі –позивач) та Приватним підприємством “Торгцентр” (надалі –відповідач) укладено договори поставки №ПрК-33/07 та №ПрК-23/08 (надалі – договори).

Згідно умов вищезазначених договорів позивач зобов”язується передати (поставити) в обумовлені строки відповідачу товар, а відповідач зобов”язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході виконання цих договорів у 2007 році, 2008 році, 2009 році відповідачу було передано товар на загальну суму 1 486 935,54 грн.

Згідно п.8.1.1 ст.8 договору №ПрК-23/08 від 03.01.2008 року, оплата за поставлений товар мала бути здійснена протягом 21-го календарних днів, починаючи з дня отримання товару.

На виконання вищевказаних зобов”язань відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти у розмірі 1 145 173,05 грн.

Тобто, станом на 20.07.2009 року боргові зобов”язання в сумі 41 762,49 грн. відповідачем, за твердженням позивача, не сплачені.

Відповідно до п.9.7 договору №ПрК-23/08 від 03.01.2008 року, за порушення термінів розрахунків, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної  облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною від суми невиконаного грошового зобов”язання за кожен день порушення виконання.

В судовому засіданні 25.08.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 38 762,49 грн., пеню в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 823,31 грн.

В судовому засіданні 25.08.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму боргу в розмірі 38 762,49 грн., пеню в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 823,31 грн.

При прийнятті постанови  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу,  представив в судовому засіданні відзив, в якому  визнає позовні вимоги позивача з урахуванням уточнення, явку повноважного представника в судове засідання  забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та визнаних відповідачем, сума боргу становить –38 762,49 грн., пеня - 2 586,53 грн., 3% річних - 320,96 грн., інфляційні нарахування - 823,31 грн.  

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач в судовому засіданні 25.08.2009 року визнав борг у сумі 38 762,49 грн., пеню в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційні нарахування в розмірі 823,31 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (м.Чортків) до Приватного підприємства “Торгцентр” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 38 762,49 грн., пені в розмірі 2 586,53 грн., 3% річних в розмірі 320,96 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 823,31 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №809 від 24.07.2009 року на суму 459,08 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №808 від 24.07.2009 року на суму 315,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “Торгцентр” (79007, м.Львів, вул.Городоцька,12,р/р 26003001313818 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 385402, код 31804146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваврик і Компанія” ЛТД (48500, Тернопільська обл., Чортківський р-н, м.Чортків, провулок Гранична,14, р/р 26005000111726 в ТФ ВАТ “Укрексімбанк” м.Тернопіль, МФО 338829, код ЄДРПОУ 21154931) –борг у сумі 38 762 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 49 коп., пеню в розмірі 2 586 (дві тисячі п”ятсот вісімдесят шість) грн. 53 коп., 3% річних в розмірі 320 (триста двадцять) грн. 96 коп., інфляційні нарахування в розмірі 823 (вісімсот двадцять три) грн. 31 коп., 459 (чотириста п”ятдесят дев”ять) грн. 08 коп. –сплаченого державного мита та 315 (триста п”ятнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя