Рішення

від 24.09.2009 по справі 13/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/313

24.09.09

За позовом Закритого акціонерного товариства "ОТІС"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривід ЛТД"      

про стягнення основного боргу 875 665,32 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники

від позивача  Самойленко М.Л. –представник за дов. № 75 від 27.10.08,

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

28.08.09 Закрите акціонерне товариство "ОТІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривід ЛТД" основного боргу у сумі 837200,00 грн.,Ю трьох процентів річних у сумі 38465,32 грн. з покладенням на нього судових витрат у сумі 8756,65грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов договору D2N8352 на виготовлення ліфтового обладнання від 15.06.07 в частині оплати вартості обладнання, у зв'язку з чим на підставі законодавства крім боргу сплаті підлягають три відсотки річних від простроченої суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №13/313 від 01.09.09 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи, розгляд справи призначений на 24.09.09.

В судовому засіданні представник позивач надав витребувані документи, подав заяву про зменшення розміру заборгованості у зв'яку з частковою оплатою відповідачем в розмірі 30'000, 00 грн. і підтримав уточнені позовні вимоги та просив його задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника не направив, витребуваних документів не подав, поважних причин неявки господарському суду не повідомив.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі 15.06.07 був укладений договір D2N8352 на виготовлення ліфтового обладнання відповідно до умов якого (п.1) позивач повинен був виготовити ліфтове обладнання (шість ліфтів: два з яких вантажопідйомністю 1000 кг на 12 зупинок, два-400кг на 12 зупинок, два-1000кг на 17 зупинок і один –400кг на 17 зупинок, а відповідача сплатити вартість за ціною визначеною у розділі 2 договору і провести прийомку в порядку визначеному розділом 4 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість одиниці обладнання склала 161'000,00 грн. за ліфти вантажопідйомністю 1000 кг на 12 зупинок, - 103'000,00 грн. за ліфти –400 кг на 12 зупинок, 250'300,00 грн. за ліфт –1000 кг на 17 зупинок і 205,600, 00 грн. за ліфт –400 кг на 17 зупинок. У вартість ПДВ не включений. Ціна договору 1'180'680,00 грн. в т.ч. ПДВ 196'780,00 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено порядок розрахунків: І етап –70% вартості договору протягом п'яти днів після підписання, ІІ етап 30% за два тижні до відвантаження обладнання після повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Сторони визначили що обладнання виготовлюється за специфікацією визначеною у додатку №1 до Договору повинно за якістю та комплектністю відповідати ПББЕЛ та вимогам ГОСТ 22011-95, ДСТУ ІSО -4190().

24.07.07 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору якою змінили вартість обладнання і збільшили його кількість до семи одиниць: Блок А. 165'000,00 грн. за ліфт вантажопідйомністю 1000 кг на 12 зупинок, 114'000,00 грн. за ліфт –400 кг на 12 зупинок; Блок Б 260'000,00 грн. за ліфт –1000 кг на 19 зупинок, 202,000, 00 грн. за ліфт –400 кг на 17 зупинок, 242'000,00 грн. за ліфт –1000 кг на 18 зупинок; Блок В 162'000,00 грн. за ліфт 1000 кг. на 13 зупинок, 116'500,00 грн. за ліфт 400 кг на 13 зупинок.

Загальна сума договору склала 1'513'800,00 грн. в т.ч. ПДВ 252'300,00 грн. та порядок розрахунків: І етап –25% вартості договору до 31.08.07 на підставі рахунку позивача, ІІ етап 75% вартості ліфтів для Блоку Б у термін до 30.09.07 і ІІІ етап 75% вартості обладнання для Блоків А та В у термін до 25.12.07.

Сторони узгодили порядок поставки обладнання за Інкотермс –2000 Франко-завод EXW з території заводу –виробника ЗАТ «ОТІС»м. Київ, вул.Чистяківська,32 (самовивіз).

Відповідно до п.2 додатку №1 до Договору сторони погодили терміни виготовлення обладнання грудень 2007 року і у п.3.1 Договору застерегли, що у разі невиконання умов договору щодо строків оплати позивач переносить термін виготовлення обладнання.

Право власності на ліфти переходить в момент його передачі за видатковою накладною.

Викладене свідчить, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору виставлений позивачем 15.06.07 рахунок №494 відповідачем сплачений на суму 154'000,00 грн. 19.06.07.

В подальшому позивач надав рахунок № 610 від 24.07.07 на суму 378450,00 грн.

Відповідач двома платежами на суму 184'500,00 грн. 31.07.07 та 100'000,00 грн. 31.08.07 сплатив рахунок, про що свідчить банківська виписка(копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, в цілому при вартості договору 1'513'800,00 грн. відповідач станом на 31.08.07 свої зобов'язання виконав сплативши 25% - 378'450,00 грн.

Вартість ліфтів Блоку Б становить 844'800,00 грн. в т.ч. ПДВ 140'800,00грн.

Вартість ліфтів Блоку А та Блоку В становить 334'800,00 грн. в т.ч. ПДВ 55'800,00 грн. і 334'200,00 грн. в т.ч. ПДВ 55'000,00 грн. відповідно, разом 669'000,00 грн. з ПДВ.

03.09.07 позивачем виставлений рахунок №737 на суму 633'600,00 грн. та 05.12.07 –рахунок №1029 на суму 1'075'300,00 грн.

Платежем від 28.12.07 на 231'500,00 грн. частково оплатив вартість обладнання за виставленими рахунками.

Платежем від 28.12.07 на 216'000,00 грн. частково оплатив вартість обладнання за виставленими рахунками на виконання договору № 8352 на суму 6'600,00 грн., що підтверджено позивачем з посиланням на лист відповідача №159 від 28.12.07.

Таким чином заборгованість відповідача склала станом на 01.10.07 за ІІ етапом 14'400,00 грн. і станом на 26.12.07 за ІІІ етапом 334'200,00 грн.

Строк і порядок остаточних розрахунків у сумі 880'200,00 грн. сторонами не узгоджений.

Гарантійним листом №29 від 18.02.08 відповідач просив відвантажити ліфти на загальну суму договору №8352 від 15.06.07 та гарантував остаточний розрахунок в сумі 837'200,00 грн. до 31.03.08 (копія наявна в матеріалах справи).

З резолюції Генерального директора позивача М.П. Пономаренка на Гарантійному листі вбачається, що позивач погодив відвантаження обладнання і погодив строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати.

Відповідно до накладної №172/198 від 18.02.08 на підставі довіреності №ЯОУ №964477 від 18.02.08 уповноважений Коляденко Валерій Петрович отримав ліфти на загальну суму 1'513'800,00 грн.(копії документів наявні в матеріалах справи.) Право власності на обладнання перейшло до відповідача 18.02.08.

Отже наведені обставини і долучені в обґрунтування позову документи підтверджують наявну заборгованість у вказаному позивачем і зазначеному відповідачем розмірі в сумі 837'200,00грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Договір №8352, додаток № 1 і додаткова угода № 1 до цього договору є дійсними на час розгляду справи і вирішення спору, доказів їх розірвання, припинення або визнання вказаних правочинів недійсними в установленому законом порядку господарському суду не надано.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, окрім зменшення боргу 17.09.09, тобто після порушення провадження у справі, на 30'000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія наявна в матеріалах справи).

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 названого кодексу, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції гарантійним листом до 31.03.08.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував а виконав зобов'язання по сплаті 837'200, 00 грн. лише на 30'000,00 грн., в цілому розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 807'200,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України та умови договору, просить господарський суд стягнути три проценти річних за прострочення оплати у сумі 38'465,32 грн.

Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком господарського суду задоволенню підлягає сума 35506,35 грн. за прострочення оплати 837'200,00 грн., з 31.03.08 по 28.08.09.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу та положень договору, підлягають стягненню три проценти річних у сумі 35506,35 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропривід ЛТД" 02225, м. Київ, вул. О.Бальзака,4 кв. 66-Б код ЄДРПОУ 19410806 на користь Закритого акціонерного товариства "ОТІС" 03062,м. Київ, вул. Екскаваторна, 37 код ЄДРПОУ 14357579 основний борг у сумі 807'200 (вісімсот сім тисяч двісті),00 грн., три проценти річних у сумі 35506 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шість),35 грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 8727(вісім тисяч сімсот двадцять сім),06 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 235 (двісті тридцять п'ять),20 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                І.Д. Курдельчук