Постанова

від 25.08.2009 по справі 8/124-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/124-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2009 р.                                                           Справа № 8/124-08  

Колегія суддів у складі:                      головуючого судді Шевель О. В.,

                                                                                          судді Афанасьєва В.В.,

                                                                                          судді Плужника О.В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився,

відповідача -  Лаврика С.В., довіреність б/н від 07.02.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1765С/З-9) на рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року по справі № 8/124-08

за позовом Приватного підприємства «Водолій –Автотранс», м. Суми

до   Приватного   підприємства    «Племінний           завод «Олександрівка», с.Курган, Лебединського району Сумської області

про стягнення 577441,16 грн.,

встановила:

У березні 2008 року Приватне підприємство «Водолій –Автотранс»(далі –позивач) звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з Приватного підприємства «Племінний завод «Олександрівка»(далі - відповідач) на свою користь суму заборгованості в розмірі 300000,00 грн., 25553,00 грн. пені, 38600,00 грн. інфляційних збитків, 4288,60 грн. 3% річних, 38600,00 грн. збитків, 170400,00 грн. упущеної вигоди, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року по справі № 8/124-08 (суддя Рижков М.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Племінного заводу «Олександрівка»на користь Приватного підприємства «Водолій-Автотранс»300000,00 грн. суму заборгованості, пеню в розмірі 17963,00 грн., 38600,00 грн. інфляційних збитків, 4288,60 грн. 3% річних, 3608,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 73,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.05.2009 року по справі № 8/124-08 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними. Зокрема, посилається на те, що наявність у відповідача станом на 17.03.2008 року заборгованості за укладеним договором у розмірі 300000,00 грн., яку місцевий господарський суд визнав встановленою є недоведеною, оскільки юридичний факт отримання відповідачем рахунків за договором купівлі –продажу автомобілю не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав свого зобов'язання за п. 3.4. договору купівлі продажу автомобіля щодо перерахування на рахунок позивача грошових коштів не відповідає обставинам справи, оскільки ПП «Племінний завод «Олександрівка»не отримувало ПП «Водолій –Автотранс»рахунків за вказаним договором. Відповідач також зазначає, що п.5.3 вказаного договору нарахування пені передбачено саме за несплату рахунків, крім того, зміст договору, що знаходиться у відповідача, відрізняється від змісту договору, що наданий позивачем до матеріалів справи. У поданій відповідачем заяві від 19.08.2009 р. відповідач також просить апеляційний господарський суд застосувати до правовідносин сторін положення ст.ст. 693, 538 ЦК України, оскільки предметом ползовних вимог є стягнення сум попередньої оплати.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання ані 27.07.2009 р., ані 19.08.2009 року представник позивача не прибув, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення ухвали суду про призначення апеляційної скарги до розгляду.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судові зхасідання апеляційного господарського суду не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розгнлянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача та за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та поясненнях до неї доводи відповідача, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між ПП «Водолій-Автотранс»(продавець) та ПП Племінний завод «Олександрівка»(покупець) 12 липня 2007 року було укладено договір № 20 купівлі-продажу автомобіля, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) автомобіль КАМАЗ 55102, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору). П. 4.1 договору сторонами встановлено, що автомобіль передається у власність покупця протягом 3-х днів з моменту отримання продавцем на свій рахунок повної (100%) оплати вартості автомобіля, що вказана в п. 3.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість автомобіля складає 300000,00 грн. П. 3.3 договору зазначено, що договір укладено з відстрочкою платежу: до 25-го серпня 2007 року відповідач повинен сплатити на рахунок позивача 100000,00 грн., до 25-го вересня – 100000,00 грн. та до 25-го жовтня 2007 року - останні 100000,00 грн.

Строк дії договору сторонами встановлений до повного виконання прийнятих на себе зобов'язань (п. 9.5 договору).

При цьому, колегія суддів зазначає, що в редакції договору, що надана відповідачем (оригінал досліджений у судовому засіданні) дійсно не вказано номеру та дати договору, а також у п. 3.3 договору не зазначено, в якому саме році повинна здійснюватись оплата грошових коштів. В іншій частині подані сторонами редакції договору є тотожними.

Відповідач наполягає на застосуванні саме його редакції договору. Позивач же жодних мотивованих обгрунтувань з цього приводу не надав.

Разом з тим, з урахуванням положень ст. 35 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати при розгляді даної справи саме редакцію договору, що надана позивачем, оскільки рішенням господарського суду Сумської області від 29.10.2007 р. по справі № 2/500-07, в якому приймали участь ті ж самі сторони та яке набуло чинності, встановлені факти, що між сторонами укладений договір № 20 від 12.07.2007 р. та умовами цього договору встановлена відстрочка платежу відповідно до 25 серпня, 25 вересня та 25 жовтня 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату подання позову сторони своїх зобов'язань не виконали, відповідачем на рахунок позивача грошові кошти перераховані не були, а позивачем відповідно автомобіль не був переданий відповідачу.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи та позовної заяви позивача, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати по договору у розмірі 300000,00 грн. та нарахованих на неї сум пені, інфляційних та річних, а також понесених позивачем збитків, які як вважає позивач, сталися через неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по перерахуванню сум попередньої оплати.

Як закріплено в ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором –у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст.і 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору, обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.  При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.  У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина 4).

Таким чином, ч. 3 ст. 538 ЦК України передбачає вичерпний перелік можливих дій продавця у випадку нездійснення отримувачем передоплати: зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, або виконати зобов'язання на свій ризик і звертатися до господарського суду про стягнення з отримувача суми заборгованості за фактично поставлену продукцію.

Отже дії позивача не узгоджуються з приписами вищенаведеної статті, ним, на свій ризик, не здійснена поставка товару без попередньої оплати, а тому і відсутні підстави для стягнення з відповідача сум попередньої оплати, що передбачена договором.

Колегія суддів також вважає і безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних, оскільки п. 3.4 укладеного між сторонами договору передбачено, що розмір платежу, що підлягає сплаті покупцем, зазначається продавцем в рахунку, що діє протягом 3-х календарних днів, включаючи день виставлення рахунку. Після спливу цього строку рахунок вважається недійсним. У випадку несплати, або несвоєчасної оплати покупцем виставленого рахунку, ціна, зазначена в ньому може бути змінена продавцем в односторонньому порядку, а покупцеві має бути виставлено новий рахунок, що підлягає сплаті  в порядку визначеном вище. П. 5.3 договору передбачено, що нарахування пені позивачем здійснюється в разі несплати рахунку, виставленого в терміни, визначені цим договором.

Отже, системний аналіз вищезазначених статей у сукупності з наявними матеріалами справи свідчить про те, що у даному випадку  зобов'язання щодо виконання умов договору порушено саме позивачем, оскільки останнім ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів виставлення на адресу відповідача рахунків не надано, а тому, згідно зі ст. ст. 612 ч. 4, 613 ч. 2, 614 ЦК України, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог договору щодо надсилання рахунку відповідачу, відповідальність відповідача не настає, оскільки його вина у даному випадку відсутня.

Таким чином, як вважає колегія суддів, місцевий господарський суд необґрунтовано та неправомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 300000,00 грн. та нарахованих на неї сум пені, інфляційних та річних такою, що підлягає задоволенню, оскільки саме позивачем не було виставлено рахунків в порядку та строки передбачені договором через що відповідач не мав змоги перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи, через що таке рішення в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки такі вимоги не підтверджені належними доказами та не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Що ж стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків та упущеної вимоги, у задоволенні яких місцевим господарським судом було відмовлено:

колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду в цій частині та вважає, що господарський суд Сумської області обгрунтовано зазначив, що вимоги позивача в цій частині не доведені ані належними доказами, ані фактичними розрахунками.

 Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення чинного законодавства, які регулюють питання щодо можливості стягнення збитків, необхідними складовими для стягнення збитків передбачають: належне виконання заявником своїх зобов'язань, неналежне виконання боржником своїх зобов'язань, наявність вини останнього у завданні збитків та наявність причинного зв'язку між невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань і збитками.

Як встановлено вище, відповідачем свої договірні зобов'язання по договору № 20 не порушені, а відтак, підстав для стягнення з нього заявлених позивачем збитків не вбачається.

При цьому колегія суддів також враховує і те, що виходячи зі змісту апеляційної скарги та пояснень представника відповідача, він з рішенням суду в частині відмови позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог погоджується, а позивач, в свою чергу, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржив.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105,  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Племінного заводу «Олександрівка»задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року по справі № 8/124-08 в частині задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 300000,00 грн. суми заборгованості, пені в розмірі 17963,00 грн., 38600,00 грн. інфляційних збитків, 4288,60 грн. 3% річних, 3608,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 73,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 38600,00 грн. збитків та 170400,00 грн. упущеної вигоди) рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2009 року по справі № 8/124-08 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Водолій –Автотранс»(40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 6/20,п/рахунок 260089805 в СОД Райффайзен Банк Аваль МФО 337483 код 32462746)  на користь Приватного підприємства «Племінний завод «Олександрівка»(42217, Сумська область, Лебединський район, с. Курган, р/рахунок 26006055002433 в СФ ПриватБанк МФО 337546 код 33362724) 1805,00 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити  господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

   Головуючий суддя                                                 О.В. Шевель  

                         суддя                                                  В.В. Афанасьєв

                        суддя                                                   О.В. Плужник