Рішення

від 14.12.2010 по справі 20/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2010 р. Справа № 20/187

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Імпульс-РівнеВ»

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості і відшкодування збитків на суму 2 168 грн. 94 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (дор. № 5 від 11.01.10р.).

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Імпульс-РівнеВ» (надалі -Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) на свою користь заборгованість по договору № 2332 від 6 лютого 2009 року (надалі -Договір; а.с. 8) в сумі 1 788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп., пеню в розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 78 коп. та штраф в розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп..

Представник Позивача в судовому засіданні від 14 грудня 2010 року подав нормативне обґрунтування позовних вимог № 56 від 8 грудня 2010 року (а.с. 27-28), в яких, не змінюючи підстав позову та з посиланням на норми чинного законодавства, Позивач обґрунтовує обов'язок Відповідача виконати свої зобов'язання по Договору щодо сплати заборгованості та вказує, що визначена сума позову підтверджується матеріалами справи. Водночас, Позивач не подав суду доказів, які витребовувалися ухвалами суду від 11 листопада 2010 року (а.с. 1) та від 1 грудня 2010 року (а.с. 21), а саме: обґрунтування здійснення поставки товару по Договору та відповідні докази.

В судовому засіданні від 14 грудня 2010 року представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві та нормативному обґрунтуванні.

Відповідач в судові засідання двічі не з'явився, про причини неявки свого повноважного представника не повідомив, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 18, 23).

Враховуючи те, що Відповідачу давалось достатньо часу для подачі своїх заперечень щодо поданого позову та те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що 6 лютого 2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір, відповідно до умов якого, Позивач на постійній основі зобов'язався передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язався приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Позивач в позовній заяві вказує, що на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 2 654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 17 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- № ЦР009898 від 9 березня 2009 року (а.с. 12) на суму 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 38 коп.;

- № 1000650 від 18 лютого 2010 року (а.с. 19) - 4 995 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 76 коп..

Водночас, суд зауважує, що з вказаних накладних не вбачається, що здійсненні по них поставки, вчинені саме по Договору (в накладних відсутнє посилання на Договір).

В зв'язку з вищевикладеним, судом ухвалами суду від 11 листопада 2010 року (а.с. 1) та від 1 грудня 2010 року (а.с. 21) витребовувалося від Позивача обґрунтування здійснення поставки товару по Договору та відповідні докази.

Позивачем не подано жодних доказів які б підтверджували здійснення поставки товару по Договору.

Незважаючи на вищеописане неподання доказів, представник Позивача в судовому засіданні від 14 грудня 2010 року подав нормативне обґрунтування позовних вимог № 56 від 8 грудня 2010 року (а.с. 27-28), в яких, не змінюючи підстав позову та з посиланням на норми чинного законодавства, Позивач обґрунтовує обов'язок Відповідача виконати свої зобов'язання по Договору щодо сплати заборгованості та вказує, що визначена сума позову підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України: обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд наголошує на тому, що з наявних у матеріалах справи доказів дійсно вбачається існування у Відповідача перед Позивачем заборгованості. Проте, у позовній заяві (з урахуванням поданих нормативних обґрунтувань) Позивач просить стягнути заборгованість, пеню та штраф на підставі Договору жодним належним доказом не доводячи, що неоплачені поставки товару здійсненні саме на виконання Договору (водночас, докази наявні в матеріалах справи, у своїй сукупності, вказують на те, що спірні поставки товару здійсненні за позадоговірними відносинами сторін).

Таким чином господарський суд наголошує на недоведеності Позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості по Договору з огляду на підставу даного позову (відносини сторін по Договору).

Таким чином, з урахуванням усього вищенаведеного у даному судовому рішенні, господарський суд Рівненської області на підставі частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог Позивача в частині стягнення заборгованості по Договору і відмовляє Позивачу в цій частині.

Оскільки господарський суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості, в зв'язку з недоведеністю Позивачем позовних вимог щодо стягнення заборгованості по Договору (з огляду на підставу даного позову), суд, апріорі, відмовляє також і в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які нараховані відповідно до умов Договору.

З врахуванням всього вищезазначеного в задоволені позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову -відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам по справі.

Повний текст рішення оформлено та підписано 16.12.2010р.

Суддя Василишин А.Р.