Постанова

від 20.08.2009 по справі 9/8-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/8-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" серпня 2009 р.                                                          Справа №  9/8-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                     

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Ільченко Д.В., довіреність від 03.08.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", м. Житомир

на рішення господарського суду Вінницької області

від "16" березня 2009 р. у справі № 9/8-09 (суддя Балтак О.О.)

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", м. Житомир

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський", с.Іванів Калинівського району Вінницької області   

про стягнення 36 700, 27 грн., -

 ВСТАНОВИВ:

  В грудні 2008 року Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" пред'явило позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський"               про стягнення 36 700, 27 грн. боргу та штрафних санкцій (а.с. 2-3), у тому числі                                       20 269, 84 грн. основного боргу, 3 793, 76 грн. штрафних санкцій (пеня), 1 683, 71 грн. річних, 10 952, 96 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 березня 2009 року у справі №9/8-09 позов задоволено частково: стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" 2 236, 33 грн. пені, 496, 89 грн. інфляційних, 279, 54 грн. річних, 30, 13 грн. витрат по сплаті державного мита та 9,69 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.75-77).

Відмовляючи повністю у стягненні основної суми боргу та частково у стягненні пені, інфляційних та річних місцевий господарський суд, посилаючись на ст.530 Цивільного Кодексу України, зазначає, що договорами №17/08 від 17.08.2007р. та №31/08 від 31.08.2007р., які надані суду відповідачем, не передбачений термін оплати за отриманий товар, в накладних відсутнє посилання на вищевказані договори, а тому суд прийшов до висновку, що позивач передчасно, без пред'явлення вимоги, звернувся до суду про стягнення заборгованості, інфляційних та річних по цих договорах.

Крім цього, суд вважає, що заборгованість по договору №18/04 від 18.04.2008р., в якому зазначений строк оплати (на протязі 10 днів) погашена шляхом перерахування готівки на суму 21 750 грн. та відвантаженням кукурудзи на суму 15 948 грн. по накладній №584 та ячменю на суму 33 810,16 грн. по накладній №386 від 20.08.2008р., при цьому залишок на суму 19 308, 16 грн. (після погашення боргу по договору) повинен бути зарахований позивачем в рахунок погашення боргу за договором №17/08 від 17.08.2007р. та №31/08 від 31.08.2007р. Виходячи з цього, місцевим господарським судом пеня, інфляційні та річні розраховані тільки по договору №18/04 від 18.04.2008р.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду Вінницької області, Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16 березня 2009 року та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 80,81).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається, що висновки господарського суду Вінницької області не відповідають обставинам справи та при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 530, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 4-2, 4-7, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі.

Вказав, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні основного боргу в розмірі 20 269, 84 грн. посилаючись на ненастання строків, оскільки в договорах, наданих позивачем, чітко визначений термін - 10 днів., предмети договорів відповідають предмету первинних документів - накладних, за якими товар відвантажувався відповідачу, як по кількості, так і по вартості.

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" зазначило, що господарським судом першої інстанції допущено процесуальні переваги однієї сторони перед іншою, а також судом не дотримано принципу безпосередньої оцінки доказів, оскільки місцевим господарським судом прийнято до уваги договір, наданий відповідачем після судового засідання 17.02.2009р.,  та не було надано оцінки договору, який поданий позивачем.

В судовому засіданні представник позивача - Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 16 березня 2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Іванівський" відзиву на апеляційну скаргу не подав, а також не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи положення статті 101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" відкладався з метою витребування від сторін додаткових доказів та в зв'язку з заявленим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи, що 06 серпня 2009 року в засіданні суду оголошувалась перерва до 20 серпня 2009 року у зв'язку з неподанням акту звірки розрахунків та для перевірки розрахунків, проведення якої вимагалось вимогами ухвали Житомирського апеляційного господарського суду, однак відповідач жодного разу не з'являвся в судове засідання, крім того, відповідачем не було надано суду доказів поважності причин нез'явлення в засідання суду, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без участі представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що подана позивачем апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2007 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Іванівський" було укладено договір за №17/08 (а.с.9, 53, 92), відповідно до якого Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" (за договором "продавець") зобов'язалось передати у власність Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Іванівський" (за договором "покупець"), а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити в строк, встановлений даним договором, насіння ріпаку та мінеральні добрива - хлорний калій (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору загальна вартість договору складає 50 480, 00 грн., в тому числі ПДВ 8 413, 33 грн.

В пунктах 3.2 та 3.3 договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата отримання товару покупцем. Продавець відвантажує покупцю товар на протязі 10 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів.

Відповідно до п.6.1 договору у випадку затримки оплати за відвантажений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу. Оплата пені не звільняє покупця від сплати продавцю збитків, понесених ним при виконанні умов дійсного договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору (п.8.1 договору).

31 серпня 2007 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Іванівський" було укладено договір за №31/08 (а.с.13, 52, 93), відповідно до якого Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" (за договором "продавець") зобов'язалось передати у власність Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Іванівський" (за договором "покупець"), а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити в строк, встановлений даним договором, мінеральні добрива - фосфоритне борошно (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору загальна вартість договору складає 78 660, 00грн., в тому числі ПДВ 13 110, 00 грн.

Оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів (п.4.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку затримки оплати за відвантажений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу. Оплата пені не звільняє покупця від сплати продавцю збитків, понесених їм при виконанні умов дійсного договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору (п.8.1 договору).

Крім того, 18 квітня 2008 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Іванівський" було укладено договір за №18/04 (а.с.9, 51, 94), відповідно до якого Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ятрань" (за договором "продавець") зобов'язалось передати у власність Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Іванівський" (за договором "покупець"), а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити в строк, встановлений даним договором, мінеральні добрива - аміачна селітра (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору загальна вартість договору складає 52 320, 00 грн., в тому числі ПДВ 8 720, 00 грн.

Сторони погодили, що датою поставки товару є дата отримання товару покупцем. Продавець відвантажує покупцю товар на протязі 10 днів з моменту підписання договору (пункти 3.2 та 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів.

Згідно з п.6.1 договору У випадку затримки оплати за відвантажений товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу. Оплата пені не звільняє покупця від сплати продавцю збитків, понесених їм при виконанні умов дійсного договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору (п.8.1 договору).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, виходячи зі змісту вищевикладених договорів, колегія суддів приходить до висновку, що договори від 17.08.2007р. №17/08, від 31.08.2007р. №31/08 та від 18.04.2008р. №18/04 є договорами купівлі-продажу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського  договору  та  інших  угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами  договору  є  умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським  визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав  його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі договору №17/08 від 17.08.2007р. відповідач отримав від позивача з відстроченням платежу на 10 днів за накладною №96 від 20.08.2007р. (а.с.10) хлористий калій у кількості 24,5т та насіння озимого ріпаку у кількості 495 кг на суму 45 160 грн.

Відповідно до договору № 31/08 від 31.08.2007р. позивач отримав від відповідача з відстроченням платежу на 10 днів по накладній №106 від 10.09.2007р. (а.с.14)  фосфоритне борошно у кількості 60т на суму 34 200 грн.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач свої зобов'язання за договорами купівлі-продажу від 17.08.2007р. та від 31.08.2007р. в повному обсязі не виконав, перерахувавши позивачу 22 000, 00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку від 20.08.2007р. (а.с.11), згідно накладної від 15.10.2007р. №636 (а.с.12) відповідачем відвантажено 20,92т кукурудзи на суму 17 782, 00 грн., а згідно накладної від 20.08.2008р. №386 (а.с.35) - 36,355тн ячменю на суму 33 810,16 грн.   

На підставі договору № 18/04 від 18.04.2008р. відповідачем отримано від позивача з відстроченням платежу на 10 днів (до 30.04.2008р.) за накладною № 31 від 20.04.2008р. (а.с.16) аміачну селітру в кількості 24т на суму 52 200 грн.

Відповідачем за даним договором сплачено готівкою в розмірі 21 750, 00грн., про що свідчить квитанція № 3 від 21.04.2008р. (а.с.17); згідно накладної № 584 від 07.10.2008р. (а.с.18) відповідачем відвантажено 39,87т кукурудзи на суму 15 948, 00 грн.

Таким чином, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму                         131 560 грн., сплачено відповідачем шляхом перерахування коштів в розмірі 43 750 грн. та відвантажено позивачу товару на суму 111 290, 16 грн. При визначенні суми основного боргу позивач зарахував відповідачу у виконання його зобов'язань по оплаті товару, отриманого згідно вищезазначених договорів, вартість товару, який відвантажив йому відповідач, тобто  зменшив належну йому до сплати суму  основного боргу.

Отже, на 09.12.2008р. за договорами від 17.08.2007р. №17/08, від 31.08.2007р. №31/08 та від 18.04.2008р. №18/04 основний борг Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" перед Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" становить 20 269, 84 грн. (131 560 грн. - 43 750 грн. - 67 540,16 грн.).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума штрафних санкцій (пені) складає 3 793, 76 грн., інфляційних нарахувань - 10 952, 96 грн.,  3% річних - 1 683, 71 грн.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки стягуваних сум пені та річних (а.с.4-5), судова колегія вважає їх обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. Докладний розрахунок суми позову був надісланий відповідачу апеляційною інстанцією разом з ухвалою від 28.05.2009р., в якій суд пропонував відповідачу перевірити розрахунок і у разі непогодження з ним надати свій зустрічний розрахунок та провести звірку розрахунків з позивачем, але розрахунок відповідачем не спростований, звірка ним не проведена і будь-якої відповіді не отримано.

Крім того, судова колегія вважає за необхідно зазначити, що вартість товару, отриманого позивачем від відповідача, врахована позивачем, як вказувалось вище, при визначення суми позову, тобто сума основного боргу зменшена, що є правом позивача. Відповідно до цього зменшені, як вбачається з розрахунку позивача, суми пені, інфляційних та річних.   

Колегія суддів не погоджується з доводами місцевого господарського суду і вважає, що оскаржуване рішення прийняте ним з неправильним застосуванням норм  матеріального права і неповним з'ясуванням обставин, що мають  значення для справи, а саме:  

Посилання в мотивувальній частині рішення на те, що в договорах №17/08 від 17.08.2007р. та №31/08 від 31.08.2007р., які нібито були надані відповідачем, не передбачений термін оплати за отриманий товар, не підтверджено документально, оскільки оригінали або належно завірені копії цих договорів без терміну оплати за отриманий товар в матеріалах справи відсутні і відповідач на вимогу апеляційної інстанції (ухвали від 21.04.2009р., від 28.05.2009р. та від 06.08.2009р.) такі договори не надав.

Натомість в матеріалах справи наявні копії договорів №17/08 та №31/08, де в п.4.1 зазначено, що оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів, щоправда, цифра 10 проставлена від руки, а не надрукована. Оригінали договорів були надані позивачем апеляційній інстанції для огляду. Крім цього, договори №17/08 від 17.08.2007р., №31/08 від 31.08.2007р. та №18/04 від 18.04.2008р. є договорами купівлі-продажу, а згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, якщо в договорах №17/08 від 17.08.2007р., №31/08 від 31.08.2007р. не був передбачений термін оплати, як зазначає місцевий господарський суд, то відповідач (покупець) повинен був оплатити товар відразу після його отримання, а не через 10 днів, як зазначає позивач. Застосування же господарським судом при вирішенні спору ст. 530 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає помилковим.

Безпідставним є також посилання господарського суду першої інстанції на погашення заборгованості по договору №18/04 від 18.04.2008р. та необхідність зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості за договорами №17/08 від 17.08.2007р. та №31/08 від  31.08.2007р.  на суму 19 308, 16 грн. за рахунок відвантаженого відповідачем позивачу товару. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які  би свідчили про обопільну домовленість сторін щодо погашення заборгованості  відповідача по вищевказаних договорах  за рахунок відвантаженого відповідачем товару, оскільки відповідні договори відсутні, в накладних  відповідач також не зазначив, що товар передається позивачу в рахунок боргу за договорами купівлі-продажу №17/08, 31/08 або 18/04. Позивач за своєю ініціативою і на свій розсуд здійснив зарахування в погашення боргу відповідача відвантажений ним товар по накладним від 15.10.2007р. №636, №584 від 07.10.2008р.  та №386 від 20.08.2008р.  на загальну суму 67 540,16 грн., тобто фактично зменшив на цю суму позовні вимоги в інтересах відповідача. Слід також зазначити, що не викликає сумніву поставка позивачем товару саме по вищевказаних договорах, оскільки співпадають асортимент та ціни товару, підтвердження наявності інших угод між сторонами відсутні, в матеріалах справи відсутні заперечення сторін щодо отримання відповідачем товару саме по цих договорах.

Приймаючи до уваги усі вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що позов пред'явлений позивачем обґрунтовано і підлягає задоволенню.    

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.03.2009р. у справі №9/8-09 підлягає скасуванню частково - в частині відмови в задоволенні позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з"ясуванням обставин, що мають значення у справі, з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", м.Житомир задовольнити.  

2.  Рішення господарського суду Вінницької області від 16 березня 2009 року у справі №9/8-09 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині  нове рішення, задовольнивши позов повністю, у зв'язку з цим рішення викласти в такій редакції:

"Позов задовольнити.  

Стягнути з  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський", (с.Іванів Калинівського району Вінницької області, р/р 26006204082001 у ВД АТ "Індекс - Банк" м.Вінниця МФО 302537 код 03732241)  на користь  Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (10009, м.Житомир вул.Кібальчича, 2/4 Б кв.10, р/р - 26009218401 у ЖОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 311272, код 20423949) - 20269,84грн. боргу, 3793,76 грн. штрафних  санкцій (пені), 1683,71грн. річних, 10952,96грн.  інфляційних, 367,00грн. держмита, 118,00грн. -  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський", (с.Іванів Калинівського району Вінницької області, р/р 26006204082001 у ВД АТ "Індекс - Банк" м.Вінниця МФО 302537 код 03732241)  на користь  Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (10009, м.Житомир вул.Кібальчича, 2/4 Б кв.10, р/р - 26009218401 у ЖОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 311272, код 20423949) - 183,50грн. - витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги".

3. Справу  №9/8-09 повернути до  господарського суду Вінницької області.    

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді::

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд