Постанова

від 26.08.2009 по справі 40/91

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/91

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.08.2009                                                                                           № 40/91

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від Прокуратури Печерського району м. Києва – представник не з'явився

від позивача –    Іллюшина І.В.  – за довіреністю,   

від відповідача –  Лабутіна О.А.– за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Либідь – Технологія”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2009

 у справі № 40/91 (суддя  

 за позовом                               Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах

держави в особі Регіонального відділення  Фонду державного майна України по м. Києву

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Либідь – Технологія”

 про                                                   стягнення 22929,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У лютому 2009 року Заступник прокурора Печерського району м.Києва звернувся  в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву з позовом до ТОВ „Либідь-Технологія” про стягнення 22 929,08 грн. на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, з яких  основний борг складає 22 188,50 грн., пеня- 740,58 грн.

Позов обгрунтовано тим, що  відповідач, порушуючи умови Договору оренди, не сплатив до державного бюджету орендну плату за відповідний період.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 у справі № 40/91 даний позов задоволено повністю.

      Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись  на  порушення господарським  судом  норм матеріального права та неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, не врахував того, що згідно з актом-приймання від 01.09.2008р. спірне орендоване приміщення було повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та  відзив на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.06.2009р. між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №726 від 01.06.04 (далі - Договір), згідно до умов якого Позивач передав Відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), площею 187,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 8, яке знаходилось на балансі Управління державної служби охорони при ГУ МВС України у Київській області.

Відповідно до п.7.1 Договору позивач зобов'язався передати відповідачу в оренду майно згідно з Договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з Договором, а відповідач - своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2 Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку -травень 2004: 3603,69 грн. (п. 3.1 Договору) та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Перерахування орендної плати здійснюється орендарем (відповідачем) самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем (позивачем) до Державного бюджету, 30% орендної плати перераховується орендарем (Позивачем) на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п.3.3 Договору). До 12 числа кожного місяця, наступного за звітнім, Відповідач згідно з п.5.6 Договору зобов'язувався надавати позивачу копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України.

10.04.2007 сторони уклали додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди №726 від 01.06.02, відповідно до якого змінено п.1.1 розділу 1 Договору, а абзац 1 п. 3.1 розділу і абзац 1 п. 3.2 розділу 3 викладено у іншій редакції, в результаті чого орендна плата за базовий місяць розрахунку - січень 2007 склала 6412,92 грн. та визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007.

Відповідно до п.10.1 Договору, Договір укладений строком на 11 місяців , що діє з 01 червня 2004 року по 01 травня 2005 року включно. В той же час сторони домовились (п.10.5), що у разі відсутні заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

11.02.09 позивач звернувся до відповідача з листом №30-05/1707 з вимогою сплатити заборгованість по орендних платежах у встановлений термін, проте ця вимога залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача.

Як зазначалось вище, заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач, порушуючи вимоги Договору оренди, не сплатив до державного бюджету орендну плату за відповідний період. В обґрунтування позовних вимог посилається на норми ст.ст. 625, 629 ЦК України, ст.ст. 225, 343 ГК України, ст.ст. 10,18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи,  що кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що 01.01.2009 між сторонами Договору оренди при участі балансоутримувача було укладено акт про повернення нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Гайдара,8, згідно з яким та відповідно до п. 5.14. Договору оренди №726 від 01.06.2004 року, відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість з орендної плати за користування державним нерухомим майном за період з вересня 2008р. по 01.01.2009 (згідно розрахунку позивача), проте свої зобов‘язання відповідач перед державним бюджетом не виконав.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Під час здійснення апеляційного провадження позивачем до матеріалів справи були залучені пояснення від 21.08.2009р. №30-10/11979, з яких вбачається, що  листом від 29.04.2009 року №13/1-1-1393/Дт балансоутримувач повідомив позивача про дату фактичного звільнення ТОВ «Либідь-Технологія» орендованого приміщення та надав погоджені зі своєї сторони Акти повернення від 01.09.2008 року. Також даний лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Управління Державної служби охорони містив прохання анулювати акт повернення від 01.01.2009 р. як такий, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки був підписаний неуповноваженою на дані дії особою.

У вищевказаних поясненнях позивач зазначив, що акт повернення від 01.01.2009 року було анульовано (на підставі листа балансоутримувача від 29.04.2009р.), як такий, що не має юридичної сили, оскільки останній був підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень.

До матеріалів справи було залучено лист №123/9 від 15.06.2009р., підписаний директором відповідача, з якого вбачається, що працівник за прізвищем Масюк О.О. у ТОВ „Либідь – Технологія” не працює і раніше не працював, що підтверджує те, що акт повернення від 01.01.2009 р. був підписаний з боку відповідача не уповноваженою на дані дії особою, а тому не має юридичної сили.

Також, позивач пояснив, що станом на 01.09.08 року орендна плата за договором оренди № 726 від 01.06.2004р. сплачена в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.14. Договору оренди № 726 від 01.06.2004 року орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, заборгованість з орендної плати по день фактичної передачі майна.

Таким чином, враховуючи те, що,  як було встановлено вище,  фактично ТОВ «Либідь-Технологія» звільнило орендовані приміщення 01.09.2008 року, згідно з Актом  повернення від 01.09.2008 року, які було погоджено сторонами , а також те, що станом на 01.09.08 року орендна плата за договором оренди № 726 від 01.06.2004р. сплачена в повному обсязі, тому у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за договором оренди № 726 від 01.06.2004р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому рішення господарського суду м. Києва від 16.04.2009р. є необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ „Либідь-Технологія” – задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, п.4 ст.104, ст.105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Либідь – Технологія”  задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 у справі № 40/91 скасувати.

3.          В задоволенні позову відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь-Технологія» (Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Гайдара, 8 (ідентифікаційний код 30435726) 114,65 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7.          Матеріали справи № 40/91 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді