Постанова

від 28.09.2009 по справі 3/135-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/135-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21»вересня 2009 р.                                                                      Справа № 3/135-09

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді  Фоміної В.О.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача: Бондаренко Є.П. –довіреність б/н від 25.03.2009 року.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.1745С/2-6) Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський", м.Суми на рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2009 р. по справі №  3/135-09,

за позовом ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів", м. Суми,

до ВАТ Комерційний банк "Володимирський", м. Суми,

про стягнення 2256,63 грн.

встановила:

          Рішенням господарського суду Сумської області від 27.04.2009 року (суддя Левченко П.І.)  позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фабрика теслярських виробів" задоволено  частково; розірвано договір банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 від 29.10.2008 року, укладений між ТОВ „Сумська фабрика теслярських  виробів” і ВАТ „КБ „Володимирський”; зобов'язано Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Володимирський” закрити рахунок № 26000339770001 та  перерахувати залишок коштів на р/р 26002227062000 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код 36067599;  стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумська фабрика теслярських виробів” пеню в розмірі  3 644,35 грн.;  витрати по сплаті державного мита в розмірі 187,00 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.  В інший частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду Харківської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області скасувати повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції не дотримано вимог рівності учасників процесу перед судом. Відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи 27.04.2009 року, тому представники не мали можливості бути присутніми на засіданні суду, в якому було винесено рішення. Відповідач вказує, що суд виносячи рішення не в повній мірі з'ясував обставини справи, так як була вислухана тільки позиція позивача.

Також відповідач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що між ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів" та ВАТ Комерційний банк "Володимирський" був укладений 29.10.2008 року договір банківського рахунку №09/ПЮ/08/63. За даним договором ВАТ Комерційний банк "Володимирський" здійснює розрахунково-касове обслуговування мультивалютного рахунку ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів". В рамках договору банківського рахунку до ВАТ КБ «Володимирський»надійшли платіжні доручення ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів". В зв'язку з тимчасовими труднощами, що склалися в економіці країни і в банківській сфері, зокрема, ВАТ КБ «Володимирський»вчасно не виконав платіжні доручення. 26.03.2009 року від ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів" на адресу відповідача надійшов лист №12 з проханням повернути без виконання платіжні доручення, що і було виконано банком (в підтвердження видалення платіжних доручень сформовано реєстр з датою проведення операції). Таким чином, станом на 27.03.2009 року доручень ТОВ "Сумська фабрика теслярських виробів" в банку не обліковувались. Однак 22.04.2009 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у зв'язку з тим, що станом на 27.04.2009 року платіжні доручення ВАТ КБ «Володимирський»не виконав. На цій підставі суд виніс рішення, яким стягнув з відповідача пеню в розмірі 3644,35 гривень, що не є правомірним.

Позивач 08.07.2009 року (вх. 4582) надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що заперечує проти доводів відповідача. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що судове рішення винесено при повному всебічному та об'єктивному досліджені матеріалів справи, з дотриманням вимог процесуального та матеріального права. Зазначає, що про дату першого засідання (13.04.2009 р.) по справі, ВАТ КБ «Володимирський»було повідомлено вчасно і заздалегідь. Але, представник відповідача не з'явився на перше засідання. Відзив на позовну заяву (будь-яких заперечень проти позову) або доказів сплати боргу також подано не було ні на перше, ні на друге засідання. Крім того, за п'ять днів до другого засідання (27.04.2009р.) ВАТ КБ «Володимирський»було отримано копію заяви про збільшення позовних вимог, в якій розрахунок пені наводився станом на 27.04.2009 р. Таким чином, оскільки банк був проінформований про дату першого засідання, номер справи, склад суду, то мав всі можливості отримати інформацію щодо часу проведення наступного засідання. Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що загальна сума своєчасно не перерахованих коштів станом на 26.03.09 р. становить 100351,98 грн. Як вбачається з апеляційної скарги, згідно листа від 26.03.2009р. платіжні доручення були відкликані, але в цей же день банком було прийняте нове платіжне доручення № 191 від 26.03.2009 р. на суму 103819.22 грн., яке станом, на 27.04.2009 р. не було виконано. Тому, позивач вважає, що твердження ВАТ КБ «Володимирський»щодо відсутності станом на 27.04.2009р. невиконаних доручень ТОВ «Сумська фабрика теслярських виробів»не відповідає дійсності.

У судове засідання 21 вересня 2009 року представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду, тому  судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу відповідача за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

29 жовтня 2008  року між клієнтом  –ТОВ “Сумська фабрика теслярських виробів” (позивачем) та  банком –Відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк “Володимирський” (відповідачем) був укладений договір банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 (а.с. 8-10), у відповідності з умовами якого, згідно п. 2.1.2 банк зобов'язаний був здійснювати для клієнта операції, які передбачені для рахунку даного виду чинним законодавством України, національно-правовими  актами НБУ.

     Згідно п.1 ст.1066 ЦК України,  за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

     Пунктом  3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

   Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23.03.2009 року банк не здійснив перерахування грошових коштів за отриманими платіжними  дорученнями: № 177 від 26.02.09 року на суму  18 000,00 грн; № 178 від 26.02.09. року на суму  15 000,00 грн.; № 179 від 02.03.2009 року на суму  8 347,00 грн.; № 180 від 02.03.2009 року на суму  288,00 грн.; № 181 від 02.03.2009 року на суму  357,12 грн.; № 182 від 02.03.2009 року на суму  292,80 грн.; № 183 від 02.03.2009 року на суму  3 613,68 грн.; № 186 від 04.03.2009 року на суму  637,38 грн.; № 187 від 04.03.2009 року на суму  3 816,00 грн.; № 188 від 04.03.2009 року на суму  25 000,00 грн.; № 189 від 04.03.2009 року на суму  25 000,00 грн. ( а.с.11-20). Загальна сума своєчасно не перерахованих коштів станом на 23.03.2009 року становить 100 351,98 грн. Позивач, у зв'язку з неналежною якістю надання банківських послуг та систематичним порушенням порядку їх надання, на підставі п.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою про закриття рахунку №26000339770001 та перерахунок залишок грошових коштів на р/р 26002227062000 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код 36067599, яка була отримана банком 23.03.2009 року. Однак, відповідачем закриття рахунку та перерахунку залишку грошових коштів здійснено не було.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись  належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання по договору банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 від 29 жовтня 2008 року  не виконав належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

З огляду на порушення і невиконання відповідачем умов договору банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 від 29.10.2008, а також на те, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення господарського суду в частині розірвання договору банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 від 29.10.2008 року, укладеного між ТОВ „Сумська фабрика теслярських  виробів” і ВАТ „КБ „Володимирський” та в частині зобов'язання Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський” закрити рахунок № 26000339770001 та  перерахувати залишок коштів на р/р 26002227062000 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код 36067599.

Відповідно до ст. 1073 ЦКУ, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно умов договору банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 від 29 жовтня 2008 року, а саме п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасного ( пізніше наступного  робочого дня після отримання відповідного документа ) списання з вини банку  суми з рахунку клієнта, банк сплачує  клієнту пеню  у розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно  або  неправильно списаної суми, але не більше подвійної облікової ставки  НБУ, що діяла на момент несвоєчасного або неправильного списання,  за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2009 року, 02.03.2009 року, 04.03.2009 року до банку на виконання направлялись платіжні доручення, за якими банк зобов'язаний був здійснити перерахунки грошових коштів за отриманими платіжними дорученнями.

13.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про негайний перерахунок на рахунки одержувачів згідно розрахункових документів грошові кошти на загальну суму 100351,98 грн. та перерахунок пені у розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно списаної суми за кожен день прострочки відповідно до умов договору.

26.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 12 з вимогою про повернення без виконання платіжних доручень, що і було виконано банком, в підтвердження видалення платіжних доручень сформовано реєстр проведення операції від 27.03.2009 року (а.с. 51). Отже, станом на 26.03.2009 року відповідач не виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору та діючого законодавства.

27.05.2009 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог обґрунтовуючи тим, що пеня нараховується за кожен день прострочення, тому враховуючи збільшенням кількості днів прострочення з моменту пред'явлення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги та  просив стягнути пеню в розмірі 5542,45 станом на 27.04.2009 року.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції позовні вимоги щодо стягнення пені з урахуванням її збільшення задовольнив частково, а саме в сумі 3644,35грн.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 3644,35 грн. є необґрунтованими  виходячи з наступного.

Зобов'язання банку щодо проведення перерахування грошових коштів за отриманими розрахунковими документами,   по платіжних дорученнях : № 177 від 26.02.09 року на суму  18 000,00 грн.; № 178 від 26.02.09. року на суму  15 000,00 грн.; № 179 від 02.03.2009 року на суму  8 347,00 грн.; № 180 від 02.03.2009 року на суму  288,00 грн.; № 181 від 02.03.2009 року на суму  357,12 грн.; № 182 від 02.03.2009 року на суму  292,80 грн.; № 183 від 02.03.2009 року на суму  3 613,68 грн.; № 186 від 04.03.2009 року на суму  637,38 грн.; № 187 від 04.03.2009 року на суму  3 816,00 грн.; № 188 від 04.03.2009 року на суму  25 000,00 грн.; № 189 від 04.03.2009 року на суму  25 000,00 грн. ( а.с.11-20) було припинено моментом відкликання платіжних доручень, а саме 26.03.2009 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що банком 26.03.2009 року було прийняте нове платіжне доручення № 191 від 26.03.2009 року на суму 103819,22 грн. (а.с. 66), яке не виконано на момент звернення до суду. Однак вказані обґрунтування не зазначались в позовній заяві, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, вказані докази суду першої інстанції не надавались, тобто вимоги за невиконання доручення № 191 від 26.03.2009 року в першій інстанції не були предметом спору.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо збільшення розміру пені та нарахування її станом на 27.04.2009року  є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що відповідно до п. 7.2 договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно   списаної суми, але не більше подвійної облікової ставки  НБУ, що діяла на момент несвоєчасного або неправильного списання, за кожен день прострочення до 26.03.2009 в розмірі 2256,63 відповідно до розрахунку пені за несвоєчасно перераховані грошові кошти, що надавався до позовної заяви (а.с. 21).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2256,63 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підстав вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фабрика теслярних виробів" пені в розмірі  3644,35 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови позивачеві  в задоволенні  його вимог, оскільки розмір пені, встановлений за згодою сторін, не може перевищувати  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла  у період , за який сплачується пеня, що передбачено умовами пункту  п. 7.2 договору банківського рахунку № 09/ПЮ/08/63 від 29.10.2008 року.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено віднесення до судових витрат лише послуг адвоката. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги в розмірі 1000грн.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи 27.04.2009 року, тому представники не мали можливості бути присутніми на засіданні суду, в якому було винесено рішення.

Колегія суддів вважає, що вказане твердження відповідача не може бути підставою для скасування рішення господарського суду, оскільки  відповідачем не надано суду доказів та не доведено про неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання. Крім того, в судове засідання 13.04.2009 року, незважаючи на наявність повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду про призначення справи до розгляду, відповідач  в судове засідання також не з'явився.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті рішення господарського суду Сумської області від 27 квітня 2009 року  судом частково було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Сумської області від 27 квітня 2009 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.ст.105 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 27 квітня 2009 року по справі № 3/135-09 в частині стягнення пені в розмірі 3644,35 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський”( 40030, м. Суми , пл.Незалежності,10 ; код ЄДРПОУ 26120084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумська фабрика теслярських виробів” ( 40014, м. Суми , вул. Перекопська , буд. 13 ; код ЄДРПОУК 36067599) пеню в розмірі 2256,63 грн.

Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 27 квітня 2009 року по справі № 3/135-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого господарського суду України протягом місяця.       

     Головуючий суддя                                                                 Лакіза В.В.  

                           суддя                                                                  Білоусова Я.О.

                          суддя                                                                  Фоміна В.О.

Повний текст постанови підписано 25 вересня 2009 року.