Постанова

від 01.09.2009 по справі 34/24-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/24-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2009 року                                    Справа №  34/24-09

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

представники сторін:

від позивача:  не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

від відповідача:  Шай А.С. представник, довіреність №2  від 29.04.09.

від третьої особи: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

за участю прокурора: Цяцька О.В., посвідчення №181 від 22.09.06.

розглянувши апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Володимирське”, с. Січкарівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009 року у справі № 34/24-09

за позовом  першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду, м. Київ

до селянського фермерського господарства "Володимирське", с. Січкарівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Аграрної біржі, м. Київ

про стягнення 95 307 грн.  24 коп.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009 року у справі №34/24-09 (суддя Примак С.А.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з селянського фермерського господарства “Володимирське” на користь Аграрного фонду 68 076,60 грн. передоплати за контрактом № 91 від 30.05.2008 року, 27 230,64 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, 953,07 грн. держмита, 118,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що селянське фермерське господарство “Володимирське” в порушення умов контракту не поставило Аграрному фонду до 01.10.2008 року зерно пшениці 4 класу в кількості 120,00 тонн, аванс за яку в розмірі 68 076 грн.60 коп. через поточний рахунок Аграрної біржі був перерахований відповідачу. Правовим обґрунтуванням стягнення суми суд зазначив ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, підставою для стягнення штрафу –пункт 7.2 контракту.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2009 року повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду.

Посилається на те, що судом при винесенні рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не застосовані правові норми, що підлягають застосуванню до правовідносин сторін,  порушено норми процесуального права –ст.ст.34, 35, 43, п.3 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що згідно умов контракту позивач зобов'язання прийняти зерно адресував третій особі: ТОВ “Орільський об'єднаний елеватор”, який відмовив відповідачу прийняти зерно в липні 2008 року.

Вважає, що судом при вирішенні спору слід було застосувати норми ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України та ст.221 Господарського кодексу України, замість застосованих норм ст.ст.530, 526, 693 Цивільного кодексу України.

Також вказує на безпідставність стягнення з відповідача штрафу, оскільки Аграрний фонд не відмовився від виконання відповідачем зобов'язання, про що свідчить претензія від 02.10.08 року №41-07/2164; крім того, такі позовні вимоги не заявлялись.

У відзиві на апеляційну скаргу Аграрний фонд посилається на те, що відповідач відповідно до умов форвардного біржового контракту самостійно визначив місце поставки зерна –ТОВ “Орільський об'єднаний елеватор”. Про відмову останнього прийняти зерно відповідач не повідомив Аграрний фонд, не уклав додаткового договору про зміну базиса поставки, що допускається.

Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Аграрна біржа, м.Київ, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що відповідач не скористався наданим йому правом надати відзив на позов, свої докази, вживати заходи для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

 Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2008 року між Аграрним фондом та сільськогосподарським фермерським господарством “Володимирське” було укладено форвардний біржовий контракт №91 на закупівлю Аграрним фондом зерна (а.с.11-14).

Особливості такого виду контракту та порядок його укладання регламентовані наказом Аграрного фонду №32 від 13.03.2008 року.

Відповідно до умов контракту відповідач зобов'язався передати у власність Аграрного фонду в строк до 01.10.2008 року на базис поставки: ТОВ “Орільський об'єднаний елеватор” пшеницю 4 класу кількістю 120,00 тонн на загальну суму 136 153 грн. 20 коп.

Відповідно до п.5.2 , 5.3 контракту на рахунок відповідача перераховано позивачем авансовий платіж в сумі 68 076 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2467 від 04.06.2008 року (а.с.15-16).

Відповідач зобов'язання за контрактом не виконав, що не заперечується його представником.

Однак  доводи про відсутність його вини,  неможливість такого виконання через відмову ТОВ “Орільський об'єднаний елеватор” прийняти зерно, відсутність визначеної контрактом пшениці по причині несприятливих погодних умов належним чином не доведені, як того вимагає ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ст.197 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 532 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

У даному випадку, відповідно до наказу  Аграрного фонду №32 від 13.03.2008 року “Про порядок проведення Аграрним фондом державних форвардних закупівель зерна” товаровиробник, який виявив бажання продати зерно на умовах форвардних закупівель, подає заявку на укладення форвардного біржового контракту, в якій (п.3) товаровиробник самостійно визначає місце поставки зерна (зерновий склад).

       Відповідно до ч. 2 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або

частково  зобов'язана  сторона  з метою запобігання невигідним для

сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити  про

це  управнену  сторону,  яка  має  вжити  необхідних  заходів щодо

зменшення зазначених  наслідків.  Таке  повідомлення  не  звільняє

зобов'язану    сторону   від   відповідальності   за   невиконання

зобов'язання відповідно до вимог закону.

       Відповідачем не надано належних доказів того, що він повідомляв позивача про відмову ТОВ “Орільський об'єднаний елеватор” прийняти зерно, будь-яких додаткових угод про зміну базиса поставки сторони не укладали.

З наданих відповідачем доказів та його пояснень також слідує, що поставка пшениці саме 4 класу, що є предметом договору, була неможлива. Це підтверджується його листом від 18.08.2008 року №17 (а.с.14).

      Листом від 02.10.2008 року №41-07/2145 Аграрний фонд погодився на заміну предмету контракту на пшеницю 5 та 6 класів після надання відповідачем довідки Управління агропромислового комплексу про настання несприятливих погодних умов, однак докази її надання позивачу відповідач не навів.

В ході розгляду апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про витребування відповідної довідки та пояснень ТОВ “Орільський обєднаний елеватор” щодо обставин виконання відповідачем умов контракту. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки  наявність таких доказів не впливає на оцінку судом дій відповідача щодо належного виконання зобов'язання.

       Доводи апелянта про невиконання позивачем свого обов'язку щодо приймання товару та його посилання на ч.2 ст.538 Цивільного кодексу України безпідставні.

В зв'язку з вищевикладеним колегією суддів не приймаються і посилання скаржника на незастосування господарським судом положень ч.4 ст.612, 613 Цивільного кодексу України, ст.221 Господарського кодексу України, оскільки прострочення виконання зобов'язання кредитором відсутнє.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Саме про останнє і заявлено позов. Наявну в матеріалах справи претензію Аргарного фонду від 02.10.2008 року слід розцінювати саме як дії Фонду відповідно до вимог зазначеної статті.

Таким чином висновок господарського суду про стягнення на користь позивача 68 076,60 грн. є правомірним.

Відповідно до пункту 7.2 контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

       Оскільки невиконання відповідачем зобов'язання є встановленим фактом, суд дійшов правильного висновку про стягнення передбаченого п.7.2 контракту штрафу. Доводи апелянта про відсутність відмови Аграрного фонду від виконання відповідачем зобов'язання, посилання останнього на претензію від 02.10.2008 року є лише своєрідним трактуванням ним пункту 7.2 контракту та положень ст.ст.526, 527,530,532 та 610 Цивільного кодексу України.

       З тексту позовної заяви вбачається, що позовними вимогами першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва є стягнення боргу 95 307,24 грн., розрахунок який складається з суми передоплати 68 076,60 грн. та штрафу 27 230,64 грн. Розмір штрафу проведено виходячи з суми непоставленого товару 136 153,20 грн., 20% з яких складає 27 230,64 грн.     

      Наведене спростовує доводи апелянта про відсутність позовних вимог про стягнення штрафу та порушення судом ч.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Також необхідно зазначити, що відповідач, надаючи суду в день розгляду справи 05.03.2009 року клопотання про зобовязання прокурора надати позов, в судове засідання не з'явився. В попередньому судовому засіданні 03.03.2008 року відповідач надав суду заяву про відвід. Наведене свідчить, що відповідач не скористався наданим йому правом надати відзив на позов, свої докази, вживати заходи для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України          спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Таким чином справу було розглянуто господарським судом в межах передбачуваного строку, підстав відкладати розгляд за відсутності відповідача у суду не було.

       Щодо повноважень прокурора на предявлення позову слід зазначити, що за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у даному господарському спорі є правомірним, оскільки Аграрний фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати державну політику в агропромисловому секторі економіки, тобто порушення інтересів Аргарного фонду шкодить економічним інтересам держави.

       Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

       Клопотання відповідача про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає за відсутністю підстав для цього.

       Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доводи апеляційної скарги не доведені. Оскаржуване рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

       Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

                                               ПОСТАНОВИВ:

      Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Володимирське” залишити без задоволення.

      Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  05.03.2009 року у справі №34/24-09 залишити без змін.

      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий                                                                        Т.А.Верхогляд

 Суддя                                                                                    І.Л. Кузнецова

 Суддя                                                                                    І.А.Сизько

  Постанова виготовлена в повному обсязі 17.09.2009 року.

положень ст.ст.526, 527,530,532 та 610 Цивільного кодексу України.

       З тексту позовної заяви вбачається, що позовними вимогами першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва є стягнення боргу 95 307,24 грн., розрахунок який складається з суми передоплати 68 076,60 грн. та штрафу 27 230,64 грн. Розмір штрафу проведено виходячи з суми непоставленого товару 136 153,20 грн., 20% з яких складає 27 230,64 грн.     

      Наведене спростовує доводи апелянта про відсутність позовних вимог про стягнення штрафу та порушення судом ч.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.