Постанова

від 08.09.2009 по справі 54/151

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

54/151

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 вересня 2009 р.                                                                                    № 54/151  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КНТ", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009

зі справи № 54/151

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Юрисконсульт" (далі –Видавництво), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "КНТ" (далі –Товариство)

про стягнення 62 112,35 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Гребінник О.О.,

відповідача –Коваля О.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Видавництво звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 52 900 грн. основного боргу, 5 297,16 грн. пені, 3 314,32 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 600,87 грн., а всього 62 112,35 грн.

Рішенням названого суду від 04.03.2009 (суддя Демченко Т.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. –головуючий, судді Буравльов С.І., Вербицька О.В.), позов задоволено частково: з Товариства стягнуто 50 900 грн. боргу, 5 297,16 грн. пені, 3 314,32 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 600,87 грн. Прийняті судові рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.  

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 28.02.2008 Видавництвом (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір (далі –Договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві 3 000 примірників книги "Кримінально-процесуальний кодекс України", а покупець –прийняти їх та оплатити;

- пунктами 1.3, 1.4 Договору передбачено, що вартість одного примірника становить 40 грн., а загальна сума договору - 120 000 грн.;

- відповідно до пункту 2.3 Договору датою передачі продукції є дата накладної, яку продавець виписує на момент передачі продукції;

- згідно з пунктом 2.5 Договору продавець зобов'язується передати покупцеві продукцію у повному обсязі до 30.04.2008;

- пунктом 3.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки;

- відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору покупець зобов'язався здійснити: попередню оплату в сумі 12 000 грн. (на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Договору); остаточний розрахунок у сумі 108 000 грн. - протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання продукції від продавця;

- Видавництво 06.05.2008, 16.05.2008 та 14.07.2008 передало Товариству товар за Договором у кількості 3 000 примірників на загальну суму 120 000 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.05.2008 № РН-0000089, від 16.05.2008 № РН-0000109, від 14.07.2008        № РН-0000143 та довіреностями від 05.05.2008 серії ЯОС № 057391, від 16.05.2008 серії ЯОС № 057394, від 14.07.2008 серії ЯОС № 057410;

- Товариство попередньої оплати не здійснило та одержаний товар оплатило частково –у сумі 67 100 грн. (на момент подання даного позову);

- після подання Видавництвом даного позову Товариство додатково погасило 2 000 грн. боргу, що підтверджується актом позивача (а.с. 69);

- позивачем правильно нараховано 5 297,16 грн. пені, 3 314,32 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 600,87 грн.  

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства боргу, нарахованої на нього пені за неналежне виконання умов Договору, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши факт укладення Договору, дослідивши зміст визначених ним зобов'язань та перевіривши відповідність умовам цього Договору фактичних правовідносин сторін, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог Видавництва за виключенням стягнення з Товариства 2 000 грн. основного боргу, сплачених відповідачем після подання даного позову до суду.   

Твердження скаржника про неукладеність Договору через неузгодженість сторонами його істотних умов спростовується встановленими  попередніми судовими інстанціями фактичними обставинами стосовно умов Договору та дій сторін з його виконання.  

Посилання Товариства на невідповідність дій Видавництва (після ненадходження попередньої оплати) приписам статей 538, 693 ЦК України є безпідставними з огляду на: наявність у позивача саме права, а не обов'язку відмовитися від виконання зобов'язань; фактичне виконання Видавництвом зобов'язань з поставки товару; прийняття та часткову оплату відповідачем поставленого за Договором товару.

Водночас посилання скаржника на перевищення шестимісячного строку нарахування пені спростовується висновками попередніх судових інстанцій щодо поетапного виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати коштів (жоден період нарахування пені за кожним з етапів не перевищив шести місяців).

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, прийняті справи судові рішення зі в частині задоволення позовних вимог Видавництва відповідають встановленим місцевим та апеляційним господарськими судами фактичним обставинам та прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, правомірно залишивши без задоволення позовні вимоги Видавництва в частині стягнення 2 000 грн. через сплату цих коштів відповідачем на час прийняття судом рішення зі справи, суд першої інстанції помилково залишив спір у цій частині не вирішеним, не припинивши відповідне провадження згідно з пунктом 11 частини першої статті 80 ГПК України.

Зазначену помилку в застосуванні норм процесуального права не було виправлено й судом апеляційної інстанції, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись пунктом 11 частини першої статті 80, статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 зі справи № 54/151 змінити, доповнивши резолютивну частину зазначеного рішення пунктом 3 такого змісту:

"3. Провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн. боргу припинити."

У зв'язку з цим пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 зі справи № 54/151 вважати пунктом 4.

2. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 зі справи № 54/151 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КНТ" –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б.Львов