16/208
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.09 Справа № 16/208
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промуголь", м. Алчевськ Луганської області
до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ
про стягнення 3063547 грн. 45 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
Секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників :
від позивача –Олійник Т.В., дов. від 12.05.09.,
від відповідача –Самусєва Д.О., дов. від 13.08.09. №03/5-452,
встановив:
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків у сумі 3063547,45грн. за період здійснення інвестиційної діяльності з 14.01.03. по даний час, спричинених в результаті неналежного виконання відповідачем договору поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401.
Відповідач проти позову заперечив.
Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення збитків у сумі 3063547,45грн., що спричинені відповідачем, як стверджує позивач, неналежним виконанням умов договору поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401, згідно якого позивач як інвестор ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля», правонаступником якого є відповідач у справі, здійснював поставку гірничо-шахтного обладнання в цілях відновлення платоспроможності ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля»в межах інвестиційної програми та у відповідності до плану санації боржника - ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля».
В підтвердження доводів, викладених у позові, позивач посилається на затверджений господарським судом Луганської області ухвалою від 23.10.03. по справі №12/27 «б»план санації, яким передбачено, що боржник ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля», правонаступником якого є відповідач у справі, протягом дії санації отримуватиме інвестицій на суму 49229 тисяч гривень від інвесторів, в тому числі і від залучених головним інвестором осіб та за рахунок запозиченого в банках капіталу.
Також позивач посилається на умови договору поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401, який укладено між позивачем та ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля», правонаступником якого є відповідач у справі, для поставки обладнання на шахту на виконання плану санації та в межах розробленої програми інвестиційних дій (бізнес-план доданий до справи).
Позивач вказує, що при невиконанні відповідачем умов вказаного договору, яке полягає у несвоєчасній оплаті поставленого позивачем обладнання та у несвоєчасному відвантаженні вугільної продукції (якою також передбачено розрахунки за вкладені інвестиції) відповідач порушив затверджений бізнес-план інвестиційної програми, вимоги Закону України «Про інвестиційну діяльність», що спричинило позивачеві збитки у розмірі 3063547,45грн., які позивач сплатив кредитним установам (банкам) в якості відсотків за користування кредитними коштами, запозиченими позивачем для здійснення інвестицій на шахту.
Відповідач проти позову заперечив і вказав у відзиві, що позивач має вести свою господарську діяльність на власний ризик і обов'язок позивача по погашенню відсотків за користування позиками позивач повинен виконувати самостійно.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.
Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки,
2) збитків,
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Аналізуючи вказані норми права і фактичні правовідносини сторін спору, суд дійшов висновку про те, що спір між сторонами повинен бути врегульований нормою ст.224 ГК України, ст.22,623 ЦК України.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що договір поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401, укладений між позивачем по справі та ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля», правонаступником якого є відповідач у справі, для поставки обладнання на шахту на виконання плану санації, затвердженого господарським судом Луганської області ухвалою від 23.10.03. по справі №12/27 «б», та в межах розробленої програми інвестиційних дій, на підставі якого позивач як продавець поставляв обладнання на шахту покупцю в цілях відновлення платоспроможності шахти та в цілях реалізації права на отримання грошових коштів за поставлене обладнання і в цілях реалізації прав інвестора шахти, передбачених планом санації і договором фінансування від 05.12.02., укладеним між генеральним інвестором СП «Промекспорт»та шахтою.
Згідно з ч 3 ст.5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Правилами ст.7 вказаного Закону встановлено, що інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.
Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення
його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке
перебуває у власності позичальника або належить йому на праві
повного господарського відання, якщо інше не передбачено
законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні
заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного
законодавства.
Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у
громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за
цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо
це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і
номенклатурою.
Відповідно до ст.9 Закону - відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, визначає, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань,
будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не
суперечать законодавству України, є виключною компетенцією
суб'єктів інвестиційної діяльності.
Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію
договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх
своєї компетенції не допускається. Джерелами фінансування можуть бути запозичений у банку капітал. (ст.10 Закону).
Ціни в інвестиційній діяльності встановлюються за домовленістю сторін: вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної
діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому
числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених
законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими
цінами і тарифами (ст.17 Закону).
Стаття 20 Закону вказує на відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності: при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти
інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність,
передбачену законодавством України і укладеними договорами.
Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а
також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону
від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або
договором.
Таким чином, відповідач зобов'язаний нести відповідальність за порушення умов договору поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401, укладеного між позивачем по справі та ДВАТ «Шахта імені Артема»Дочірнього підприємства ДХК «Луганськвугілля», правонаступником якого є відповідач у справі, для здійснення позивачем інвестицій і сплатити позивачеві збитки за неналежне виконання умов цього договору.
Протиправна поведінка - неналежне виконання шахтою умов вказаного договору підтверджується матеріалами справи, в тому числі і рішеннями суду, за якими з відповідача стягнуто борг на користь позивача за договором поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401, який утворився в період здійснення позивачем інвестиційної діяльності.
Збитки, понесені позивачем, підтверджуються кредитними договорами та довідками банківських установ про сплату відсотків позивачем по позиках у розмірі, заявленому до стягнення у відповідний період.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками підтверджується умовами кредитних договорів, якими встановлено цілі, на які позивач брав кредити, –для придбання гірничо-шахтного обладнання, умовами договору поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401, на підставі якого позивач розраховував на право отримати плату за обладнання, та фактичним виконанням сторонами цього договору, планом санації і бізнес-планом інвестиційних дій, з огляду на які позивач очікував отримання прибутку як постачальник обладнання і інвестор боржника.
У разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків по договору поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401 та плану санації і бізнес-плану інвестиційних дій позивач, вочевидь, мав би у власності результати інвестицій, сплачував би відсотки банку за рахунок результатів інвестиційної діяльності, а не за власні кошти, які він змушений був вилучати зі своєї діяльності і брати додатково позики для повного і своєчасного розрахунку за кредитними договорами.
Вина відповідача підтверджена невиконанням умов вищевказаних договорів та в порядку ст.35 ГПК України судовими рішеннями, які постановлені в результаті невиконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем як перед інвестором і постачальником обладнання.
Відповідач доказів відсутності своєї вини у спричиненні позивачу збитків суду не надав.
За таких підстав сплачені позивачем відсотки за користування банківськими позиками по кредитних договорах, які він отримував в цілях здійснення інвестиційної діяльності на шахті і відновлення платоспроможності шахти з наміром отримати результати інвестиційної
діяльності, є реальними збитками, спричиненими відповідачем в результаті неналежного виконання своїх обов'язків за договором поставки гірничо-шахтного обладнання від 14.01.03. №ПУ-03/1401.
З огляду на викладене позов є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та вимоги слід визнати такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.22,33,34,35,43,49,82,84,85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. ім. Лермонтова,1 «в», ід. Код 32473323 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промуголь", м. Алчевськ Луганської області, вул. ім. Липовенка, 2 «в», ід. код 32260677 збитки в сумі 3063547 грн. 45 коп., судові витрати по держмиту в сумі 25500грн. та 118грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення підписане 07.09.09.
Суддя Р. Шеліхіна
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2009 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4859886 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні