Постанова

від 02.09.2009 по справі 24/248

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/248

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 вересня 2009 р.                                                                                    № 24/248  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Мачульського Г.М.

суддів:                                Олійника В.Ф.

                               Рогач Л.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу  Багатогалузевого підприємства "Фауна"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від19.03.2009р.

у справі№24/248

Господарського судуміста Києва

за позовомБагатогалузевого підприємства "Фауна"

доДержавного комітету України із земельних ресурсів

простягнення збитків та моральної (немайнової) шкоди

за участю представників

- позивача:

1). Овдієнко М.О. (наказ №2 від 19.06.2001р., директор)2). Санжаревського В.Ф. (довіреність від 09.04.2008р.)

- відповідача:Козаченко О.В. (довіреність №14-17-12/3804 від 09.04.2009р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом про стягнення з відповідача 3 155 988,45 грн. збитків понесених у зв'язку з винесенням відповідачем рішення №385 від 11.08.2004р. та 3 500 000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди, позивач обґрунтовував його тим, що офіційних вибачень відповідачем принесено не було і відповідальні особи, які винні у неправомірних діях не були притягнуті до будь-якої відповідальності, а також тим, що ним було втрачено потенційних замовників, призупинено господарську діяльність та звільнено працюючих у нього на підприємстві працівників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2009р. (суддя Катрич В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Отрюха Б.В., суддів Верховця А.А., Тищенко А.І.) в позові відмовлено повністю. Також постановлено стягнути з Багатогалузевого підприємства "Фауна" 500 грн. державного мита в доход Державного бюджету України.

В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правові підстави для його задоволення відсутні, позивач не надав суду доказів причинного зв'язку між діями відповідача, у зв'язку з винесенням ним рішення №385 від 11.08.2004р., та наслідками у вигляді втрати потенційних замовників, призупиненням господарської діяльності позивача та звільнення працюючих на підприємстві працівників. Також приймаючи рішення суди виходили з того, що позивачем не надано суду доказів поширення щодо нього відомостей, що порочать його ділову репутацію.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню не підлягають виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2005р. у справі №41/277 за позовом Багатогалузевого підприємства "Фауна" до Державного комітету України з земельних ресурсів про визнання недійсним рішення Державного комітету України по земельних ресурсах №385 від 11.08.2004р., яким анульовано ліцензію Багатогалузевого підприємства "Фауна" серії АА №399402, видану Державним комітетом України з земельних ресурсів 04.10.2002р. на проведення землевпорядних робіт, позов був задоволений повністю, з тих підстав, що при проведенні територіальним органом відповідача перевірки було порушено вимоги чинного законодавства, а отже акт складений за підсумками цієї перевірки не міг бути підставою для винесення рішення про анулювання ліцензії позивача. Судами також встановлено що позапланова перевірка суб'єкта господарювання - Багатогалузевого підприємства "Фауна" була проведена відповідачем у період з 26 по 30.07.2004р. Оскаржене у судовому порядку рішення №385 від 11.08.2004р., яким анульовано ліцензію Багатогалузевого підприємства "Фауна", було прийнято 11.08.2004р., а оскаржене позивачем лише через 8 місяців.

Аудиторською фірмою "Багіра" було надано висновок про визначення та економічно-правове обґрунтування складу та розміру заподіяних збитків Багатогалузевому підприємству "Фауна" від 27.12.2006р., яким визначено розмір збитків та моральної (немайнової) шкоди в сумі 6 655 988,45 грн.

Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно приписів ст.1173 ЦК України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст.1174 цього кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою. При цьому відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету.

Отже, зі змісту вищезазначених норм права вбачається, що відшкодування шкоди, завданої органом державної влади при здійсненні ним своїх владних повноважень, можливе не лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, а й за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Між тим, як вбачається із встановлених судами обставин справи, позивачем не доведено що зазначена ним шкода виникла не лише через протиправну поведінку особи, що заподіяла шкоду, а й за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи рішення відповідача №385 від 11.08.2004р. було оскаржене позивачем лише через 8 місяців, а як вбачається зі змісту рішення суду від 23.09.2005р. у справі №41/277, провадження у справі № 41/277 було порушено 11.04.2005р. Жодних доказів здійснення відповідних дій у період з 11.08.2004р. по 11.04.2005р. щодо оскарження рішення Державного комітету України по земельних ресурсах №385 від 11.08.2004р., яким анульовано ліцензію видану Державним комітетом України з земельних ресурсів 04.10.2002р. на проведення землевпорядних робіт, позивачем суду не надано.

Позивачем не надано суду доказів причинного зв'язку між діями відповідача у зв'язку з винесенням рішення №385 від 11.08.2004р., та наслідками у вигляді втрати потенційних замовників, призупиненням його господарської діяльності та звільнення працюючих на підприємстві працівників.

При цьому оспорюване рішення відповідачем було винесено 11.08.2004р., а позивачем було розраховано збитки за період з 03.10.2002р. по 31.01.2006р. Документальних підтверджень та письмових пояснень, з яких підстав збитки розраховані у період з 03.10.2002р. до винесення рішення відповідачем №385 від 11.08.2004р., позивачем суду не надано.

Крім того, за змістом ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (ч. 2).

Відповідно до положень цієї статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Судами попередніх інстанцій таких підстав у їх сукупності не встановлено, а позивачем їх не доведено в установленому законом порядку.

Посилаючись як на підставу для задоволення позову на поширення відомостей, що порочать ділову репутацію, позивачем не надано суду доказів щодо поширення стосовно нього таких відомостей, а повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що додатком до Указу Президента України від 15 грудня 1999 р. N1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що відповідач є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Частиною першою статті 48 Кодексу встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка, зокрема, передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Таким чином управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Отже з врахуванням наведених норм права відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання визначеного позивачем у позові центрального органу виконавчої влади. У позові позивач просить стягнути шкоду саме з Державного агентства земельних ресурсів України.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, і дійшли правомірного висновку що із зазначених позивачем підстав позов задоволенню не підлягає, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Багатогалузевого підприємства "Фауна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. у справі №24/248 Господарського суду міста Києва –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.М. Мачульський

С у д д і                                                                                     В.Ф. Олійник

                                                                                                                                                                                                                                            Л.І. Рогач