Постанова

від 15.09.2009 по справі 42/133

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/133

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.09.2009                                                                                           № 42/133

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кооператив влісних приміщень "Слово"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.05.2009

 у справі № 42/133 (суддя  

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   Кооператив влісних приміщень "Слово"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 208454,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Кооперативу власників приміщень „Слово” заборгованості у розмірі 208.454,94 грн.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 510259 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 вересня 2000 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом 1 лютого 2006 - 1 лютого 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 лютого 2009 р. 158.655,08 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 42.917,73 грн., три проценти річних з простроченої суми 6.882,14 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2009 р. у справі № 42/133 (далі – Рішення суду) позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задоволено, стягнуто з Кооперативу власників приміщень “Слово” (02154, м. Київ, Русанівська набережна, 12, код 22862073) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 158.655,08 грн. боргу, 42.917,73 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6.882,14 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2.084,55 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі, його представники у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність проведених позивачем нарахувань за теплову енергію на підставі тарифів, які в установленому порядку затверджені не були. Крім того скаржник стверджує, що позивачем не було надано відповідачу тієї кількості теплової енергії, вартість якої він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Кооперативу власників приміщень „Слово” і порушено апеляційне провадження у справі № 42/133, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.07.2009 р.

У судовому засіданні 28.07.2009 р. оголошувалась перерва до 11.08.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 р. продовжено строк апеляційного розгляду справи за згодою сторін, розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2009 р.

Представники скаржника у судовому засіданні 15.09.2009 р. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2009 р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 1 вересня 2000 р. між сторонами у справі було укладено договір № 510259 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належного відповідачу будинку по Русанівській набережній, 12 у м. Києві, а останній – забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Відповідно до умов п. 5.1 договору облік споживання відповідачем теплової енергії передбачено проводити на підставі приладів обліку.

Поясненнями сторін та матеріалами справи підтверджується, що у період 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. у зв'язку з виходом з ладу належного відповідачу теплолічильника на строк понад 15 діб облік споживання теплової енергії за договором у спірний період проводився згідно з умовами п. 8 додатку № 2 до цього договору розрахунковим способом.

Як встановлено колегією суддів, згідно з п. 5.5 Договору при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена Абоненту, визначається, як виняток, розрахунковим способом відповідно до додатку № 1 «Обсяги постачання теплової енергії».

Строк дії договору відповідно до розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2000 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за лютий 2006-січень 2009 років, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, підтверджується факт постачання позивачем відповідачу у цей період теплової енергії за договором вартістю 618.128,83 грн. (визначеної за розрахунковим методом), а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 459.473,75 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 158.655,08 грн. боргу (618128,83-459473,75), 42.917,73 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6.882,14 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Суд враховує твердження апелянта про те, що ним не отримана кількість теплової енергії, встановлена у договорі, зокрема у період грудень 2008 року – січень 2009 року. Зазначені обставини частково підтверджуються і листом позивача від 28.0.2009 р. № 048-22-4453, адресованим відповідачеві (т. с. 1, а. с. 111-112).

Водночас колегія суддів відзначає таке.

У згаданому листі зазначено, що акти звіряння нарахувань за опалювальний період 2008-2009 рр. мають бути оформлені не пізніше 20.06.2009 р. – центральне опалення, та не пізніше 10.07.2009 р. – гаряче водопостачання.

Доказів того, що сторонами (з урахуванням відповідних звернень відповідача до позивача, копії яких наявні в матеріалах справи) було погоджено перерахунок отримуваної енергії, як і доказів того, що апелянт звертався до суду з вимогами про здійснення такого перерахунку, колегії суддів не надано.

Крім того колегія суддів бере до уваги і те, що з 27.09.2007 р. додаток № 1 до Договору «Обсяги постачання теплової енергії» не переукладався (не переглядався), тобто теплове навантаження за договором № 510259 не змінювалось.

Таким чином, відповідач не спростував обсягу переданої йому позивачем теплової енергії, визначеного за розрахунковим методом.

Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких проведено нарахування за поставлену на підставі спірного договору теплову енергію, є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції.

Посилання апелянта на недійсність тарифів на теплову енергію, на підставі яких здійснювались позивачем нарахування вартості спожитої теплової енергії, також не може прийматись колегією суддів до уваги, оскільки апелянтом не надано жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування або визнання недійсним Розпорядження КМДА від 30.05.2007 р. № 643, а тому АК «Київенерго» правомірно і відповідно до умов договору застосовувало при нарахуваннях вартості спожитої теплової енергії вищевказане розпорядження.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта на те, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому кредитор не зобов'язаний заявляти боржнику дану вимогу до подачі судового позову про стягнення заборгованості, адже дана вимога заявлена позивачем (кредитором) серед позовних вимог.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 42/133 від 05.05.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Кооперативу власників приміщень „Слово” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 42/133 від 05.05.2009 р.  – без змін.

2. Матеріали справи № 42/133 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді